Пройшли нарешті ці “повторні Свята” і я вирішив сформувати свої думки нарешті в цьому напрямі.

Для мене Свято це:

коли мені вдається зробити якусь справу і вдалось це зробити так як я планував – не дуже віддаючись емоціям, але й під прискіливим поглядом розуму.

і аж ніяк:

Если стыдно за вчерашнее, значит вечер удался.

holy-crap

 

Моє Ідеальне розуміння та бачення святкування.
Для мене свято – коли щось унікальне стаєтсья в моєму житті.
Чи то щось глобальне, чи меншої вартості, але таке яке більше вже не повториться.
І тоді дійсно можна казати “що свято було неповторне”. Тут я веду розмову більш дтально чому мені не подобаються повтОри і які саме.

Мене дивує, що в сучасному соціумі такий підхід не переважає.
Людям набагато легше йдуть речі, які повторються постійно, і вони готові пити і співати і нічим не напрягатись. Так, розумію – веселість, бажання відпочити, забутись про роботу і тд. тп.
АЛЕ, Мені цей підхід не подобається (від коли я себе усвідомлюю),  і тому, нижче я наводжу список свят, які я відверто критикую, з врахуванням свого світогляду та розуміння речей з власних міркувань.
День Народження. 
Вважаю що святкувати його не потрібно більше 1го разу.
Велика кількість таких святкувань – демотивує, і з кожним роком все більше.
Витягує як і час так і сили ну і само собою гроші.
Якщо ж думати про це свято як привід зробити приємний подарунок коханій людині, то я краще б поставив собі за правило – робити їй гарні поарунки випадково і неочікувано. ІМХО, так набагато цікавіше та більше б цінилось.
Загалом Дні народження в більшості випадків зводяться до такого ” Ну що тобі купити? Що тобі не хватає?”.
Може я старомодний консерватор, але мені подобається робити подарунки універсальні, ті які людина може запамятати, і бути Inspired універсальністю та обширністю подарунку, а не використати на буденному рівні, і можливо забудти.

Іменини. 
Це взагалі хибне свято. Багато хто знає, що імя дається людині не завжди вдало, людина не може нести то чи інше імя. Люди деколи не люблять своє імя, чи можливо соромляться його.

Ювілеї, Річниці.
В принципі можна, бо вони не так часто стаються.
Наприклад річниця 50 років в шлюбі це не тільки свято, а й великий респект тим людям, які змогли зберегти почуття між собою так довго.
Ключові роки від народження людини, теж не найкращий мотиватор до життя далі, але це ще пів біди, аніж річні святкування Дня Народження.

День Св. Валентина.
Ніби класна ідея. Але коли людина не найшла свою половинку, або ОСОБЛИВО – ЇЇ ВТРАТИЛА, то це свято як мозоль. ІМХО воно має бути інтимне, і не публічне.

Період Грудня/Січня саме напряжний період часу в році.
ІМХО, людству треба трохи на нього “тупо забити болт”. Треба відпочити від свят, треба за ними трохи заскучати, “забанувати” і тоді світогляд трошки покращиться.
В цей період люди завжди кудась біжать, спішать щос зробити що їм НЕ принесе радості а тільки нерви.
Сам попадав в таку ситуацію, коли готуєшся до позитиву, а вся ця суєта тебе демотивує –  в результати ні якого “відчуття святковості та гарного настрою”.

Новий рік (31.12/01.01)
Мене це свято вже захарило.

Begin of New Year

Враховуючи що я не люблю повтОри, то я ще не люблю пафос. З простої астрономічно/календарної події зробили “майже Бога”. Святкують “не понятно що” один раз, а потім ще другий раз, а потім ще по Китайському стилю, і пішло поїхало.
ІМХО, Якщо вже говорити про календарний перехід, то Новий рік якщо і святкувати то Першого Березня – тоді коли Весна відроджує все живе після Зими.

Різдво (07.01 по новому стилю 25.12 по старому стилю)
Сам той факт що людство святкує 2 різдва, мене просто заганяє в тупік. Таке враження що було 2 Ісуси, 2 Боги, 2 релігії, 2 напрями думок, і мене це харить. Календар має бути ОДИН. І БАСТА.
Чесно кажучи, я б святкував це свято кожних 33 роки. Чомусь мені так здається, що було б праивльно, і наагато було ю щиріше святкування.
Різдво як інші церковно/релігійні свята в решті решт зводяться до обжираловки та пияцтва. Людям дай тіки привід, вони будуть пити за будь що.
Якщо ти не пішов в церкву на це свято, то вже якись не такий, вже не нормальний – соціум думає.

