Це перший пост із циклу про роботу. В межах циклу я хочу задати собі питання і постаратись найти відповіді в таких напрямках:

  • робота загалом;
  • чому ми працюємо саме там де працюємо;
  • як вона на нас впливає, що вона нам дає, що вона в нас відбирає;
  • що нам дають зміни в роботі;
  • чи можна уникнути впливу роботи на решту життєво важливих сфер;
  • чи варто міняти місця роботи і як часто, до чого це може призвести;

Steve Jobs about Work

Я працюю програмістом в області розробки Інтернет сайтів, розробляю веб проекти на базі мови розмітки HTML та скриптової мови JavaScript . Гарненький вигляд сайтам роблю з допомогою CSS. Також знайомий з PHP, Java та рядом допоміжних фреймворків (Drupal, JQuery). По роботі я веду окремий блог Landike.JS
Останнім часом я там мало що публікую (мав ряд задач що стримували мене в цьому), але планую активно продовжити (на разі вже 2 статті з статусу драфт готуються вийти в паблішед).

Але не все так просто, як здається на перший погляд.

Час від часу я переглядаю відео і текстові матеріали по Релігії, Історії, Науці, Техніці, Психології, Одвічних питаннях в соціумі та в космосі – матеріали які не відносяться до моєї поточної роботи. Як завжди в таких матеріалах захоплююся ряд інших питань які мені також цікаві. В межах одної із таких сесій, натрапив на сторінку  Big Questions (NASA). І ви знаєте, я не дуже став вчитуватись, задумуватись, аналізувати. Я в деякий  момент зловив себе на думці, що ці питання дуже потужні, дуже обширні, і навіть з моїм великим бажанням мені не вдасться осягнути повну міру їх значення та ваги для мене і людства. І якщо НАСА цим займаються, якщо велика кількість людей зробила це собі роботою, і вони (надіюсь) щиро та якісно ту роботу виконують, то і я маю теж нести свою нішу в своєму маленькому окрузі.
Вище описані теми мене й надалі цікавлять, просто я стараюсь не надавати їм пріоритету, бути в певній мірі “скептиком” та “невіруючим”, бо так легше робити роботу. І цей висновок мене самого шокував, адже поняття віри дуже важливе в людскому бутті, а я його отак собі перевернув і юзаю 🙂

Власне веду до того, що в мене існує Дилема №1:
Це той момент, коли відчуваєш що тобі ця сфера знань цікава, але ти в ній нічого не досягнеш крім трати часу, розчарування, демотиватора твого духу і нерозуміння людей поряд, які вважають що ти читаєш дурню, замість того щоб заробляти гроші.

Саме важке для мене те, що я в такій дилемі майже кожен день:

  • Почув цікавий факт з новин Науки і Техніки – я в же в Інтернеті, гуглю, цікавлюсь, аналізую, букмаркаю.
  • Почув подібні думки про Релігію які імпонують мені, я знову ж там – шукаю підтвердження, фактів.
  • Почув цікаві історичні факти, стало цікаво дізнатись більше.
  • Взнав цікаві дані про якусь історичну персону про те як вона добилась своїх результатів, стало цікаво  деталі.
  • Почув якесь пояснення снів чи інших психологічних аспектів, зразу ж я “у апарата”.

І так далі, і так кожного дня щось нове, щось що демотивує мене від поточної роботи.
Я знаю ряд людей, які в сторону вище описаних інтересів, ніколи не глянуть, в них вухо не настроєно під таку інформацію, їх не цікавить таке. Це не їх вина, це їх специфіка, і я їм по-білому  заздрю, що в них немає такої “наркотичної залежності” від інформації.

І все ж таки кожен такий демотивуючий день постійно мене схиляє до думки, що я займаюсь не своїм. В деталі вдаватись не буду, але я в деякій мірі я вже почав недолюблювати сферу  в якій я працюю. Мені вже стають не цікаві певні речі в цій сфері. І не тому що я їх не знаю чи не розумію, а тому що я не бачу всеохоплюючого сенсу в них, крім шкурних інтересів, боротьби інтересів та просте заробляння грошей на чиємусь горі (це я про погану кросбраузерність 🙂 ). Звичайно якщо я починаю розбиратись в тому чи іншому питанні, я стаю спеціалістом, знаю всі підводні камені, але потім настає момент і я себе питаю – “І що? Це поможе людству стати кращим? Це покращить їхню розумову діяльність?” ну або щось в цьому роді.
Як кажуть творчі люди, “душа прагне” займатись чимось всеосяжним, аніж примітивний вебдизайн. Щось наприклад як “програмування людини на базі генокоду”, чи “дослідження причин виникнення життя на планеті”, чи щось про психологію та мораль людства. Хотілось би займатись іншим, але то бажання не стабільне, малоприбуткове і нікому не потрібне.

