Політика: ліві versus праві – Як їх розуміти і з чим їсти.

Nolan Chart [1970]

Nolan Chart [1970]

Л. “многие направления и идеологии, целью которых являются (в частности) социальное равноправие и улучшение жизненных условий для наименее привилегированных слоёв общества.”

П. “идеология социального господства, выражающая интересы господствующего социального класса или определенной властвующей группы внутри господствующего класса”

Якщо ЄС це права течія, ну накрайняк лібералізм, то якого “господствующего социального класса” ми зараз виборюємо права?

“изначально правыми называли тех, кто желает сохранить существующее положение (консерваторов), а левыми — тех, кто выступал за перемены (радикалов).”
“Но затем, с развитием социалистических идей, левыми стали называть прежде всего сторонников либералов, стремившихся к социальному равенству.”

Ось як воно закрутилось, завертілось.

В связи с тем, что двухполюсная политическая шкала («правые» и «левые») не позволяет достаточно корректно отразить взгляды как на роль государства в контроле жизни общества, так и на роль государства в обеспечении социального равенства, то всё чаще используется четырехполюсная шкала (диаграмма Нолана), предложенная американским либертарианцем Дэвидом Ноланом в 1970 г.

О, діаграми я люблю, це завжди показує більше, ніж текст 🙂

  • консерваторы (сторонники прагматизма, иерархичности, организованности и превосходства государства над личностью).
  • либералы (сторонники индивидуализма, равенства и толерантности).
  • либертарианцы (сторонники минимального вмешательства государства в жизнь общества).
  • тоталитаристы (сторонники жёсткого контроля государства за жизнью общества и сторонники участия государства в перераспределении доходов от богатых к бедным).

Отож, почитавши,  виходить – більшість людей хочуть лібералізму в Україні:

Либерали́зм (от лат. liberalis — свободный) — философское и общественно-политическое течение, провозглашающее незыблемость прав и индивидуальных свобод человека, выступающее за минимизацию вмешательства государства в жизнь людей.

Либерализм зародился во многом как реакция на бесчинства абсолютных монархов и Католической церкви. Либерализм отверг многие положения, бывшие основой предшествующих теорий государства, такие как божественное право монархов на власть и роль религии как единственного источника истины. Вместо этого либерализм предложил следующее:
– обеспечение данных от природы естественных прав (включая право на жизнь, на личную свободу, на собственность);
– обеспечение гражданских прав;
– установление равенства всех граждан перед законом;
– установление свободной рыночной экономики;
– обеспечение ответственности правительства и прозрачности государственной власти.

Чи не за це ми боремось зараз, Чи не цього нам треба зараз? Чи не це саме і є засади Європейськості?

Поширення ліберальних ідей в Україні не мало такого розмаху і не привело до «тріумфальної ходи» лібералізму, як це мало місце в країнах Західної Європи XIX ст. Неуспіх поширення ліберальних ідей в Україні зумовлений обмеженням прав та свобод у Російській імперії, придушенням будь-яких проявів національного життя. Вирізняють дві спроби рецепції лібералізму в Україні. Перша була пов’язана з намаганням М. Драгоманова імплантувати західні ліберальні ідеї в українське середовище у другій половині XIX ст. та поєднати їх із соціальною та національною ідеями; друга мала переважно космополітичне забарвлення і виявилася в діяльності (переважно в науково-культурній) представників російської ліберальної течії в Україні кінця XIX— початку XX ст.

Український лібералізм сповідував такі погляди:
– існування демократичної держави можливе лише за умови політичної свободи (М. Драгоманов)
– політична свобода — це сукупність конституційно закріплених прав громадян
– домінантною цінністю у співвідношенні «людина — суспільство — держава» є «людина незалежно від соціального статусу конкретної особистості»
– в системі політико-економічних категорій центральною є категорія приватної власності та засоби виробництва (М. Туган-Барановський)
– визнання верховенства права в суспільному житті, взаємозалежності права та свободи, необхідності поєднання соціальної та правової ідей (Б. Кістяківський)
– пріоритет загальнолюдських цінностей над соціально-класовими чи національними, необхідність раціонального влаштування суспільного життя; децентралізація держави як засіб обмеження державної влади та надання гарантій існуванню місцевого самоврядування (М. Драгоманов)
– популяризація етичних засад політичної діяльності, пов’язаності політики та моралі (М. Драгоманов: «Чисте діло потребує чистих засобів»).

Але глянувши на перелік партій, я не пригадав жодну з них, щоб вони були на політичні арені в державі, а особливо зараз, коли ми всі “йдемо в Європу”.

І як це називається?

Знову ж таки, згадую свій минулий пост в політичному напрямі. Для себе розумію, що в мене не дуже кристально чисті розуміння політики і моїх бажань. Тому власне я пишу в блозі, з метою розібратись де біле а де чорне, що моє а що не моє.
Кому буде цікаво гляньте на статистику політичних поглядів Українців, Білорусів та Росіян тут

PS. Буду дуже вдячний, якщо хтось надасть більше інформації, уточнення чи переконання що я не правий. Адже цікаво, чи це тільки я думаю, чи я правильно думаю !?

Advertisements