Work’n’Me

Це перший пост із циклу про роботу. В межах циклу я хочу задати собі питання і постаратись найти відповіді в таких напрямках:

  • робота загалом;
  • чому ми працюємо саме там де працюємо;
  • як вона на нас впливає, що вона нам дає, що вона в нас відбирає;
  • що нам дають зміни в роботі;
  • чи можна уникнути впливу роботи на решту життєво важливих сфер;
  • чи варто міняти місця роботи і як часто, до чого це може призвести;

Steve Jobs about Work

Я працюю програмістом в області розробки Інтернет сайтів, розробляю веб проекти на базі мови розмітки HTML та скриптової мови JavaScript . Гарненький вигляд сайтам роблю з допомогою CSS. Також знайомий з PHP, Java та рядом допоміжних фреймворків (Drupal, JQuery). По роботі я веду окремий блог Landike.JS
Останнім часом я там мало що публікую (мав ряд задач що стримували мене в цьому), але планую активно продовжити (на разі вже 2 статті з статусу драфт готуються вийти в паблішед).

Але не все так просто, як здається на перший погляд.

Час від часу я переглядаю відео і текстові матеріали по Релігії, Історії, Науці, Техніці, Психології, Одвічних питаннях в соціумі та в космосі – матеріали які не відносяться до моєї поточної роботи. Як завжди в таких матеріалах захоплююся ряд інших питань які мені також цікаві. В межах одної із таких сесій, натрапив на сторінку  Big Questions (NASA). І ви знаєте, я не дуже став вчитуватись, задумуватись, аналізувати. Я в деякий  момент зловив себе на думці, що ці питання дуже потужні, дуже обширні, і навіть з моїм великим бажанням мені не вдасться осягнути повну міру їх значення та ваги для мене і людства. І якщо НАСА цим займаються, якщо велика кількість людей зробила це собі роботою, і вони (надіюсь) щиро та якісно ту роботу виконують, то і я маю теж нести свою нішу в своєму маленькому окрузі.
Вище описані теми мене й надалі цікавлять, просто я стараюсь не надавати їм пріоритету, бути в певній мірі “скептиком” та “невіруючим”, бо так легше робити роботу. І цей висновок мене самого шокував, адже поняття віри дуже важливе в людскому бутті, а я його отак собі перевернув і юзаю 🙂

Власне веду до того, що в мене існує Дилема №1:
Це той момент, коли відчуваєш що тобі ця сфера знань цікава, але ти в ній нічого не досягнеш крім трати часу, розчарування, демотиватора твого духу і нерозуміння людей поряд, які вважають що ти читаєш дурню, замість того щоб заробляти гроші.

Саме важке для мене те, що я в такій дилемі майже кожен день:

  • Почув цікавий факт з новин Науки і Техніки – я в же в Інтернеті, гуглю, цікавлюсь, аналізую, букмаркаю.
  • Почув подібні думки про Релігію які імпонують мені, я знову ж там – шукаю підтвердження, фактів.
  • Почув цікаві історичні факти, стало цікаво дізнатись більше.
  • Взнав цікаві дані про якусь історичну персону про те як вона добилась своїх результатів, стало цікаво  деталі.
  • Почув якесь пояснення снів чи інших психологічних аспектів, зразу ж я “у апарата”.

І так далі, і так кожного дня щось нове, щось що демотивує мене від поточної роботи.
Я знаю ряд людей, які в сторону вище описаних інтересів, ніколи не глянуть, в них вухо не настроєно під таку інформацію, їх не цікавить таке. Це не їх вина, це їх специфіка, і я їм по-білому  заздрю, що в них немає такої “наркотичної залежності” від інформації.

І все ж таки кожен такий демотивуючий день постійно мене схиляє до думки, що я займаюсь не своїм. В деталі вдаватись не буду, але я в деякій мірі я вже почав недолюблювати сферу  в якій я працюю. Мені вже стають не цікаві певні речі в цій сфері. І не тому що я їх не знаю чи не розумію, а тому що я не бачу всеохоплюючого сенсу в них, крім шкурних інтересів, боротьби інтересів та просте заробляння грошей на чиємусь горі (це я про погану кросбраузерність 🙂 ). Звичайно якщо я починаю розбиратись в тому чи іншому питанні, я стаю спеціалістом, знаю всі підводні камені, але потім настає момент і я себе питаю – “І що? Це поможе людству стати кращим? Це покращить їхню розумову діяльність?” ну або щось в цьому роді.
Як кажуть творчі люди, “душа прагне” займатись чимось всеосяжним, аніж примітивний вебдизайн. Щось наприклад як “програмування людини на базі генокоду”, чи “дослідження причин виникнення життя на планеті”, чи щось про психологію та мораль людства. Хотілось би займатись іншим, але то бажання не стабільне, малоприбуткове і нікому не потрібне.

