Давно хотів написати про це. Коли як не тепер – в сезон свят, в момент коли от-от “настане кінець світу”, і не зрозуміло чи настане кінець року. Сам Час каже – “Якраз про таке і писати”.

Alcohol is not the answer to life’s question

~ Mohandas Karamchand Gandhi (Магатма Ганді)

About Alkohol

Отже Алкоголь і все, що в мене з ним повязано.

Готуючись до цього посту, натрапив на блог mohandaskaramchandgandh
Звичайно, в автора свій світ, і свій погляд на подібні речі. Але от під цими словами можу підписатись, 1-в-1 як і я думаю:

Alcohol makes a man forget himself and while its effects last, he becomes utterly incapable of doing anything useful. Those who take a drinking, ruin themselves and ruin their people. They lose all sense of decency and propriety.

Я не буду аналізувати чи правильно автор сказав, чи є в тому сенс і тд. тп. Я спробую викласти свої думки, за які я відповідаю, які я сам пережив, і вони для мене є досвідом життя.

Смак.
Я не розумію людей, які кажуть що алкоголь (зараз я акцентую увагу на горілці) може подобатись. Коли я перший раз спробував, мені зовсім не сподобалось. Та і всі наступні рази теж не подобались.
Якщо розглядати смак алкогольного напою інших типів, то вони теж мені не лайк – бо кожен мене заставляє “скривити всі мязи свого обличчя”. І тоді питається – “А нащо мені такі негативні відчуття в собі?”.
Note: поправка тут звичайно на холодну погоду, чи простуду, чи невідкладну допомогу. Тут без коментарів.

Психологія Алкоголю (моя інтерпретація)
Не вважаю, що коли людині сумно то треба пити. В мене сумного настрою було багато, а бажання випити в ті моменти не було. І я завжди дивусь, коли люди свідомо мені заявляють, що їм алкоголь помагає. В таких ситуація я собі кажу – що вони потенційні жертви алкоголізму в майбутньому.
“Ти меня увжаєш?” – найбільш поширений стереотип в соціумі. ІМХО це якось допотопно. Ніхто в цьому світі не може поважати людину в пяному стані. Переважно то завершується бійками.
Комусь алкоголь дає “дурної активності”, а комусь – просто “бажання спати”. Я відношусь до останньої групи.
Інтересне спостереження маю. Скільки б я не пив алкоголю, мій сумний настрій не пропадає. Навіть в опянілому стані, я памятаю всі проблеми, які в мене в голові. Думаю це тому, що я ніколи себе не програмую “напитись в зюзю”, бо знаю чим це може відбитись.
Дійсно, Ганді влучно підмітив – “Алкоголь не є відповідь”, радше метод забути питання. Я не в силах повністю  зрозуміти людей, які кажуть – “Я випю, і мені стане легше. Я все забуду. Мені треба забути. Я мушу забути”.
Але в моєму житті такі люди є, і з ними важко.

Стан Опяніння.
Звичайно, що алкоголь розслабляє нерви, забирає скованість, людина більше впевнена, пряма та відверта у висловлюваннях. Але чи це є добре? Людина вільно себе почуває, “не фільтрує базар”, ляпає дурниці, чіплється до дівчат до яких не треба. Людина робить речі, про які шкодує на 2-ий день. Людина? А чи це та сама людина? ІМХО, що це зовсім інша людина. Крім того що вона фізично ледве тримається на ногах, вона ще й ментально себе проявляє з меншим рівнем мудрості та розуму ніж твереза.
За моє життя може назбирається 5 прикладів таких станів, і вони мене геть не тішать.
І головна думка моя, що свідома людина (твереза) має дуже розумно вживати алкоголь, щоб не випускати на зовні підсвідому людину (пяне альтер-его).

