Ще з малих років, з самого дитинства я знав що я пацифіст.

Мені завжди було дивно чому всі грають у “войнушки”, бігають, стріляють один в одного, звідкись береться радість від того, що ти в когось попав ака псевдо-вбив.

Ця тема для мене вже ніби закрита, бо я утвердився в ній давно, але хочу оформити її ще і в тексті.

pacificus

Прочитавши визначення пацифізму, воно для мене замале, тобто головний принцип – так, але є ще ряд принципів суто моїх, які я включаю в поняття свій “пацифізм”. На разі метою даного посту є пошук офіційного опису такої ж точки зрору. Адже я ще офіційно не находив такого пояснення (якщо воно є взагалі, і якщо воно взагалі make sense).
Знаходжу подібні думки з етичним принципом Агімса. Ось пару цитат, які мені імпонують.

Джерелами насильства є страх, слабкість, невігластво та неспокій. Для того, щоб звільнитися від насильства людина повинна позбутися страху. Агімса пов’язана із свободою від страху (абхая) та свободою від гніву (акродха).

Отож основні пункти мого Пацифізму.

Звичайно, я проти війни.

Я не хіпі щоб дуже активно протестувати, і не релігійний радикаліст щоб за таку ідеологію помирати. Просто вважаю, що війна це не найкращий метод зачистки соціуму (достатньо і природних методів).
Колись в минулому мав коротку розмову з знайомою (Надя, планувала бути істориком, зараз не знаю чи їй то пригодилось в житті) не памятаю вже на яку тему 🙂 Але речення про потребу в смерті людей на Планеті мені дуже врізалось в памяті. Так, на Землі люди вічно жити не можуть, вони мусять помирати (тут йдется не про “have to” а “must”).
Звичайно я розумію, що політичний характер у війнах більше ніж присутній.
Але все ж таки я думаю що для вирішення буд яких проблем (від сімейних сварок до міжнаціональних суперечок) можна обійтись без війни. Точніше я знову доторкнувся тут до важливої теми мого блогу – Емоції. Якщо люди б контролювали емоції краще, то було б спокійніше жити.

pacificus2


Я проти будь якої стрілянини

Багато хто полюбляє полювати, робить з цього мистецтво, правила, закони і так далі. Доречі бачив нині по ТВ як Євген Червоненко розказував про мисливство. Дійсно, людина то собі сподобала і робить з цього і гру і правила і закони і життя власне. ІМХО, якось дивно коли ти ставиш собі мисливство як змагання з Кабаном типу “Хто сильніше, Хто кого …”.

Та чи на жаль чи на радість, я не маю бажання вбивати тварин заради свого адреналіну чи дофаміну чи тим більше заради шлунку.

Стрілянина як спорт – як бажання попасти в ціль.

Найдивніший принцип для мене. Я ж бо Стрілець, завжди малюю на полях стріли, завжди ставлю задачі собі і ціленапрямлено до них йду.
Завжди дивує як люди з захопленням говорять про пейнтбол чи страйкбол де в кінці кінців ти вчишся спритно знешкоджувати ціль ака проивника. Це так би мовити мікро-війна, або репитиція до війни.
Я навіть на біатлон так само дивлюсь. Це звичайно мирний спорт, мінімально травматичний, але я б ні за які гроші не погодився брати участь в ньому.
Аналогічно з “Тиром”. Ладно вже хлопці, там хоч кількістю тестостерону можна відмазатись 🙂 Але, завжди дивуюсь коли дівчата кажуть що хочуть постріляти.
Цей мій принцип є основою того щоя не граю в ігри типу шутери (стрілялки). Я не бачу в них сенсу для мене.
Від себе ж скажу як підсумок – я не маю бажання попадати в рухому чи нерухому ціль.
Off-top: недавно почув про ген азарту, про свої думки по цому напишу згодом. Можливо в мене він просто відсутній.