Але тут ще одна Дилема №2 (чи навіть анти-дилема):
Я в цій сфері вже понад 5 років, я вклав в неї себе, виховав себе для неї, і вона мені таки подобається (в часи відсутності депресії). ІТ – це Інформаційна сфера, Компютерно-Технологічна сфера – та сфера, при участі в якій я завжди в курсі всіх останніх новинок науки і техніки. Я завжди на крок попереду інших людей з мого минулого (поза цією сферою). І власне це тішить моє самолюбство, я гордий за себе що я знаю, що все це значить, і скільки воно коштує на ринку праці.

Питання грошей в моєму випадку це приблизно 50/50:

  1. Я можу не надавати ваги моїй ЗП якщо я маю цікаву роботу, коли “я віддаюсь їй як жінці”, коли мене цікавить в першу чергу творчість.
  2. Але коли я маю не дуже цікаву роботу, чи ту роботу яка мені не несе творчого задоволення та натхнення до життя, але в ній я розбираюсь добре, тоді будьте ласкаві платити мені згідно мірок ринку,  і не менше.

Саме така декомпозиція пріоритетів, дає мені впевненість в мої правоті, особливо коли я маю справу з майже бюрократичними роботодавцями.

Отож залишається займатись тим що я хоча б знаю добре, в чому я можу комусь втерти носа, переконати, і нести відповідальність. “Здатність нести відповідальність” – саме це мене дуже переконало в 2012-му році, все таки займатись програмуванням й надалі.
Я мав нагоду півроку бути менеджером великої команди, і це був дійсно гарний досвід.
В той час прослухав аудіо книжку Стивена Р. Кови:
Семь навыков высокоэффективных людей. (англ. The 7 Habits of Highly Effective People). Ось пару цитат:

«Ответ» является корнем ответственности — способности выбирать свой ответ на происходящее. Высокоэффективные люди признают за собой такую ответственность. Они не объясняют свое поведение условиями, обстоятельствами и трудными ситуациями. Их поведение есть продукт их собственного сознательного выбора, базирующегося на ценностях, а не продукт окружающих условий, основанный на чувствах.

я могу это сделать; я несу ответственность; я полагаюсь на самого себя; я могу выбирать

Далі я сам себе цитую 🙂
Я знайшов впевненість в собі, в тому шляху, який я вибрав для себе по роботі, і основним для себе утвердив:

Я розумію, що я можу “нести відповідь” якісно тоді, коли я щось добре знаю  і впевнений не тільки в тій сфері а й в собі, в тому що я зможу відстояти свою “відповідь”, підтвердити її своїми знаннями.

Отак от і живу від Дилеми до Дилеми, в боротьбі між “добрим”  і “злим” одної і тої самої прояви людського буття – “Робота”.

Відомі люди з ІТ сфери та їх неоціненний вклад надихає і дає віру в те, що кожна людина в свої сфері робить важливі речі. І важливо щоб ми це любили робити знову і знову. І щоб воно було в нас таким стабільним як робота бджіл. Offtop: Хотів би я почитати блог Бджоли на таку тему 🙂

Думаю фраза Стіва Джобса підходить як найкраще щоб бути основною тезою до вище описаного мною тексту про роботу.

PS.
На даний момент
, я поставив собі цілі, сформував задачі для досягнення цілей, окреслив в загальних рисах плани на майбутнє, та роблю конкретні кроки для досягнення запланованого. Також важливим акцентом тут для мене стало, що я переконав себе в тому що я маю право казати “НІ” в будь якій ситуації, яка не підходить моєму поточному плану. Це в деякій мірі виглядає нахабно і самовпевнено, але це закон виживання.

Те як я відношусь до конкретної моєї роботи, наскільки я халявщик, а на скільки я скурпульозна людина, що я ціную в інших людях в нашій сумісній роботі, я напишу згодом в одному із наступних постів.

