За тиждень відсутності в соц. мережах, ось що мені подумалось. Але спочатку хочу процитувати декого, він прям списав в мене з думок. 🙂
Все рухається, і немає суті в тому щоб обмежуватись.
(с) Роман Скрипін. В контексті про відмову трансляції російських каналів.
Я погоджуюсь – дивитись треба, аналізувати треба, порівнювати треба, і саме головне робити висновки.
Отож проведу аналітику що сталось там коли мене не було онлайн.
- Facebook: 23 нотіфікейшинів (реплаї, коменти, etc), 1 приватний меседж.
- Twitter: 7 нових фоловерів (2 реальні, а інші або нові з нулями, або з однаковими після плагіато дескріпшинами профайла :)), 8 фейфорітів, 1 реплай.
- LinkedIn: тут звичайно багато чого приходить як завжди. То ендорзменти, то пропозиції роботи. Дублін поки що мене чекає 🙂
- Вконтакте: 3 приватні повідомлення, з яких одне тільки в певні мірі важливе.
- Однокласники: 5 нотіфікейшинів, 12 гостей, 6 лайків. Загалом нічого важливовго.
- Google+: 2 повідомлення про активність в circles.
- Foursquare: тут все просто, не мав нагоди і потреби чекінитись. Але 2 лайки там пробігли.
- WordPress теж легко, бо мене мало хто читає та коментує. А блоги на які я підписаний я не читав.
- Pinterest. Пару фоловерів і репінів фоток таки було. Критично важливого не має.
- Instagram. Пару цікавих та вбивчих фоток було. Життя триває далі.
- Flickr. Взагалі рідко слідкую за новинками там, але нічого важливого в мою сторону теж не було.
Я думаю після ще детальнішої аналітики, можливо деякі акаунти я закрию.
Що мене здивувало, це те, що мені думалось постійно протягом тижня. І думалось твітами – #цей_момент коли хочеться запостити/затвітати думку 🙂
- Це якось дивно, символічно і в певній мірі ополітизовано, щоб УПЦ КП просили про обєдняння з УПЦ МП.
- Три опозиційні лідери, три місяці протистоянь з владою.
- Я не хочу “нічого” робити, що з цим робити?
- Вони ще тоді вже втікали, і як політики вже знали що в майбутньому ввійдуть в нову коаліцію.
- Є Зірки які вже пробували смак політики, і знають що це таке, вони розчаровані, є ті яким то сподобалось, і є ті які ще будуть пробувати і розчаровуватись.
- Напевно тільки я такий салат можу зробити: пекінська капуста і солоний крекер + цибульки трохи і сіль з олією. 🙂
- Я думав людство подорослішало, а вони далі у войнушки бавляться.
- А я таки Бандерівець – живу на вулиці Степана Бандери 🙂
- Не зустрівши від знайомих людей погляд йдучи по дорозі, починаю думати: чи то я такий поганий та не ідеальний чи вони.
Я спеціально вилогінився з усіх мереж, таким чином щоб заставити свою ліність тайпати логін і пасворд працювати 🙂 Спрацювало. А там де я був залогінений випадково, я навіть не дивився сторінку, а зразу закривав закладку в браузері. На мобільному відключив нотифікації також.
Ломки як такої не було, ну хіба перший день коли руки тянулись до телефона. 🙂
Та й крім того, робота не давала можливості розслаблятись – якраз був на межі між двома проектами.
У вільний час, як і завжди мав інші задачі. Я завжди маю що робити. В мене в пулі задач уйма всякого цікавого, та часу не на все вистачає.
Тож підсумовуючи – відмовитись від соціальних мереж дуже просто. Головне захотіти поставити собі задачу.
А якщо глибше шукати висновків, то я думаю таке:
- Якщо у вас виросла рука, і вам треба більшу сорочку, ви ж не скаржитесь що залежите від росту тіла?
- Якщо у вас є певні обовязки в житті, і вони вже не відворотні, то ви ж не скаржитесь на життя?
- Якщо ви живете в еру технічного прогресу, і швидкого поширення інформації то чому цьому скржитись, чому себе обмежувати?
Треба тільки знати собі міру, і вміти вчасно ставити відповідні частково обмежувальні задачі.
PS. Інші мої подібні пости: “думки === твіти“, “Історія появи думок“.
Leave a Reply