Про розділові знаки та спеціальні символи, які люди не використовують, або схильні не використовувати. Власне лінива мова, тому що бачу тенденцію до її спрощення.

Спішу запевнити, даний пост не претендує на якусь обєктивність в літературі чи орфографії української мови. Це чисто психологічна підбірка думок.

Казнить [?] нельзя [?] помиловать

Казнить [?] нельзя [?] помиловать

Отож, що ми маємо офіційно: Розділові знаки. А ось що я собі подумав, точніше вже довгий час спостерігаю за собою та іншими людьми, як ми вживаємо розділові знаки в житті, наскільки нам це важливо або не важливо.

аАяЯ

Соціуму вже це не потрібно. Все і так зрозуміло – чи пишуть тобі з малої букви речення чи з великої, по контексту можна зрозуміти.

Про апостроф та його вже непотребу. І дійсно, мені ліньки набирати його – і так же всі знають то слово. А новим людям, які б вчили мову можна зробити список. Це питання ще pending  в моєму мозку, бо розумію що треба передати на письмі якось те помякшення. Апостроф не люблю бо це спец символ, а з ними в компютерній індустрії завжди проблеми. Тому я б більше погодився використовувати мякий знак – і так бідолага пустує в алфавіті. Якось не раціонально використовується. В даному випадку бачу кращий стан в російській мові.

: і –

Ці друзі завжди мене збивають з пантелику. Деколи сумніваюсь чи ставити двокрапку чи тире перед тим як щось пояснити. Тут мої знання храмають, я знаю. Точніше, для мене на психологічному рівні ці варіанти однакові, тому я б звів до чогось одного.

;

після того як я прожив пару років програмістом то особливого значення набрали “;”, я вже писав десь, що кусок коду без завершення двокрапкою, як гола жінка 🙂 без халату 🙂

“_”

А ще є пропуск. Люди дуже ігнорують його коли пишуть речення. Вбиває, коли в кінці речення після крапки ТОТАЛЬНО нема пропуску, таке враження що ніколи граматику не вчили, або чисто на психологічному рівні людина вважає, що пропуск там ні до чого. Як програміст вам кажу – так і є – пропуск це whitespace aka trailing spaces – вони завжди палки в колеса ставлять в кодінгу. Навіть я інструмент, який спеціально находить пропуски і витирає їх. Навіть ще скажу, що коли пишеш смску, і тобі важливий кожен символ, то там пропусками сам нехтував. от тобі і психологія 🙂

On the other hand, ті хто або програмісти або музиканти знають які проблеми дає пропуск в назві треку, тому завжди використовують знак підкреслення. Аналогічно з назвами папок, файлів. Назвуть папку з спецсимволами, а потім дивуються чому папка не відкривається, або “чому пісенька не грає на моєму телефоні” 🙂 Я тут за те щоб по менше пропусків писати.

?

Люди само собою бути лінивими. Дуже це помітно, коли пишуть ніби питання, але знаку питання в кінці речення не ставлять. Мене це інколи дратує, інколи я тупо мушу перепитувати, а вони ще й дивуються. Я що собі подумав – може того знаку і не треба в українській та й загалом мові? Ну ок, в живому мовленні знаку не видно, але на письмі – як передати інакше інтонацію? Тенденція така – ЛЮДИ вже привикали до певних типових речень, і знак питання з часом може відпасти.

!

З знаком оклику якось менше проблем. Люди звичайно пишуть його коли щось хочуть підтвердити. Знову ж таки психологія – Якщо людині треба щось для її его, щоб її почули, то вона завжди готова кричати.

Про три крапки та зловживання ними надміру. Десь читав, але загубив лінку, що людина яка ставить багато трикрапок має якусь хворобу. Я то прочитав, і тепер коли пишу десь комусь, то потім забираю крапки 🙂 Не хочеться бути хворим :).

.

Сам деколи грішу, в кінці речення не ставлю крапки. А ще частіше після пунктів списку не ставлю. Взагалі список пунктів, це щось магічне. Підмітив, що люди підсвідомо не ставлять крапки в кінці (ну на крайній випадок крапку з комою). Це напевно повязано з тим, що людина візуально розуміє, що пункти списку і так відокремлені, нащо ще й крапки ?! 🙂

Отож після таких от мікро роздумів, я собі подумав, що розділові знаки та спец символи прикрашають мову, немов би одягають її в чорні чи червоні колготки що в композиції з гарно підібраним бра, дає специфічний образ.

Цікаво було б побачити якийсь твір написаний з НЕ-дотриманням вищевказаних правил 🙂

PS. 🙂

Кожного 24го вересня є таке собі свято: http://www.nationalpunctuationday.com/

Advertisements