Advertisements

9 thoughts on “Work’n’Me

  1. Я так і не зрозумів, до чого ж тебе тягне? Тобто багато опису що тебе мучить, але не видно що ти пробував.
    Так, періодично хочеться зробити щось більше, що принесе користь людям. Але якось не хватає енергії на то чи що.
    Наприклад хотілося зробити клас де люди зможуть приходити і навчатися чомусь новому, оффлайн для тих хто хоче навчитися грати на гітарі а в замін може навчити працювати на комп”ютері, взагалі обмін знаннями. Грубо кажучи, навіть перекваліфікація.
    І коли тобі кажуть – “роби, під таке можна навіть грант вибити”, то якось руки опускаються, стає не цікаво.
    А ще можна багато чого іншого, але розумієш що ти в тому не профі, а займатися тим на повну буде не цікаво. Ми вже вибрали професію, яка заміняє нам і хоббі.
    Власне навіть в ІТ можна зробити багато безцінного, ті ж безкоштовні речі як Jenkins, CheckStyle, Emma і багато іного помагають мільйонам людей з ІТ. Чим це не добрий вчинок який буде ще довго тішити самолюбство і який може принести великі гроші?
    То чим же зайнятися? Як продовжити однотижневий запал на роки? Чи як знайти таке що тобі захочеться робити роками?

    1. Я не вдавався в деталі що саме мене цікавить і до чого мене тяне, бо то буде забагато для одного поста.
      Для прикладу скажу тут поки що про те, що крім ІТ, крім програмування як і бекенд так і фронтенд, мене цікавить Етимологія, дослідження родоводу. Не просто “тато мама дідо баба”, а дойти до першоджерел звідки прийшли носії мого прізвища. А це вже заходить в сферу Історія села, району, області, України.
      Звичайно по цьому напрямі в мене є окремий блог, своя методика спілкування з старшими людьми для відбору інформації. І це тільки один із non-ІТ напрямів, про які я розкажу наступних постах.

      Відносно ж ІТ, то влучно підмічено про Jenkins. Загалом це дуже потужний і гарний підхід. Я собі уявляю як автори того продукту (коли перший раз запустили) були satisfied своєю роботою. Бо вони її любили і щиро вірили в те що вона унікальна, і вона комусь знадобиться як інструментарій в їх роботі.
      А коли я інтегрую пінтерест чи твітер конект для одного із сайтів, мене від цього верне. Реально я стаю “зеленим” від усвідомлення того, що я роблю щось, що вже колись хтось робив. Я відчуваю що я роблю дублікат строчок коду.

      Дуже гарно підмічено про “грант” і про “руки опускаются”.
      Колись мені сказали – “Треба зробити сайт, аля habrahabr”. Я ж зразу відказався.
      В одному із моїх постів я розказував про те що мене дратує і за що я так не люблю плагіати.

      Дякую Юра, додав мені впевненості в своїх думках. Якраз готую більш детальний пост про специфіку мене самого коли я “в роботі” і про те чим би я як технічна людина хотів займатись.

  2. Я не думаю, що IT це не твоє, воно було б не твоїм, якщо б ти кожного ранку ішов на роботу, як на муку, ти б працював від 9 до 17, і летів із роботи як ошпарений 🙂 Якщо б ти робив пз для зонда, який полетить на Марс тобі ж мабуть буде цікаво? Або працювати над проектом, який допоможе в боротьбі із раком? У мене теж зараз виникають такі думки, кому взагалі потрібні ці сайти, що я роблю, і що в них корисного, як правило вони глобального значення не несуть, але ними все таки користуються люди, отримують інколи профіт, і це трохи радує, тай це шанс прокачати скіли, і колись вони допоможуть мені зробити щось дійсно круте, яке переверне світ, але всьому свій час 😉 Можливо для тебе вже прийшов час, іти із аутсорса, в якусь продуктову компанію, або стартап, який може і не буде мати значення світового рівня, але допомагатиме мільйонам людей. А взагалі, якщо не секрет які ти поставив цілі перед собою? В якому напрямі рухаєшся?

    п.с Ти ж працюєш у SoftServe, невже люди, які відповідають за персонал, не помітили твого песимістичного настрою і не запропонували допомогу ?)

    1. Враховуючи що я в більшості випадків працюю від 10 до 22 і роблю свою роботу якісно, та інстересною як мінімум для себе, мотивую людей щоб теж робили якісно а не кількісно, то ІТ все ж таки в межах життя на цій планеті – поки що моя робота.

      Я теж себе ловив на думці, що сайти то фігня, а потім глянув на сайт НАСА. Вони займаються глобальними питаннями, і їм важливо мати надію на веб програмістів, які мають їм зробити як мінімум функціональний сервіс де люди б могли дізнатись інфо про дуже важливі речі в житті Планети.

