Люди Не Слухають Людей

Почуй же оце, ти народе безумний й безсердий, який має очі й не бачить, має вуха й не чує.
Hear this, you foolish and senseless people, who have eyes but do not see, who have ears but do not hear.
– Єремія 5:21

Давно цікавить мене ряд питаннь в людскій психології де люди себе проявляють по різному залежно від обставин, чи точніше їхнього викривленого розуміння обставин.

Я спробую навести пару темплітів, щоб було зрозуміло до якого виду поведінки я клоню.
Точніше це anti-pattern 🙂

Почну з далека.

Crying Eye (Potentially God's)

Ісус Христос. Буду трактувати як особу історичну, беру до уваги що люди (крім 12ти апостолів) його сприймали як політичну особу. Бо його полеміка та абстракції простому люду були не зрозуміли. Вони ще тоді не знали, що він програмує майбутнє. Що він вже в голові має записаний скріпт поведінки кожного в будь якій ситуації. Це був вдалий Божий сценарій тестування з ідеальною кількістю тест кейсів.
Але ззовні Він виглядав як політично спроможна людина зробити революцію в той час. І люди чекали на його перевороти, трактували його розгроми в храмі як бунтарський рух, як початки революції. І поки вони вірили в його силу слова, тоніше в те що його слів боялась вища влада, то все виглядало в межах норми. Але як тільки, Його призвали до покарання – люди зневірились в його Силі, в те що він зможе революційно спасти самого себе і їх загалом. І тут вони сказали “Розіпни Його”. І це ж недавно вони Його вихваляли та клялись у вірності. Які ж вони лицемірні та двоякі, нетерпеливі самодури. Люди не цікавились детально по суті його проповідями, бо вони були осліплені своїми думками по відношенню до Ісуса. Як кажуть – вони бачили в Ісусі що хотіли побачити на той час.
Я завжди думаю, чому людська натура така дурацька? Чи людина це генерить? Чи Злий Дух це наівіює? Чи може це Бог черствить людське серце як в історії з Фараоном і Мойсеєм? Чи це рандом? Що це? Чому так швидко ви зраджуєте своєму Богові?

DJ. Людина яка творить музичні треки. Сьогодні він робить їх в стилі #House і це гарно, всім подобається, він якісно вкладається в роботу. Але завтра активно появляється Minimal або/і Techno і цьому діджею закидають що він вже не популярний, що він вже “ацтой”. І ще вчора він був DJ #1 в світі, а нині він вже олдскул.
Тоді діджей робить мікс стилів (так би мовити адаптується до людей), і получається #TechHouse. Та людям не вгодиш. Не встиг Діджей набрати обертів в новому для нього стилі, як на пяти йому наступає малишня з рвучими ритмами #Drum’n’Bass І знову Він стає аутсайдером. І тут або він далі йде на повідку людей і нових смаків, або продовжує творити в своєму стилі для свого маленького кола слухачів.
Може це не дуже психологічний приклад, адже ви зараз скажете за конкуренцію, боротьбу смаків, і т.д.
Але мене тут зацепило те, що люди майже “закохуються” в Діджеїв спочатку, визнають їх, “респектують” і “уважухають”, а потім об*ирають. І тоді питається – а де ваша повага до людини? Де ваша віддданість його справі яку він робив для вас. Чому так швидко ви зраджуєте своєму “Богові”?

Політик. Зараз я беру до уваги людину, яка чесна у свої політичній карєрі, чесно і ревно хоче виконувати свою роботу для людей. Люди його вибирають, делегують відповідальність – дають йому право відповідати за них. Вихваляють його, рекламують, відстоюють, бються, бють інших людей. І як тільки в Нього щось не вийшло, хтось Йому помішав (наприклад проти нього була якась провокація, чи не дуже вдалі реформи з технічної т.з.), чи банально не встиг, і ви не розібравшись в деталях справи (технічних чи юридичних) починаєте об*ирати Його.
Що найбільше дивує мене, що це все робиться на високому рівні емоцій, образ, принижень. Ще вчора ви Йому плескали в долоні та носилися з тупими транспарантами і щиро вірили що він Бог і все вам зробить, і на ложечці подасть.  Чому так швидко ви зраджуєте своєму “Богові”?
Note: в цій сфері є й лицемірні політики (не спорю). Але це тема іншої сторони дискусії.