Василя (або Старий Новий Рік) (14)
Тут є три складові:
– Свято як Іменини
Я сам мав діда Василя, і кожного 14 числя в Січні місяці ми вшановували своєю присутністю його.
Знаю, що і багато інших людей це свято теж шанують. Ось наприклад в Олі Супрун в одному із її блогів можна прочитати і зрозуміти, яке було відношення до даного свята.

– Свято Маланки і всього що з цим повязано.
Особисто мені від цього свята ні холодно ні гаряче. Завжди його ігнорив.
Правда ходив колись “засівав людей”, але коли мені прийшли засівати – збирав пшеницю блін по цілій хаті. Нафіга? Питається цього?

– Свято Старого Нового Року.
Ця частина мене вбиває найбільше.
Я досить прагматична лдина, І НЕ ХОЧУ МАТИ 2 КАЛЕНДАРІ, і не хочу святкувати 2 НОВИХ РОКИ (достатньо і одного). Саме ця частина мене найбільше дратує постійно і не влаштовує. І я не бачу в такому типі святкування якогось сенсу.

Йордан (18/19).

Знову ж таки:
– Релігійна частина
Ісус був Один, народження (ака Різдво) було одне. Хрещення теж було одне, але нащо святкувати ще раз, МАЙЖЕ ТАК САМО –  нащо ще одної Вечері? Знову той самий напряг з їдами. Знову повтор тих самих шаманських традицій.

– Фінансово/Соціальна частина
Ходять священники по будинках, “збирають данину” за “освячення”. Краще б то була служба чи сервіс від церкви. Людина захоче – замовить. Ні то ні. Чому це робити так, щоб людина думала що то насильно !? І під страхом Бога чи Церкви робити все те що їй накажуть?!

Загалом про Різдвяні свята 

– Фолькльорно/Релігійна частина
Різдвяні свята підкріплюються колядами, і це думаю всім зрозуміло що це більше фолькльорна частина ніж релігійна. Тут я розділяюсь: я не люблю повтори – ті самі коляди з року в рік, але й не люблю що коляди не несуть релігійний характер а бльш географічно/націоналальний. На заході коляди оспівуют в світлі Бандерівців, а на сході я не знаю, але точнощось не таке патріотичне.

Але ще більше дратує – наступна частина
– Пяна частина
Люди взяли коляди в обіход на рівні пянок та випивок. Спотворюють коляди як заманеться. Коляди вже не несуть творчої складової, тільки вигуки і горлапанство.

– Фінансово/Заохочувальна частина
Сам памятаю, як мене мотивувало колядувати – бо знав що за то дають гроші. І враховучи які восхваляння давали Ісусові коли він родився, таке наше восхваляння мені здається “бохохульстом”.

Загалом про свята – я вважаю це має бути більш приватним, більш інтимним феноменом в житті соціуму. Я не хочу щоб соціум накладав мені будь які шаблони для життя. В цьому випадку дума. індіанці та євреї зі мною погодяться.

Indians and Jews about holidays and celebration

Підсумувавши, ви можете замітити, що я не лишив нічого позитивного про хоча б якес свято. Так і є.
Я отримую позитив та святковий настрій тільки від будь чого, що є унікальним, неповторним, своєрідним, “незаїжденим”, навіть випадковим.

Питання свят ще залишається для мене відкритим.

Адже я не всі свята відмінив для себе. Головне для мене – зменшити кількість повторів. Ось шукаючи матеріал для даного поста, натрапив на таке фото:
Osho about Holiday

А тут ще пару цитат про Святкування від Osho. Треба буде почитати їх детальніше.

Повністю погоджуюсь:

True celebration should come from your life, in your life. And true celebration cannot be according to the calendar, that on the first of November you will celebrate. Strange, the whole year you are miserable and on the first of November suddenly you come out of misery, dancing. Either the misery was false or the first of November is false; both cannot be true. And once the first of November is gone, you are back in your dark hole, everybody in his misery, everybody in his anxiety. Life should be a continuous celebration, a festival of lights the whole year round. Only then you can grow up, you can blossom. Transform small things into celebration.

А ось в таку цитату хотілось би не тільки вірити.

Life should be a continuous celebration, a festival of lights the whole year round. Only then you can grow up, you can blossom. Transform small things into celebration.

PS. Витоки свят та Ідеологічний аспект свят Wiki:

Витоки свят ґрунтуються на ранніх язичницьких обрядах і ритуалах, у яких зображувалися, розігрувалися, інсценувалися, подавалися в театральній формі ті або інші сцени, пов’язані із ключовими, життєво важливими подіями суспільства.

Владні структури широко використовують свята як метод формування системи політичних, правових, релігійних і інших поглядів суспільства. Масовий характер свят і принципи їхньої театралізації обумовлюють високий ступінь емоційного включення оточуючих.

Advertisements