Отож, дедлайн настав коли настав, і я деліверю наступну  партію правил.

Ten-Rules-Of-LifeЦей реліз мені дався важче, бо вже здається близький час “продакшн” режиму – здається всі правила, які я твердо в собі маю, обмежаться 40ма пунктами. І тому, хто не читав, і кому дуже цікаво, ось попередні релізи: v1.10 and v2.20. А наступний я вже не знаю чи і буде.

31. Якось все кипіло, все підходило до критичної точки, і в один момент передсвяткових клопот, я собі поставив правило, нічого не робити в моменти глобальної поспіху. Тобто зробити роботу набагато швидше – заздалегідь, щоб в моменти пік нічого вже не робити. Якщо щось не встиг, то і не треба напрягатись то робити. Лиш купа нервів піде, і буде все не якісно. Перевірено на практиці.

32. В результаті мого спостереження за людьми, за їхньою захланністю, за їхніми звичками, я вже давно поставив правило – стараюсь не носити пакетів, сумок, які погано виглядають. Виглядати “бичо” не хочеться. Повязане правило це те, що в святкові дні – ніяких пакетів не ношу і нічого від людей не беру. “Устаканити” таке правило в собі було важко, адже я родом з села, і завжди в кого буваю, вони щось старались мені “втюхати” – та пару яблучок, то сальця, то молока і тд тп. Крім того, що мені того не треба всього, то я страшно не любив носити пакети. Давши собі таке правило – набагато легше жити, стаєш більш впевненим і незалежним від людей.

33. В тему про пакети. Завжди в магазинах чи на базарі, беру 2 або більше тонких поліетиленових. Наведу приклад. Чоловік купив ягоди, десь 2к, тримає в пакетику, який тонкий немов hymen 🙂 Тримає не в себе на колінах, а ніби збоку. А з того боку ходять люди також з пакетами, та ще й в одязі, який може розрізати “тонку межу між ягодами і підлогою” (поліетилен – якщо ви втратили думку) :), так що і потече червоне 🙂 ЯК МОЖНА БУТИ ТАКИМ НЕДАЛЕКОГЛЯДНИМ?

34. Не зберігаю чеки (в певні й мірі). Керуюсь правилом одного чеку – чеки, які потенційно можуть бути важливі, зберігаю, а інші які мені нічого інформаційного не несуть – в сміття. Роздруківки з банкомату зберігаю від 1 до3 і не більше. Кожна четверта стає одною єдиною, решту в сміття.

35. Стараюсь використовувати якнайменше частки “не”, особливо коли пишу. Дуже цінно це на роботі, коли клієнтові ніби пишеш відмову, але виглядає все гарно 🙂 Тобто вираз “Я не можу це зробити бо …” краще замінити на “Я це можу зробити але …”; вираз “Не можна відіслати 10 е-мейлів, бо обмеження тільки на 1” на “Є можливість вислати тільки 1 е-мейл …”. Чисто на психологічному рівні, це дуже гарний ефект дає – Людина підсвідомо стає більш впевненою. Людина завжди думає на позитивній лінії. Правда в побутовому житті, мені ще це важко дається.

36. Жити молодими думками. Це важке правило. Як я його трактую: я постарітись встигну завжди, а молодим бути і душею і тілом, це “саме сок”, чому ж не робити це!? Не так фізично але на рівні думок, прогресивності, поінформованості, незаангажованості, не сліпої віри, а бажань до нового і нового в житті. Я ще про це напишу більше, в чернетках “печеться” новий пост 🙂

37. Я не буду пакостити людям, які не заблокували компютер. І взагалі вважаю що дуже поганим є людська емоція, чи бажання іншим людям зробити якусь пакостять, навіть якщо вона жартівлива.

38. Якщо я щось купляю то досить довго придивляюсь, думаю, аналізую. Зразу, на швидку руку майже ніколи нічого не купляю. Хоча пробігала думка – що треба було б десь бліц покупку зробити на штук так 5 грн 🙂 Може мене б попустило від такого довгого методу покупки.