Пересічна людина. Тут я беру до уваги тип людини, яка не бачить дальше свого носа, яка не чує дальше своїх вух, яка не розуміє дальше ніж їда, ліжко, і рухаючі обєкти в ТВ, які щось там кажуть “шипкоумне”. ІМХО, з такими людьми дуже важко працювати, чи найти спільну мову. Це люди які розуміть тільки мову жестів, викриків, лозунгів (тих які вони хочуть почути).
Я мав нагоду поспостерігати як одні люди слухають інших. Я б назвав це “анти-слухають”. Тому що, вони постійно перебивають доповідача, в різкій формі коментують все що доповідач може сказати, посилаються на непровірену чи додуману чи можливо брехливу інформацію, і можуть без проблем образити будь які людину. Це я бачу на політичних шоу, в ВРУ, і саме гірше – між людьми. І таке враження що це заразно.
Саме страшніше, коли я відчуваю, що людям подоабається так “тупо дискутувати”, їм не головне дізнатись суть проблеми та методи її вирішення. Вони просто люблять тупо “паπздєть”.
І мене останнім каменем прибиває те, що люди це роблять на грані свідомсті і підсвідомості, правди і брехні, добра і зла, на грані емоцій негативних та позитивних.
Виклавши ці думки я роблю тонкий місток до серйозних тем та моїх думок про них.

Погода і людина. Дуже тривіальне, але мене завжди кидає в жар від усвідомлення людської приземленості.
Зимою ждуть тапла і скаржаться на сніг та холод, завірюхи та гладкі дороги. Бідкаються що Бог їм послав таку погоду важку.
Весною діждались тепла, та їм вже не подобається повені, потопи, інші водяні катасрофи після танення снігу.
Прийшло тепле літо, скаржаться що жара, що коли вже буде прохолодна осінь.
Наступає осінь, скаржаться на дощі, і дуть зими щоб болото примерзло.
GOTO Зима.
Тривіально, але люди це трактують деколи дуже емоційно, ніби Бог чи “матінка Природа” їм щось завинила. Ніби це їх сусідка, яка вкрала в них курку.
І така призмленість людей, дуже вбиває, дуже демотивує від спілкування з людьми.

Вище наведені приклади мене дуже дивують, отож для себе я зробив такі висновки:

  • Люди банально не слухають ні інших людей ні Бога (християнського, бо за інших я не знаю).
  • Люди не стараються бути добрими, етичними, зразковими та порядними громадянами. Їм легше бути поганими, ненависними, і такими які в будь-який момент можуть обвинуватити кого небудь за будь що.
  • Люди не стараються зрозуміти точку зору інших, вони дуже егоцентричні і вважають що їхню точку зору треба розуміти, і визнавати за правильну.

І це в момент коли вони всі декларують про релігіну відданість, віру в Бога, following processes  (це я про 10 заповідей). В мене складаєтся враження що люди не є подобієм Бога, а чогось анти до Бога. І це в принципі можна пояснити (якось я наберусь відваги написати свої думки по цьому питанню).
Така нестабілність людської поведінки мені дуже нагадує нестабільну (нелінійну) систему управління, яка при будь якому незначному подразнику виходить з стану рівноваги, і приходиться робити “Танці з бубнами” щоб її якось застабілізувати.

Я ні в якому разі не зневажаю таких людей, мені їх шкода. І при будь якій ситуації за участі таких людей, я стараюсь зрозуміти їх точку зору, в деякій мірі стати на їх сторону, зрозуміти психологію їхньої проблеми, спробувати переконати чи доказати їм щось, їхніми ж методами. І саме такий підхід, я випрацював в себе з роками, з метою контролю емоцій. І мені це особисто вдаєтся дуже добре.

Не знаю як точно, одним словом описати рису таких людей. Але ця тема частково відносится до розмов про Лицемірство, Брехню, Неповагу до інших, Зраду та Боротьбу інтересів, Невихованість, Приземленість, Егоцентризм.

Advertisements

4 thoughts on “Люди Не Слухають Людей

    1. Однобокі, бо я враховував специфіку людей які мені зустрічались в ході суспільно-політично-громадських проблем чи справ які я мав, чи був задіяний. І я вірю що є десь група в суспільстві, яка не використовує такі методики.

