Життя – суцільний обід

10 ранку, вже на роботі. Вже настрій робочий. Працю аж до 19 а той дальше. Обід для мене як сайд ефект людського буття – поїв (15-20 хв) пішов далі працювати. При першій же нагоді я б відмовився від їжі. Це імхо трата часу, краще попрацювати. Тому в більшості випадків мене можна застати на роботі чим будь де інше.

33479_original

Але в державних установах України все не так.

Хотів як швидше – взяти таксі, та як на зло всі десь порозбігались блін. Коли не треба, то сунуться з своїми послугами на кожному кроці, а коли дуже треба повний 0.

Приїхав, прийшов в установу №1, виявилось не туди, та й ще 12:01 і вже блін всьо позакривали, обідають відітєлі …

Послали в установу №2, яку ледь найшов через фейкових допомогачів. Там таки ж знову обід триває …

Не розумію, чому не зробити так, щоб в будь який момент був хтось на роботі на підміні, щоб людина прийшла і її могли вислухати, невже так багато треба для цього?

Обід для людей це святе блін, таке враження що більшість часу люди обідають, а працювати то таке, додаткове …

Купа раз бачив: прийшов на роботу (запізнитись на пару хв це норма, навіть якщо це 30-40 хв), кава, покурити, почаювати, потриндіти, всіх обійти, ніби сто років не бачились … вже й 11 година, там якісь дзвінки, трошки тяпнув роботи, вже й обід. З великою радістю йдуть на обід і обідають чим довше. Після обіду знову ж таки прокуритись треба, бо треба щоб все вляглось, курити в робочий час а не в обід… А там і на сон тяне після обіду. Потім же якісь справи свої можуть бути  в людей, треба ж. Вже час вилетів з роботи. Потім вже й кінець дня, а роботи то толку зроблено. З 8 год дня, робочих  десь 3…. це гіпер не раціонально.

Висновки:

– Відсутність нормального режиму обіду створює сайд ефект – ти забуваєш що люди обідають, і думаєш що завжди в будь який момент ти можеш зробити те що тобі треба (піти в паспортний столі, чи в іншу установу).

– Робота має бути якісна і вчасна, і це походу підтвердження мого перефекціонізму, який не дуже поширений серед соціуму.

– Хочеш по дурному потратити час, під в період обіду в справах в держ. установи.

Цікаві дані найшов тут: За статистикою кожен п’ятий співробітник змушений працювати без перерви через забаганки керівництва:

001d5d213f611a5e9f58566f4c68afc2

ac9db4703f0c239cb3c9cbb5991d0b61

9178230251164736563

Advertisements

15 thoughts on “Життя – суцільний обід

  1. Обід це важлива пора. Це не тільки час для прийняття їжі, а й для відпочинку від роботи і поточних задач. На обіді можна піти кудись провітритись, дати відпочинок очам, нормально поїсти, зробити короче перерву, за яку організм тільки подякує. Також під час обіду нерідко приходять рішення задач, які ти ніяк не міг вирішити під час роботи) Наприклад в мене іде на обід 1 – 1 год 20 хв)

    1. напевно із циклу ІМХО. в мене під час обіду бажання тіки 2 ну або 3: поїсти, поспати і поспати з кимось після обіду 🙂 Робочі думки там не рояться в мене в голові. А все що робоче на роботі. ну або ночами з 2-3 годину. В мене бажання відпочити появляється десь в кінці місяця. Типу фізична втома. 2 вихідних безпробудного сну, і я готов далі вкалувати 🙂

  2. Для мене найбільш болючими точками розуміння у Вашій публікації були не так про обід, як про держ.установи.
    Це треба ж так – що всюди люди обідають годину, а їм подекуди на це виділяється аж 2 години!
    І якби вони використовували лише 2 години! Неодноразово стикалась – приходжу ще ЗА ПІВ ГОДИНИ ДО ОБІДУ, а вже зачинені двері, тоді я просто берусь безперестанку гупати поки мені не відчинять, бо цьому хамству нема меж – я мушу вносити зміни в мій робочий графік аби вирішити бюрократію з ними, а ці трутні тільки би і їли…
    На своєму блозі вже якось зачепила тему цих держ.установ і їхніх регламентів, які мене страшенно дратують, Якщо бажаєте можете глянути сюди, може й Вам ця тема є близькою.
    Але поки моя боротьба з ними безрезультатна, надто вони вже в’їлись у свій регламент “нічого-не-робити”.