“З метою захисту”

Звичайно найдуться ті які скажуть – “А що ти будеш робити якщо злочинець нападе на тебе? Будеш йому цю філософію впарювати? Чи будеш брати пушку і стріляти з метою захисту.”
Звичайно що це одвічна боротьба матеріалізму та ідеалізму, але будучи реалістом, я буду більш реактивним і віддам перевагу зброї.
Як оптиміст я кажу – що такі ситуації якраз і є позза нас, позза того що люди злі, люди хворі, люди піддаються емоціям яким я надаю знак рівності в порівнянні з Гріхом.
Людина з здоровим глуздом не піде красти чи вбивати інших. Якщо б соціум складався з таких людей – тоді б і не виникали питання вище вказаного характеру.

“З метою виживання”

Зрозуміло, що в первіснообщинний лад зброя для людей була інструментом добування їжі. Крім того їх моральний рівень не був більшим ніж в мавпи.

І ось я підвів до дуже інтересної моєї думки.

А що Бог каже про війну і здатність, бажання та потребу вбивати?

Навіть якщо дививтись на християнську т.з. про перших людей, то вони також провадили війни з Іменем Бога на вустах. Вони боролись за виживання за панування на території. Більше того Бог тодішніх людей (якщо вірити Біблії) був сам по природі дуже жорстоким, і методологія війни була йому вигідна на той час. Але з Приходом Христа, відбулась свого роду революція. Точніше була спроба зробити революцію в людських серцях і душах. Але не вийшло (це суто моє ІМХО) – люди в епіцентрі всіх світових релігій і далі бються, вбиваються. І тут вже не до їди, а ближче до панування одних егоїстів над іншими.

Далі думки З циклу “Утопічні думки програміста Ландайка” 🙂

В деякій мірі я думаю що війну придумав Бог як інструмент контролю непотрібного ресурсу. Програмісти мене зрозуміють якщо я скажу що війна це Garbage Collector. Але це дуже грубо сказано, чим би я не хотів когось образити.

Загалом я в цьому питанні схильний думати що Програміст Вищого Рангу таким чином запрограмив (програмує) скриті особливості людей на випадок “а вдруг знадобиться і здатність вбивати”. Імплементація Інтерфейсу KillThemAll(x) не дуже прогнозована поки що.

Не здивуюсь якщо колись людям буде поданий сигнал “мол ідіть стріляйте”, а люди яким то подобаєтсья – підуть. Вони піддадуться своїм емоціям та бажанням.

Отож якщо глянути білш обширно, то можна підсумувати все те що людину “тяне на подвиги”:

  • бажання їжі;
  • потреба в самозахисті;
  • бажання перемагати когось чи щось;
  • дух азарту, спорту, змагання;
  • бажання війни (як останній соціально-політичний засіб вирішення проблем);
  • релігійна відданість (чи то силам Добра чи Зла, тут хз.)
  • і найгріше – бажання вбивати.

По всіх ознаках які я відчуваю за собою – я не володію найбільш негативними потребами з вище перелічених.
І саме усвідомлення цього всього формує “моє бачення Пацифізму”.
Але також я собі задаю питання:

  • Якщо Бог такий могутній, і йому війн не треба – то чому йому “не закрити цю лавочку” !?;
  • Якщо ж Богу потрібна війна (та ненависть між людьми) як інструментарій контролю кількості населення на Планеті, то чи добрий Цей Наш Бог?
  • А чи не відбувається війна між Богами за сфери впливу на електорат (люди) на Землі?

Ці та подібні питання, я намагатимусь вирішити для себе в найближчоому майбутньому.

А завершу дуже філософським набором слів:

“Послушайте! Ведь, если звезды зажигают – значит – это кому-нибудь нужно?”
~ В. В. Маяковский.

В любому випадку, здивує мене тільки одне – інформація (конкретні факти) про те що війна потрібна Богу чи будь якому іншому Субєкту з метою контролю людьми.

Advertisements