В певний момент я усвідомив, що моя робота програмістом накладає певні звички на іншу частину життя, допомагає аналізувати важливі речі, та відсіювати не важливі.
Мав змогу на травневі вихідні попрацювати в селі, ось і вирішив написати пару слів.20140504-202750.jpg

Як виявилось, процес коли люди садять картоплю – це процес гуртування родини. Всі живуть по-різному, в різних містах та селах, але коли приходить сезон картоплі, всі гуртом сходяться і стартують новий цикл життя для картоплі. Розмови з селянами про не-раціональність вирощування картоплі такими зусиллями, приводять до нерозуміння чому такі питання взагалі ставляться 🙂

Як виявилось, тепер я можу робити паралельно багато задач. Поки роблю одну, спостерігаю за другою. Поки роблю другу, і вже по дорозі до першої, я ще встигаю зробити третю роботу.

200% переконався, що жайворонок-підхід, не мій, і по ньому я жити не можу з насолодою. Коли дуже треба, то я рано можу встати. Але більше насолоди від життя я отримую, коли роблю роботу вечорами, бо саме тоді є приплив активності в мене. І саме тому, на 10 ранку я ще пю каву, яка нічого не дає, в обід хочеться спати, і програмується дуже мляво, а от так десь від 1900 до 2300 прилив ентузіазму в самий раз. Так само і з справами буденними. Пам’ятаю, як я ремонти в квартирі часткові робив, потім рано сусіди стукали 🙂

Як виявилось, фраза “То вже сонце зайшло” для мене не указ. Я маю задачу, я хочу її зробити, і більше нічого важливішого нема. Якщо я вже щось роблю то до кінця.

Як виявилось, я страшенно впертий до деталей. В селі люди живуть по принципу “Шмарок під носом, і мені нормально, я навіть його не бачу, не відчуваю, і взагалі то мій шмарок, роблю що хочу з ним”. Це я до того, що люди живуть поверхнево, пропускаючи важливі деталі. А деталі важливіші для мене ніж будь-що інше.

Як не крути, але в сільсько-господарскій справі, будівельному мистецтві я все одно багато чого не знаю, не вмію і навіть не хочу до того братись. І в очах селян, я вже не встигну стати тим Ґаздою, яким всі вони в селі є. Я багато чого не знаю як робити, але я швидко можу вчитись. І можу принести якісь ідеї, які побачив в місті, або знову ж таки з свого робочого середовища – з програмування, з середовища логіки та визначеності.

Але аналізуючи методику та рвучкість до справ, які я робив чи б робив, я більш ніж впевнений, це правильно, це якісно, це вперто, це “байдуже що інші кажуть”, і таки в результаті все гарно, все по-моєму.
І згадуючи себе років 15 тому, зараз я набагато чого роблю краще, чіткіше, вишуканіше, математично і саме так як кажуть “книжка пише”. І мені це подобається.

 

Advertisements