    1. Цілком паралельні думки. Згоден. Не приховуватиму, що і в ІТ обідають більше ніж 2 години. Але ми завжєди на звязку, завжди є телефон чи вайфай де можна нас найти.

      Я все ще таки думаю що держустанова це не суть. Суть в людській байдужості працювати. Навіть програмісти є, які б тільки зашарились аби лиш роботу не робити.

      Але життя показує, що в держустановах, таких ситуаціїй все таки набагато більше.

    2. боротьба з ними безрезультатна

      Все що я для себе вияснив – Хочеш зробити світ кращим, роби його сам. Подавай гарний приклад як треба працювати. Не заради грошей мотивуватись і мотивувати інших а заради результату, заради якості роботи і цікавості і зручності для того для кого ти її робиш чи маєш робити.

      1. Андрію, Ви й не уявляєте як зараз мені приємно читати Ваш останній коментар!
        Цілком погоджуюсь, що все варто починати зі себе самих, а не чекати поки хтось “зверху” щось нам подасть. Тому і сама так дію у моїй роботі. А наприклад у справах з держ.установами люди часто жаліються на хабарництво. Вихід простий – перестати давати хабарі. Я от теж нікому взяток не вручаю, хоч мені і про це нагло натякають і часто мені це ускладнює життя. Але принцип – не буду давати. Варто починати зі себе самих, Ви праві. Побільше б людей з такими переконаннями!

        1. Ви й не уявляєте як зараз мені приємно читати Ваш останній коментар!

          Таки добре що блог завів я. Читаючи такі коментарі – хочеться жити. Усвідомлюєш що не один такий зі своїми своєрідними “бзіками”. ДЯКУЮ !!!
          Ще маю дуже багато тем, деякі боюсь постити, бо дуже критично, вперто і наполегливо. Деякі таке враження що не мають сенсу.Саме тому в мене біля 200 драфті і біля 40 опублікованих постів 🙂

          перестати давати хабарі

          INDEED. Також ніколи не давав і не даю і не планую давати.

  3. ПРОШУ! 🙂
    Розумію Вас. Відгуки на блозі справді придають бажання продовжувати писати. Зі мною теж таке неодноразово траплялось.
    Тому зичу творчих успіхів і більше публікацій. Не варто хвилюватись чи хтось щось не зрозуміє – хтось збагне, хтось ні – саме так як і має бути у світі. Ми ніколи не розумітимемо когось на 100%, але ж хоч на якусь частину можна, це нормально і чудово. А блоги в цьому неабияк допомагають.

  4. Дивлюсь, тут знову ж таки зібрались мої однодумці 🙂
    Як працівник бюджетної установи в минулому – “понимаю, сочувствую” і доповнюю, що система прогнила уже давно, і це явище не однієї конкретно узятої держустанови, це у нас відбувається в масштабах країни, на жаль.

    ПС. Фраза “10 ранку, вже на роботі” викликала білу заздрість. У мене робочий день з 08:00.

    1. Не спіши заздрити. Додому я приходжу в 8-10 вечора. А обідаю 15-20 хв. І як наслідок ні вільного часу ні особистого життя. Робота-Ліжко-Робота. Ще не знати хто кому має заздрити.

      1. Я приходжу додому в 17:20 зазвичай, тому що моя люба робота (завод) знаходиться за межами населеного пункту, працівників возить автобус. Але за цей робочий день я настільки вимотуюсь і стомлююсь від людей, що після повернення додому у мене теж немає особистого життя 🙂

        1. Ні не підійде 🙂 Треба в модельне агенство. Але вже.

          Зупинимо цей перкрасний флейм, щоб не провокувати бажання написати ще щось, не по топіку 🙂

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

w

Connecting to %s

This site uses Akismet to reduce spam. Learn how your comment data is processed.