Правда тут є ще важливий нюанс, з яким я ще ніяк не можу дати ради.
Кажуть якщо ти не пєш, ти не поважаєш людей, ти не можеш бути їхнім другом.
Це мене завжди задівало, бо я не розумію цього нонсенсу.
Чому для дружби потрібен алкоголь? Невже дружба це не відчуття коли інша людина подібна тобі по духу, по світогляду під тверезим кутом зору?
З власного досвіду знаю, що для справжньої дружби вистачить і чаю чи кави.

Люди знають що таке алкоголізм, і в більшості випадків, люди спиваються через “компанію”, або позза бажання отримати побільше “поваги”.  І що? Є ті друзі біля вас? Багато людей в старшому віці, таких друзів вже не мають, бо власне процес випивання їх обєднав, але він їх потім і розкинув. ІМХО, це проблема менталітету та слабкості людей.

Ще хочу зауважити, що в даному питанні, я віддаю важливу роль емоціям. Людина під алкоголем проявляє себе в більшості випадків з негативного боку. І я більш ніж переконаний, що людиною в НЕ тверезому стані керує зовсім не Добро. І саме це спричиняє, що люди такі емоційні в стані опяніння.

Алкоголь це одна із речей, які вбивають в мені бажання святкувати. Я не люблю свята, бо люди там “спецом” збираються щоб “набухатись в зюзю”. Хоча вірю і знаю – можна обійтись без цього, але тоді люди кажуть, що свято не вдалось. Ось тобі  і дилема життя з алкоголем.

Resume:

  • Знаючи та усвідомлюючи ці пункти, я не люблю алкоголь як напій на 100% і не люблю алкоголь як феномен соціуму на 90%.
  • Я звичайно маю міру у вживанні, і не відказуюсь повністю.
  • Я знаю про потенційні наслідки зловживання.
  • Також я усвідомлюю як важливо бути поінформованим в соціумі про види алкоголю (як і з точки зору здоровя та якості так і з точки зору соціальної обізнаності)
  • Вважаю, що алкоголем зловживають емоційно слабкі люди, точніше ті, які слабко можуть контролювати емоції, кому легше здатись аніж боротись. Їх можна зрозуміти, але важко переконати.
  • В більшості випадків алкоголь не забирає в мене сумний настрій (якщо він є), але й не придає мені радості. Тому не бачу сенсу в його подальшому вживанні.


PS. Opa-Opa Alcohol Style
… це так би мовити трошки думок по типах та видах алкоголю.

Пиво.
Це особливий вид алкоголю, і в мене з ним дружба давно не зійшлась. Ще від тоді, коли я усвідомив, що я не люблю футбол. А ці речі завжди “ходять парами”. Знову ж те саме питання – “А на кой мені здалось це гірке відчуття в роті, нафіга мені себе мучити? заради чого?“.
Хоча маю зізнатись – цього року я для себе відкрив Темне пиво. З ним миритись ще можна, але і то – під піццу чи щось інше. Саме мені його пити ніякого кайфу.

А ще признаюсь в одному – Офіційно визнаю, надмірне вживання ПИВА спричиняє залежність. Аналогічно з кавою. Тому уважно !!! Кажу бо свідомо знаю, що пиво я не люблю, але якщо часто його вживати, то виробляється пісвідома привичка.

Коньяк.
З цим мега популярним напоєм я теж не здружився. Крім того що смак ніякий, так ще деколи “зелений смайл” мене переслідує 😦 коли over limit.

Шампанське і вино.
Ці двоє хоча б гармоніюють з жінками 🙂 Та і в принципі не викликають аж такого противного відчуття коли пєш його. І крім того ці напої вважаються елітарними, з ними повязано багато чого в “дорогому” бізнесі.

Мартіні можна пити, але тільки за специфічної умови, та за специфічних обставин.

Враховуючи, що сфера алкогольних напоїв мені не дуже інтересна, я ніколи не проявляю активності щодо обізнаності про типи напоїв та їх конкурентну різноманітність.

Advertisements