А що? Тему про революцію я в драфті собі тримаю, напишу як висновки в наступний тиждень. А зараз трохи етикету та нюансів в спілкуванні з людьми.

photo

Батькам я кажу на “Ви“. Це якось напевно звичка, яка підкріплена різницею у віці. Хоча старша сестра також на “Ви” з ними. Для нас це як шаблон поведінки. Вже діти в сестри з нею на “Ти“.

Я тут почитав, і подумав, що може й так, може тому я на “Ви” спілкуюсь з батьками, бо я з ними не дуже в близьких відносинах. Не то що б я їх роками не бачу, просто є якась все таки “відстань”, якась яма між поколіннями, можливо десь якась недовіра і неприхильність до стандартів мислення.

Люди, які старші від мене, яких я не знаю так близько, і які вже мають дітей, для мене заслуговують звертатись до них на “Ви“. Це ніби пошана за їхні життєві досягнення.

Люди які в житті займають якісь важливі посади, роблять важливі справи, і навіть якщо ті люди молодші від мене, все одно я можу звертатись на “Ви“. Ряд журналістів і журналісток, ведучих викликають в мене повагу і захоплення їхньою діяльністю, і я просто не можу сказати їм “Ти”. Я думаю навіть якщо б я спілкувався офіційно з журналісткою яку я добре знаю, то звертаючись на “Ви” це було б мега приємно. Це було б свідоме задоволення від офіційного спілкування.
Коли людина медійна, професіонал своєї справи, тоді це не справа віку, роки тут не грають роль. Це якось підсвідомо в мене, автоматична повага.
Взагалі в цьому напрямі, в мене є ряд думок про те чому мені подобається писати і з чого це почалось.

Невідомим, які пишуть в скайпі мені з приводу роботи чи інших офіційних речей, завжди звертаюсь на “Ви“. Хіба поки вони самі не запропонують на “Ти”.

Бували моменти коли людина, з якою я говорив в живу, ну явно тінейджер, але в силу офіціозу, треба звертатись на “Ви“. А були й моменти, що бачу ну явно на “Ти” тяне тільки, куди там до “Ви”.

З вище вказаного посилання, таку цитату вирвав:

У відносинах між чоловіком і жінкою пропозицію про перехід на «ти» має виходити виключно від жінки.

Якось трошки здивований, бо ніколи не надавав цьому ваги. Як на мене (в силу розуміння, що жінки очікують від впевнених чоловіків), чоловіки теж можуть першими запропонувати на “Ти“. Чим вони підтвердять свої наміри, чи просто те що вони сильні і впевнені в собі особистості.
Коли між чоловіком і жінкою на “Ви”, мені це нагадує платонічні відносини, при яких, учасників інтимні відносини не цікавлять. Це затягує трохи пафосом, тому я вважаю, що у відносинах – чим швидше на “Ти”, тим краще.

І знову мене понесло, знову в Англійську мову. Там словом “you” звертаються і до “Тебе” і до “Вас”. А You займенник вважається застарілою формою.

Capitalized pronouns in English, besides “I”, are invariably used to refer to some higher power, most often the God of the Judeo-Christian faiths. The only other proper usage of capitalization of pronouns is in titles.

I definitely would not capitalize “you” just to show politeness or respect. Few English-speakers would understand that that was your intent. They’d just wonder why you used the odd capitalization.

Цікаво ж правда? Коренева основа таких різних слів однакова.

Тож я подумав, і хочу щоб діти мої мені казали в майбутньому на “Ти” 🙂

PS.

Також згадав ще випадок, коли мені сказали що певна група людей не любить щоб до них звертались по прізвищу, і тому краще звертатись по імені. Як на мене, звернення по прізвищу це дуже класно, це історія, це минуле, це дуже глобалістично. Про це можна написати інший пост, можливо буде на моєму іншому блозі.

Advertisements