Але тут ще одна Дилема №2 (чи навіть анти-дилема):
Я в цій сфері вже понад 5 років, я вклав в неї себе, виховав себе для неї, і вона мені таки подобається (в часи відсутності депресії). ІТ – це Інформаційна сфера, Компютерно-Технологічна сфера – та сфера, при участі в якій я завжди в курсі всіх останніх новинок науки і техніки. Я завжди на крок попереду інших людей з мого минулого (поза цією сферою). І власне це тішить моє самолюбство, я гордий за себе що я знаю, що все це значить, і скільки воно коштує на ринку праці.

Питання грошей в моєму випадку це приблизно 50/50:

  1. Я можу не надавати ваги моїй ЗП якщо я маю цікаву роботу, коли “я віддаюсь їй як жінці”, коли мене цікавить в першу чергу творчість.
  2. Але коли я маю не дуже цікаву роботу, чи ту роботу яка мені не несе творчого задоволення та натхнення до життя, але в ній я розбираюсь добре, тоді будьте ласкаві платити мені згідно мірок ринку,  і не менше.

Саме така декомпозиція пріоритетів, дає мені впевненість в мої правоті, особливо коли я маю справу з майже бюрократичними роботодавцями.

Отож залишається займатись тим що я хоча б знаю добре, в чому я можу комусь втерти носа, переконати, і нести відповідальність. “Здатність нести відповідальність” – саме це мене дуже переконало в 2012-му році, все таки займатись програмуванням й надалі.
Я мав нагоду півроку бути менеджером великої команди, і це був дійсно гарний досвід.
В той час прослухав аудіо книжку Стивена Р. Кови:
Семь навыков высокоэффективных людей. (англ. The 7 Habits of Highly Effective People). Ось пару цитат:

«Ответ» является корнем ответственности — способности выбирать свой ответ на происходящее. Высокоэффективные люди признают за собой такую ответственность. Они не объясняют свое поведение условиями, обстоятельствами и трудными ситуациями. Их поведение есть продукт их собственного сознательного выбора, базирующегося на ценностях, а не продукт окружающих условий, основанный на чувствах.

я могу это сделать; я несу ответственность; я полагаюсь на самого себя; я могу выбирать

Далі я сам себе цитую 🙂
Я знайшов впевненість в собі, в тому шляху, який я вибрав для себе по роботі, і основним для себе утвердив:

Я розумію, що я можу “нести відповідь” якісно тоді, коли я щось добре знаю  і впевнений не тільки в тій сфері а й в собі, в тому що я зможу відстояти свою “відповідь”, підтвердити її своїми знаннями.

Отак от і живу від Дилеми до Дилеми, в боротьбі між “добрим”  і “злим” одної і тої самої прояви людського буття – “Робота”.

Відомі люди з ІТ сфери та їх неоціненний вклад надихає і дає віру в те, що кожна людина в свої сфері робить важливі речі. І важливо щоб ми це любили робити знову і знову. І щоб воно було в нас таким стабільним як робота бджіл. Offtop: Хотів би я почитати блог Бджоли на таку тему 🙂

Думаю фраза Стіва Джобса підходить як найкраще щоб бути основною тезою до вище описаного мною тексту про роботу.

PS.
На даний момент
, я поставив собі цілі, сформував задачі для досягнення цілей, окреслив в загальних рисах плани на майбутнє, та роблю конкретні кроки для досягнення запланованого. Також важливим акцентом тут для мене стало, що я переконав себе в тому що я маю право казати “НІ” в будь якій ситуації, яка не підходить моєму поточному плану. Це в деякій мірі виглядає нахабно і самовпевнено, але це закон виживання.

Те як я відношусь до конкретної моєї роботи, наскільки я халявщик, а на скільки я скурпульозна людина, що я ціную в інших людях в нашій сумісній роботі, я напишу згодом в одному із наступних постів.

Advertisements