      Звичайно, я не ручаюсь за інші сфери, але щоб далеко не ходити, приведу приклад з роботи. Мав нагоду брати участь в обговоренні де було багато програмістів.
      Суть проблеми тут ні до чого, мене здивувало, що кожен відстоював свою точку зору (так чи інакше), але все ж таки найшлись люди, які голосно кричали, перебивали інших, навіть ображали один одного. І від таких людей я не бачив бажання йти на компроміс чи досягнути в такій розмові консенсусу їх цікавила тільки їх точка зору.

      Тому аналізуючи цей та пару подібних прикладів, я екстраполюю, і роблю висновок.
      Звичайно це навіть не середньо-статистичний, і не заслуговує на рівень якоїсь “статистики”, але я усвідомив для себе що людям більше подобається “пиздіти” чи “доправдовуватись” чи “говорити будь що лиш би говорити” аніж пропонувати раціональні рішення. Люди й далі прагнуть “видовищ”…

  1. Слухати означає напружувати орган слуху, а чути — напружувати мозок, концентруючи увагу на словах партнера. (визначення з інтернету)
    Саме тому зазвичай люди слухають, але не чують – щоб почути, потрібно напружити мозок. Декому ліньки, дехто не звик його напружувати взагалі, в декого його просто немає. Тому коли люди прослухають слова “Ми будемо жити добре, але мусим до цього йти і працювати разом”, виявляється, що мозок відключився після “Ми будемо жити добре”, і про роботу ніхто не почув. Хто ж схоче напрягатись?
    Люди часто не вміють приймати те, що в них є, за щастя. Народна мудрість – “Що маємо – не цінуємо, загубивши – плачемо”.
    Ми не вміємо радіти кожному дню, не вміємо радіти сонцю, небу, снігу, дощу. Вчора зловила себе на думці, що обожнюю сніг на волоссі, бо це надзвичайно гарно. Як часто за зиму я про це думаю? Зазвичай я думаю, що мені холодно, або про роботу. Тому що не навчаю себе радіти кожній секунді і бачити красу кожної миті – це приходить лише зрідка, на кшталт прозрінню на деякий час.
    Ми настроєні на сприйняття негативу. Ми не радіємо тому, що зараз в нашій країні немає війни (тьху-тьху, і тричі по дереві), але роздратовані політичною ситуацією. Ми не радіємо тому, що здорові і прекрасно себе почуваємо, але роздратовані тим, що пішов сніг – такий білий і пухнастий, такий гарний, такий прекрасний.
    Я, може, говорю штампами і банальностями, але це те, у що я вірю. Треба радіти тому, що є зараз і тягнутись до нових вершин і зрушень. Спроба зрадіти снігу, а не дратуватись тому, що заліпляє окуляри, може стати цим першим правильним зрушенням. І якщо кожен почне в це вірити і займатись цим, може ми наршеті будем чути одне одного і перестанемо зраджувати свого Бога…

    1. Дуже гарно підмічено про “чути” vs “слухати”. Дякую, але тему міняти вже не буду 🙂

      Дійсно, я мав на увазі саме те, що люди “не чують”, чи не бажать (по)чути, але поняття “слухати” мені було ближче коли я писав цей пост, бо я думав про людську здатність фізично почути (1 крок) когось через аналітику сказаного. І враховував те що людина має уважно вислухати (2 крок) почуте, а вже тоді робити якісь коментарі (власне аргументи для того щоб відкривати свій рот чи ні).

      Влучно підмічено про напрягння “мізків”. Tnx.
      Якщо це в спілкуванні з старшими людьми, то там ще зрозуміти можна, але коли подібну поведінку я бачу між молодими, мене це шокує.
      Вище вже згадуавв.
      Добавлю, що я ніколи не вірив що програмісти (люди математично-технічного складу мислення) могли б себе вести подібно. Але тепер я не тільки вірю, а й знаю. І це дуже шкода, шкода що прості людські емоції беруть верх над раціоналізмом та прагматизмом.

      “Ми не вміємо радіти кожному дню”
      – сам каюсь, не вмію, але десь в глибині свідомості – хочу навчитись.
      Про свята та моє відношення до них готую окремий пост, там я і відкриюсь 😀

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s

This site uses Akismet to reduce spam. Learn how your comment data is processed.