Дурна тема, погоджуюсь, але дуже чаcто думки в моїй голові рояться і я вирішив зібрати їх до купки нарешті, бо вже накипіло. ХЗ що далі, але ось що я хочу сказати:

Dogs ... grrr

Ідеш собі вечером, темно, тихо, йдеш задумавшись про важкий робочий день, про те як хочеться відпочити від буденних справ, і тут якась зараза … з підтишка як загавкає тобі … аж вуха в пятках дійсно відчувається.

Це дуже часто буває, і це мене дратує. Звичайно я розумію, що собаки – то тварини, і тд тп, але ж WTF ???.

З свіжого: кожного вечора я йду попри свій будинок, тільки показуюсь на куті будинку, собака там стоїть – завжди тупо гавкає на мене. Я задком, задком, і полегки відходжу (~20м) від нього. Але деколи так хочеться ввалити йому ломакою щоб заткнувся навіки. Собака тренований, якись породистий, бо час від часу бачу хазяїна, щось там командує йому.

Інша модифікація, пару раз мав теж таке: йдеш собі, дивишся – собака, він на тебе глянув (особливо це ті малі, дзявкотливі), пройшов, ніби все гуд … Хух … На тобі – в догонку починає гавкати та мала зараза. І питаєтья – “Якої біди?” Пост пройшов, Я – чистий 🙂 нє, ще щось їй не сподобалось.

Я навіть можу припустити, що собаки відчувають негатив, і можливо я негативна людина (правда хз яким органом вони то чують). Переважно я просто змучений, і дуже тихий і спокійний, і задуманий. Де тут блять негатив? Нє блять, буде воно тобі гавкати цілу дорогу блін.

Або чуть інша ситуація: йдеш ти собі такий в світлому костюмі, і тут на тебе летить маса невгамонної радості з незрозумілих причин, і грязними лапами по штанах. Скаче, щось радується не знати чого. Про світлий костюм можеш забути. Тепер головне щоб гірше не зробити – не стати тупо тому “підскавувальному елементу” на лапи. Бо ж то почне скавуліти, і тд тп.

Орендував колись квартиру, після жителів, в яких була собака. Це треба було бачити – всі мякі меблі погризені, засмальцьовані, фуу… і люди в таких умовах жили. Потім частково відремонтували ті меблі, але не всі.

Також багато історій чув від інших людей які в себе в квартирі мали собак. Я таких людей не розумію. Це ж 100% антисанітарія, а особливо коли в родині є малі діти. Я б таке під страхом смерті забороняв.

Можете сказати що я не люблю собак – і це правда, таких вище описаних я терпіти не можу. Обходжу сотими дорогами якщо можна – мені шкода моїх нервових клітин на них.

Ще собаки собаками – вже якось пояснити можна. Але люди, соціум – по ходу шиза криє ряди. Люди стали більше любити тих тварин ніж своїх кровних родичів.
Був при ситуації коли брат пошкодував своєму брату цілком пристойної їди, бо сказав що ту їду спеціально приготував для собаки. Соціум з собак зробив ну дуже гіпер фетиш, і це ІМХО гидко.

Собака -друг людини, але ж не до такої міри.

Під собак цілий бізнес завели, для них готують кращі сорти мяса, а людям в той час рублять будь що попало: починаючи від туалетного паперу закінчуючи хз чим.

Для мене собака – це тварина, яку приручила людина, і приручила до рівня привязі біля дому. Щоб хоч якись сигнал подавала якщо якась є небезпека.

Але ж і не без доброго.

Щиро хочу вірити що у вас є гарні собаки, які і без сильних тренувань слухаються вас, і по темпераменту такі як ви.
В моєму житті був один такий собака тільки. Ми його не тренували, але вже від малого, від перших кроків він заявив про себе дуже добре – був слухняний, і дуже з розумними очима. Йому говорити багато не треба було. Все запамятовув на ходу. Дуже шкодували всі, коли він помер. І ще як помер: певний час він був сам – без нас, він дуже тоді сумував (сусіди казали, бо годували його трохи). Потім він пішов десь в ліс, і так там і пропав.

Якщо підсумувати те що я сказав і що побачив за своє куце життя, то думаю що моя думка має сенс:

Собаки як люди, вони бувають дуже дурними, а бувають і розумними, і це не залежить від типу їх дресирування (c).

Advertisements