Якось я їхав поїздом, і під руками був iPod, і я записав пару думок на тему “З чого починається Україна” або “Який має бути базовий менталітет щоб бути в Європі”. Зразу ж скажу, це думки контраверсійного типу, і це ще відкрите для мене питання.

Модель

Модель

Культивується думка, що матеріальні статки мають покращувати людське існування.
Власне перебуваючи, в “українському” поїзді, я подумав про якісний транспорт:
Якщо б транспорт був ідеальний, то чи люди б тянулись до кращого?!

Чи може це не в транспорті справа? Може це просто характер людей ? Може навіть якщо б і все в державі все було ідеальне, чисте, нове, якісне то люди б далі шмаркали по під ніс, їли грязними руками ковбасу в поїзді, не дбали б про одяг, ходили б як задрипанці в єдиних шкарпетках в яких вже купа дирок.

Я думаю, що люди звикли бути ницими, знедоленими, бідними, байдужими.
Власне чому в нас є бомжі? Бо куди не глянь там п’ють, сваряться, емоційно сприймають це життя, обвинувачують всіх і вся. В людей не стає сили витримувати цей складний світ з його незрозумілими правилами і вони здаються.
Деградують ліниві, слабкі люди, ті які не мають сил боротись. І саме для такого роду людей Україна ніколи не стане ідеальною. Їм завжди буде важко адаптуватись. Чи зможуть сильні від природи деградувати? Думаю що ні. Які б не були життєві проблеми, такі люди завжди адаптуються та виживають. Переважно їх мотивують проблеми, це ніби виклик їм.
Люди не задумуються про якість та чистоту, поз-за безсилля покращити життя собі.

Думка 1: Все вище написане не варте нічого, і в житті “рішають” все тільки багаті. Адже 100% найдуться люди які скажуть – “Що ти тут впарюєш ?!”. Якщо взяти це до уваги, то:

Як не вдосконалюй державу, сильним (багатим) буде завжди мало а слабким (бідним) буде недосяжно і то.

Це з роду “багатий бідного не зрозуміє, і навпаки”.

gap4

А може не безсилля? Може це генетичний менталітет в додадок з тим як людина відноситься до навколишнього середовища?

Думка 2:  тут прочитав багато тексту. Жостко там. А не можу не погодитись з таким:

Есть люди, для которых стакан наполовину полный, а есть для которых наполовину пустой. Украинцы из второй категории. В картошке, они всегда найдут дерьмо, а в дерьме, никогда не найдут картошку.

Як не крути, думаючи в такому напрямі, мимоволі починаєш думати ширше – менталітет, нація, держава, історія, минуле.

Думка 3: тут дуже критично викладено погляд на українців та західних галичан. Задумався – “Які ж різні люди бувають, як по різному можуть думати, жити, діяти, виживати та адаптуватись в житті”.

Думка 4: Цікавий позитивний і навіть десь оптимістичний погляд на український менталітет:

Виявилося, що науково-популярних видань з українського менталітету — мізерія. І вони, умовно кажучи, підрозділяються на три типи, — розповідає Олександр Стражний в свої книзі “Український менталітет“. — Перший я б назвав так: параноїдально-патріотичні мантри. Щось на кшталт: «Москалі пішли від Мосоха, а козаки від першого сина Іафета — Гомера». Круто, правда ж? Одне слово, Україна — батьківщина слонів. Ну, якщо не слонів, то принаймні найрозумніших, найхитріших мавп.

Другий напрям діаметрально протилежний. Його основна думка: українець — це маргінал, людина, невротизована комплексом неповноцінності, незатребуваності, нереалізованості… У подібних дослідженнях, причому своїх же, українських авторів червоною ниткою проходить висновок: «Нас гнобили, гноблять і гнобитимуть».

І третій варіант публікацій на цю тему — глибокодумні філософські трактати, в яких годі щось зрозуміти.

І все ж таки я більше схильний думати, що доля людини залежить від сили її характеру. Наскільки вона готова мінятись та змінювати життя, настільки вона буде готова дати раду життєвим проблемам.

Щось на подобі висновку:

Україна це люди, і залежно як вони відносяться до життя таким буде загальний добробут і успіх.

Дуже хочеться вірити в таке трактування. Дуже хочеться вірити, що людина сильніша за будь що.

На завершення, щось більш оптимістичного, ба навіть реалістично-філософського:

glass-half-empty-glass-half-full-always-full

Advertisements