Покажи мені, не розказуй.

Людям подобається реклама, бо вони бояться відповідальності.

Бояться, та й в принципі не хочуть робити багато. Не хочуть думати – “А може десь краще є?”, “А чому саме це?”, “А що інші виробники пропонують?”.

Реклама приймає рішення за людей – це ж так вигідно надіятись на чиюсь думку і не мати своєї. Так може вони (рекламщики) і правильно кажуть, але бути зомбі на повідку реклами це якось не по-людськи, це по-тваринному.

Переважно реклама показує те що хоче побачити людина. Реклама розраховує на те, що людині краще погодитись з її візуальним бажанням, ніж звуковим аналізом. Маю на увазі – що людина завжди хоче побачити щось, аніж буде вислуховати когось чи себе.

А коли усвідомлюють, що в тому що так рекламували купа ГМО, чи там зовсім інший матеріал, чи там взагалі не така конфігурація як була описана, або як часто буває – казали одне а вийшло інше. І давай скаржитись на всіх. І чому б тут не зупинитись? Чому б не подумати про себе спочатку? Людина має все завжди провіряти, і не повинна довіряти рекламі. Реклама – спосіб маніпуляції свідомістю людини. Якщо ми їй піддаємось, то ми нівелюємо нас самих як істот розумних, думаючих.

Люди хочуть шоу. Хочуть мега аукціонів та халяви. Вони хочуть щоб їм щось дали надурняк (навіть якщо потім виявиться що то вийшло дорожче). Навіть якщо вам дають як зараз популярно “в подарок”, то потім виходить все одно на одну ціну. А коли шоу чи акції роблять відомі тренди, то рахуй ви вже купились.

Хочу дожити до того моменту коли реклами не буде, а всюди будуть порівняльні характеристики продуктів, та чесна політика, а не політика “Я крутий продавець, я тебе намахаю, бо ти тупий покупець”.

Зараз готую паралельно пост про онлайн магазини. Там буде пару думок про так званих “менеджерів-консультантів” як і онлайн так і реальних магазинів.

Advertisements