Я вже кусками бачив цей фільм на 1+1, та як завжди не випадало можливості переглянути все підряд, та ще й аналізуючи. Тож зараз нарешті віднайшов хвилини часу, і присвяти перегляду. І як результат, думками які тиснуть душу, хочу поділитись бодай в повітря, бодай не почуто, але в тексті.

74741988

Яка ж важка (і тут дійсно доречно слово “до болю”) доля українського народу. Чи це блеф, який став реальністю, чи це “руссские” з діалектичними відхиленнями, чи це “ословянені євреї”, чи це “ополячені білоруси”, чи це “мадярські  румуно-словаки”, чи це інші люди, які жили на території сучасної України, чи по сусідству.
Шкода людських смертей, шкода що одні люди бачать глобальну брехливу картину, а інші люди стають маріонетками по 2 чи навіть по три рівня прихованості правди. Шкода, що одні люди боролись за ідеали, і не шкодували ні життя, ні часу, ні здоров’я, і рвались вперед за перемогу, а інші тим користувались, перемішували, видозмінювали, брехали…

Я завжди керуюсь в житті відчуттям, і воно мені підказує, що не просто було воювати на 2 а той більше фронтів. Не легко було бути під прицілом вигаданих історій та звинувачень. І не легко було усвідомлювати націоналістам, як їх підставляли, як вони заходили в безвихідь, бо сама ситуація вже була проти них.

Важко усвідомлювати, що проти цих людей велась політика Гітлера, що клітини мозку думали його про Галичину – такий близький мені регіон, така близька мені земля. Важко усвідомити, що з іншої сторони Сталін хитрими маневрами, вигравав кожен раз ситуативну більшість та правоту. Важко усвідомити та соромно за людей, що наївно вірили що одним і другим. І важко усвідомити, що не весь народ, є національно стабільним, сильним та переконаним, але так хочеться …

Я пишаюсь що я виріс на Західній Україні, я пишаюсь, що  мої вуха чули а моя свідомість просякнута історією життя людей, як і в родині так і з розповідей. Я “важко та глибоко дихаю”, щоб втриматись від прояву емоції, але пишаюсь, що були люди поряд, які своєю рвучкість обороняли національний дух. Я пишаюсь нацією, яка слабка але сильна, яка співуча але мовчазна, як терпелива але революційна в душі.

Я не беру участь в політичних організаціях, не є учасником жодних із сучасних націоналістичних угрупувань, але я щиро пишаюсь, що є люди, як і молоді, так і віку старшого, в яких не тільки жевріє ще той вогник від Коновальця, Бандери, Шухевича, а й горить все більше і вище, все голосніше і далекоглядніше.

І загалом, так виходить, що життя наше, українське, це боротьба за виживання. Не варто тішитись, не варто розслаблятись, бо завжди хтось може підійти з боку і дати по нирках. Тому завжди треба буде на варті, і бажано бути як мінімум бути поінформованим про минуле, щоб проаналізувати це  в теперішньому, і зробити правильні висновки на майбутнє.

Пару цитат, з перегляду.

“В братовбивчій боротьбі, не має значення хто першим почав. Набагато важливіше, хто це побоїще зробив часткою державної політики.” Цитата О.Довженка. “Собор на крові №5”.

Т.Боровець-Бульба: “Знову повторюється боротьба за гетьманські клейноди. У цьому сенсі безмежний жовто-блакитний націонал-егоїзм Степана Бандери може бути не менш небезпечним аніж коричневий націонал-соціалізм Адольфа Гітлера і червоний інтернаціонал-більшовизм Йосипа Сталіна”. З роздумів про УПА та ОУН-УПА. Теж актуально зараз. “Собор на крові №7”

“Лідер, який потенційно здатний очолити визначний політичний рух повинен бути або привернутий у союзники, або знищеним.” (с) “Собор на крові №9” – Про те, як Бандеру планували або “А” (вернути до Берліна) або “Б”.

“Упродовж 30 років соборності у битвах громадянської та світової воєн, внаслідок масового терору, еміграцій та депортацій, українська нація втратила біля

30 000 000

(млн) людей різних політичних переконань – більш як половину населення сучасної України.” (с) “Собор на крові №10”.

 

Як висновки.

  • “Герої не вмирають”. Вони вічні, вони – це лементи пам’яті нашого минулого, вони – це ознака нашої живучості, нашої боротьби за життя на цій планеті.
  • Ми на передодні виборів, зробімо правильний нарешті вибір, зробімо націоналістично, зробімо як єдина нація, яка дійсно бореться “за своє місце під сонцем”.
  • Відкиньмо матеріалістичні потреби, будьмо впертими до ідеалів. Я щиро вірю, що людина під іменем Ісус Христос, був дуже впертим, і дуже хотів ідеального життя на планеті, і він знав секрет, і він свідомо пішов на жертву. Тож будьмо гідними йому, і зробімо жертву в собі – “Відкиньмо все не потрібне, все дріб’язкове, і займімось важливими речами в житті, з більш глобального погляду, аніж свинарник чи гноянка, чи “беха”, чи гламурні вечірки”. Та проте, хай кожен займається своїм, тим що вміє, але для держави, для українців.
  • Але, ніколи не забуваймо, в нас є голова, ми можемо нею користуватись, ми можемо співставляти факти, порівнювати слова, аналізувати історії. Не спішіть “розпинати Христа”, розберімось спочатку в деталях. Деталі вирішують все.

PS. Хто захоче переглянути, ось посилання на торенти по окремих 10 файлах. Торент стабільний, якість нормальна. Підстави нема.

!!! Слава Україні !!!

Advertisements