Якось чисто випадково, пост за постом, комент за коментом, реплай за реплаєм та ще й завдяки певним чином фінальним словам @meusbubbles (Natalia Lytvyn) в мій напрям я якось “молнєносно” усвідомив хто я онлайн:

  • нано-блогер в коментах.
  • мікро-блогер в твітері, 
  • мілі-блогер у вордпресі, 

enter-blog

А тепер детальніше.

нано

Колись в часи мого студентства були дуже популярні форуми. Багато моїх знайомих тоді брали активну участь в тому інтернет дійстві в межах як і кафедри КТіСУа так і кафедри ПЗ так і поза університетом.
Дуже вдячний зараз за ті часи таким людям: @wedmid, @VivaNatalya, @iamentertainer, @olko, @Eva та багато іншим. В ті часи я почав розуміти що технічна освіта, яку я здобував на той момент не одним єдиним, що мені може подобатись.

Потім я почав писати вірші. Як виявилось, це стан закоханості впливає та такі здібності. Потім життя пішло буденним ритмом, і вірші відпали, як пропало і бажання їх писати.

Одного разу на роботі, я написав лист клієнту. Цілком все спокійно було – я пояснював технічні речі в деталізованому порядку з скріншотами, коментарями, порадами і тд тп. І потім клієнт мені пише, що то був найдовший лист, який вона колись отримувала по роботі. Співробітники потім вже прикалувались, що в мене що не лист то опус.

В межах свого дослідження по родоводу (блог: lundiak.blogspot.com поки що сумує без мене, нема часу) я написав документ приблизно на 100 сторінок А4. І так само: я там приводжу різні факти, різні цитати для доказу тої чи іншої теорії про походження прізвища, наводжу приклади як із чийогось життя так і з свого. І не зчувся як документ мій розрісся.

Якщо я пишу десь в асьці, чи скайпі чи будь якому іншому ІМ-і я завжди як кажуть мої знайомі пишу кілометрові месседжі” (by @meusbubbles)  або “коменти до постів” (by @Ola_bilo4ka) або “многа букаф” (@SweetLadyLana). І я не можу в цьому собі відказати. Мене це драйвить та мотивує щодня.

Звичайно я не ідеальний, і це нормально. Як і нормально те, що є люди, яким не подобаються довгі коментарі, обширні реплаї та кілометрові месседжі. Більшості достатньо написати “угу”, “ахаха”, “омг”, “лол” та багато інших смс-них скорочень. Це теж ок, я теж юзаю таку практику, але тільки в смс і тільки на англ мові, там самі сленги йдуть та скорочення.

Але власне – чому мені подобається писати саме так:
Все це виходить з мого правила #1
Я вважаю що суспільство дуже облінилось – реклами та всякий СММ людей привчають до лайкання та шарінга, а це вбиває ту крихту творчого в людині, яке є від Бога в нас кожному.
Коментувати звичайно в межах норми, бо інакше то буде вже спам чи тролінг. Всьому своя міра.
Дуже радію, коли знаходяться люди близькі мені по духу в цьому напрямі.

мікро

16 квітня мені стукнуло 4 рочки в Твітері 🙂
Я вже туманно пам’ятаю як то все почалось, але музика та діджеї нашої Планети на той час якраз активно включались в твіттер. І таким чином через музику я прийшов в Твіттер. І там познайомився з багатьма гарними людьми. Твіттер мені приніс багато цікавого в плані інформації та можливостей.

Виходячи з вище описаного я завжди хочу писати багато, і обмеження в твітері мені дуже заважає 🙂 Але з другої сторони, воно допомагає краще формувати думку. Вкладати в короткий твіт максимум корисної інформації, щоб не приходилось твітати 3-ма розрізаними твітами. Є звичайно сервіси, які дозволяють вам писати довгий текст а він сам ріже. Все одно це тупо.

Чесно кажучи я не вважаю себе дуже активним твітерянином, які інші, але як веб програміст я слідкую за цим сервісом в “інтернетах”, і бачу як він виростав з нуля майже і чого він досягнув. Чого досягли люди в спілкуванні та в бізнесі. Але все ж таки бачу і негативні сторони – люди використовують твіттер як ІМ, для “чатиків”, що в корені нівелює мікроблогінг. Власне моє бажання твітати змістовними твітами та реплаями дуже добре “фітається” до основного призначення твіттеру. Стараюсь слідкувати з будь якими змінами та тенденціями в твіттері. В кінці року підготую пост про хеш теги, які найчастіше бачив що користувались попитом.

мілі

З цією “частиною мене” ще треба попрацювати 🙂 Власне чому мілі – бо ще не вважаю себе достойним називатись блогером, адже я не веду блогерське життя як більшість блогерів, не слідую загально-блогерським крокам та правилам, не є журналістом чи поетом чи письменником і не входжу офіційно в жодне комюніті блогерів. Достатньо глянути на комюніті ГалУжНет (@HalUzhNet ) які вони всі там класні та ідеальні блогери – мені до них далеко. На http://bloggers.lviv.pro/ я частково входжу, але толку з мене там мало 🙂

А все чому? Тому що я не ініціативний в цьому напрямі. Мені цього не потрібно. Я не мотивуюсь думками про SMM чи монетаризацію блогу, я не визнаю банерної реклами, не визнаю кліків і ТИЦів, хоча SEO знаю, і як треба було б то на рівні HTML міг би свій блог підшаманити щоб збільшити рейтинги. АЛЕ МЕНІ ЦЕ НЕ ЦІКАВО.

Мені цікаво просто писати, читати чиїсь коментарі по суті, які можуть вплинути на мої думки та на прийняття рішень мною.

Правда є один мінус в моєму блогерстві – мене “пре” завжди писати вночі. Муза, натхнення як хочете називайте – а в день я ще не написав жодного посту 🙂

Власне блог цей на вордпресі стартував я з метою дати раду своїм думкам, яких в мене “воз и маленкая тележка”. І хочу вам сказати що мені це вдається. Я не знаю краю і кінця такому блогу, але в мене є їдеї як це мені потім аналізувати. Інфографіка прийде мені на допомогу.

Також в мене є деякі інші ідеї як розвинути це все ще більше. Є ідеї – і це вже мене мотивує писати ще більше. І те що в мене часу нема на це ще більше драйвить, ба завжди знаю, якщо так станеться в моєму житті що я не буду мати що робити, чи не буду хотіти робити те що зараз роблю, то мені буде чим зайнятись, хоча б зі сторони задоволеності справою якою займаєшся.

to_blog_or_not_to_blog

PS. Я все дивуюсь як так вийшло, що в мене в сім’ї сестра пише вірші і досить творча людина, складає сценарії також; тато хоч і математичного складу мислення але колись теж писав вірші, та і досі лишився не байдужим до пісень та мугикання їх на п’яну голову; мама віддавно в школі хімік і біолог але у вільний час не проти і поспівати у церковному хорі та взяти участь в якихось музичних репетиціях в школі; і в той час я – програміст, який має 2 технічні освіти, пише тут вам такі опуси та ще й шаленіє від англійської мови та електронної музики але в результаті нашого буденного життя змушений працювати веб девелопером і висіти на джаваскріпті 🙂 Завжди думаю, чи нормальний патерн для життя, чи правильно воно, чи ок?! Думаю поки мені ок – значить все правильно 🙂

Advertisements