39. І друга сторона медалі покупок – я ніколи не повертаю те що купив. Якщо шурупи зараз не підійшли – підійдуть пізніше, в господарстві згодиться. Якщо я помилився патроном лампочки – не біда, точно згодиться пізніше в новому плафоні. Навіть якщо якась дорога покупка, і там буде якийсь мінімальний недолік, я навчусь з тим жити. Якщо сорочка трошки затісна чи завелика, все одно не поверну. Загалом, не люблю повертатись, можливо це якась психологічна фобія, хз.

40. Свого часу я використовував дуже багато вкладок в браузерах (multi tab view). Потім мене це дратувало – дуже багато відкритого, плутаєшся, що де, браузери падають від цього. І тоді я поставив собі такі правила:

  • Перш за все, браузери не раді багатьом вкладкам. Обоє “віджирають” від 300 до 600МБ памяті в ОЗУ/RAM. Тому їм теж не легко, їх треба зрозуміти. Я програміст, я їх розумію, вам того ж бажаю.
  • Використовувати Хром закладки, що дає мені логічне розташування моїх сторінок які я дивився, чи мені треба буде ще подивитись.
  • Важливі сторінки, які я дивлюсь кожного дня, або не хочу набирати кожного разу я ставлю в  закріплені. Це деколи вигідно, бо сесія ламається, і відкриті вкладки пропадають, і вже не можуть бути відновленими.
  • Хром використовую для інтернет пошуків, Фокс для музики і написання дописів в блозі. Чому так? Бо і там і там є своєрідні баги. Флешплеєр на хромі наприклад є свій і він все одно конфліктує з системним. В Фоксі він краще інтегрується. Пару раз в Фоксі джаваскпірт файл з вордпреса дуже довго тягнулись, і набір слів був дуже довгий. Але то пройшло якось. Аналогічна справа з блогпостом, в мене він на хромі ну дуже повільний (Хоча й рідний продукт, блін). Це я якось напишу більш детальніше в робочому блозі Work’nMe.
  • Власне ключовим було те що і Хром і Фокс має тепер синхронізацію, і я можу синхронізувати мої закладки між домашнім і робочим компами.

А мораль тут така – Через таку просту річ як вкладки в браузері, я навчився вести задачі паралельно, я відфільтровую їх, і ставлю пріоритети, зразу і вже, “не отходя от каси”. Не скажу що ідеал в цьому, але мені імпонує порядок, навіть якщо він в вкладках браузера, ну що тут вже подієш.

PS. “Послєсловіє”, як казали автори відомого телевізійного гумористичного шоу “Городок”.
Може це все і дивно, може і збоку це якийсь “діагноз”, може в людей нема таких правил, може людям не треба їх, але. Я для себе вирішив, що людина вільна тоді від рамок суспільства коли чітко знає чого хоче в житті. Інакше ця залежність, ця сліпа віра людям, цей безнадійний фоловінг стандартів ні до чого радісного не приводить. Багато стикався, з людьми як “хникали” від того що все так в житті хаотично, я ще на початку життя цього блогу собі сказав – приведи думки в порядок, тоді тобі буде щастя. На таку думку навела мені славнозвісний напрям Григорія Сковороди. Ось цитата одна з ресурсу Х:

А що ми шукаємо в Сковороді сьогодні? Різне. Оксана Забужко – ту домежну повноту буття, яку вона називає «третім рівнем свободи», Юрій Андрухович – предтечу хіпі, Володимир Єшкілєв – постмодерну театральність, Юрій Іздрик – ризоматичність…

А ще одна цитата звідси:

Григорій Сковорода повторює знову і знову: пізнай себе, слухай себе, подивись в себе. Це дає можливість людині відкрити свою божественну суть. Щастя людини не залежить «ні від високих наук, ні від почесних посад, ні від забезпеченості», а залежить від серця, а серце від Бога, отже, невидимої натури.

З ученням Григорія Сковороди про людину тісно зв’язано вчення про пізнання. Вихідним пунктом теорії пізнання стало визнання пізнання світу та непідвладна віра в необмежені пізнавальні здібності людського розуму. Теорія поєднується із самопізнанням, вважається, що в людині притомляються та продовжуються загальні закони природи, тому достатньо пізнати себе і можна розкривати природні закони мікрокосму і макрокосму. Велику увагу Григорій Сковорода приділяв розвитку вчення про суспільство, вважав, що стійкість суспільства залежить не від зовнішніх форм суспільства, а від внутрішньої суті.

Advertisements