      Я з аутсорса ще не збираюсь іти, мені ще тут “в межах ок” поки живий HTTP :).
      Просто я тепер чіткіше бачу що мені треба від аутсорса. І якщо до цілей – то я собі поставив рамки/рівні яких треба досягнути, і сказати хоча б собі, що я здатен досягнути цих малих вершин, щоб рухатись далі, вище, швидше 🙂 Я поставив собі ціль зробити роботу інтересною і надалі, робити ті проекти які будуть якісними та потрібними і такі які мені будуть подобатись, і в яких я володію хоча 90% інформацією.

      А настрій в мене зовсім не песимістичний, смайл бачиш 🙂 значить все гуд. На Софтсерві працівники з персоналу дуже гарні (я як чоловік заявляю 🙂 ). Але в певній мірі і в певний час я побачив, що поки людина сама собою не займеться, то ніяка інша, зовнішня персона не зробить це за тебе. І навіть не очікуй що тебе “хтось буде вчити” чи “за ручку водити”.

  3. Спасибо за пост, у меня все время очень похожие мысли. Хотя и складывается впечатление, что сейчас модно “жить” работой, посвящать года какому-то единому занятию. А зачем? Чтобы стать мега-гуру в одной области к 80-ти годам, пожертвовав всеми остальными сферами своей жизни? А может, в какой-то другой сфере ты мог бы быть успешнее, но не знаешь об этом?

    Я считаю, что не IT единым, а тем более, не работой единой надо заполнять свое сознание.

    Я — это не только моя работа. По всем фронтам жизни все должно идти равномерно, и только тогда можно достичь какой-то внутренней гармонии с собой.

    1. Спасибо за пост
      Тобі дякую за комент. Цілком поділяю думки про “модно жить” і про “не IT единым”

      По всем фронтам жизни все должно идти равномерно
      Власне я в такому стилі почав задумуватись, коли я майже 2 дня без перестанку працював, і після отсаннього коміта я спакував нашвидкоруч речі, і ми поїхали з коханою на море. А там я 2 дня відсипався, і мені куски коду снились. І все чому?? бо “клієнт всегда прав” m.f. І тоді я собі почав казати “Ні” майже на кожному кроці в мої роботі. І знаєте? Так стало набагато легше. Ти стаєш себе поважати, стаєш більше впевненим в собі, “в своїй відповідальності” і саме в такому дусі як пише Стівен Кові.

      1. В точку, все эти мысли до меня тоже дошли в течение года после адского burnout-а на работе. Оглянувшись назад на свой и чужой опыт, увидел примерно такой удручающий расклад:

        – Работа в овертайм в 99% случаев не спасает ситуацию. Даже, если кажется, что спасет.
        – 80% больших проектов в разработке, не сдаются вовремя и в бюджет.
        – 80% проектов не проживают первый год после релиза по бизнес причинам.
        – 80% успешности проекта зависит от правильных решений менеджмента, которые занимают 0.1% общей работы проекта, а не от вашей тяжелой работы на проекте.
        – и мой любимый — 90% конечных клиентов в действительности не нужно то, что вы им парите (даже если они уверены, что нужно); их задачи смогли бы решить варианты подешевле и поменьше (вот тут стоит задуматься о том, что НАСА делает все-таки полезное дело).

        Исходя из всего этого, пожалуй, имеет смысл тратить больше времени на выбор правильной работы/клиентов, чтобы все, что вы делаете таки приносило какой-то глобальный вклад в прогресс, а не просто создавало энтропию.

  4. To @Alexandr Shvets
    Всі пункти тру сторі.

    Для себе я вирішив робити в першу чергу якісну роботу (як програміст), і потрібну роботу (як менеджер). Та не завжди це виходить поєднувати. Але цей рік мені показав, що саме добившись такого ідеального поєднання – можна добитись як мінімум задоволення від роботи, а як максимум успіху проекту, і повернення клієнта до тебе знову і знову.

    Звичайно що “робити роботу якісно” це не нова екстраординарна методологія роботи. Але щось на моєму досвіді не зустрічалось дуже багато людей, які ревно роблять покладені їм задачі. Переважно – “Аби як”, “Аби лиш встигнути в дедлайн клієнта”, “Аби ПМ відчепився”, “Аби зрубити бабоси”.
    І коли я бачу таке відношення до роботи то якраз це демотивує, а не занижена ЗП, чи відсутній соціальний пакет, чи погана кавоварка, чи будь-які інші речі в цому напрямі.
    І “розмови про НАСА” та потрібні продукти, автоматично пропадають, бо нема з ким їх робити.

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

w

Connecting to %s

This site uses Akismet to reduce spam. Learn how your comment data is processed.