Зразу ж скажу, фільм не для слабонервних 🙂 Перегляд фільму мав одну мету, а виявилось 2 висновки. Власне про це я і хочу написати.

Twin-Peaks

Інтро

Здається то були часи якраз після отримання незалежності Україною. Фільм-серіал Twin Peaks вийшов в 1991-му році. З дослідження минулого в інтернеті, зрозумів, що фільм вийшов в 1993му на українських каналах.

В 1993 році … українці упиваються культовим серіалом Твін Пікс, який саме вийшов на екрани.

Мені тоді було в районі 11-ти років.

Враження:минуле

Загалом враження від перегляду фільму на той момент було якесь часткове, обрізане, не повне.  Це цілком зрозуміло – в таких роках не бачиш всієї картини життя. Тож все що я пам’ятаю про “Твін Пікс” це якась містика, щось страшне, і саме головне що запам’яталось це та магічна кімната з червоним і чорним кольором. Був якийсь і страх звичайно, я вже точно не пам’ятаю.

Завдання

Та ось як тільки я відчув смак англійської мови, зрозумів що в певній мірі я залежний і одержимий на перегляді фільмів тільки оригінальною мовою, я зразу ж згадав про Твін Пікс. Це не перший фільм який я переглядаю на англ мові, не подумайте. Та проте, поставлена мною задача в повній мірі себе виправдала. Власне я хотів переглянути фільм з точки зору мови, щоб відчути всю суть фільму, і заодно почути англ мову.
Отож я скачав фільм, і на протязі пару тижнів переглянув всі серії. Правда останні серії я дивився з 11 вечора суботи до 8 ранку неділі.

Offtop: Для мене це звичний режим. Я колись так The Big Bang Theory переглянув останній сезон 🙂 Тому що мене не відпускає бажання як найшвидше переглянути все , вже і зараз. І мені дуже шкода, коли рано встаєш і тобі треба йти на роботу, а ти хочеш ще додивитись. тому я такий нетерплячий, і не шкодую нічого щоб додивитись.

Враження: нове

Висновок №1: Я не пам’ятаю сюжету, тільки відчуття страху та не зрозумілості. Я НІЧОГО не пам’ятаю з минулого. Я вже сумніваюсь, чи дивився я в ті буремні 90-ті роки весь серіал, чи тільки останню серію на ТВ.

Висновок №2: Мова англійська нормальна, 95-98% зрозуміло. Нових слів нема, а якщо і були то по контексту я зрозумів. Слово “goom” я не знав, але зрозумів по інтонації 🙂

Так бив мовити – завдання виконано.

Але враховуючи специфіку власних думок, специфіку блогу, який я завів для себе, специфіку сприйняття світу коли ти старший, в мене виник ряд нових думок, тез, які прийшли до мене в процесі перегляду фільму.

  •  На моє здивування постановка фільму виявилась для мене тепер в певній мірі смішною, з елементами тролінгу, який крізь страшний сюжет, вбивства все таки можна побачити. Це звичайно не фільм жахів, але певні елементи є. Девід Лінч таки ще той троль тоді був, і таки поміж рядками він спробував додати елементи сатири.
  • Також видно, що сценарій спеціально розгортався в закручених обставинах. Відчуття – що багато історій просто звязані бо інакше то буде не цікаво. Так би мовити – яскравий приклад, як людина може вигадувати фантастичні речі, для того щоб розважати інших людей, розважати їхні думки, їхні страхи, їхні емоції в порівнянні з власним життям.
  • Речі, які завжди привертають увагу в кінематографі, всі поєднались в одному серіалі: Добро і Зло, Любов і Ненависть, Любов і Пристрасть, Дружба, Гроші, Вбивство, Обман, Правда, Бізнес, Наркотики, Молодь, Школа,  Сни, Емоції, Магія, Потойбіччя, Память, Минуле, Чоловіки і Жінки, Сатиричне і Серйозне і навіть Девід Духовний та тема UFO :). Правда варто добавити, що “добрі поняття” (добро, любов, Бог,  дружба показуються тут в певній мірі пафосно, чи з погляду сатири. Це точно не оповідання про те як Добро перемагає Зло.
  • Окремого пункту думаю варті теми про любов та відносини. Вони в цьому фільмі показані трохи смішно і пафосно, або так, що дають розуміння, що все це не важливо, і всім цим можна нехтувати. Можливо це цинізм, а можливо щось інше. Особисто я думаю, що таким чином ми можемо побачити реальність життя – без “обгорток”, без “ілюзій”.
  • З сучасного погляду на режисуру, видно певні провтики, або нестикування. Наприклад як по сюжету той Псих переніс з лісу того Великого Пішака, коли потім виносили пішака біля 5 людей. І таких прикладів в сценарії пару найдеться. Я завжди такі речі бачу. Але й розумію, що вони для загальної тематики філму можуть для глядача НЕ грати важливої ролі. Для мене ж це ознака, що все таки це фільм 🙂 І не більше.

І все ж таки, крізь фільм прослідковуються більш глибокі, як на мою думку, речі з життя людей на планеті Земля. Перш за все, я не критик, і не маю інформації, що автор фільму задумував показати, але я пишу своє враження. І як я бачу основною лінією тут є:

  • Гоміцид – бажання людини вбивати інших людей. Чому це виникає в людях. Чим вони керуються. Чи керуються вони дійсно самим собою, чи керує людьми щось чи хтось. І саме цікаве для мене, як виявилось в кінці фільму, це зв’язок з страхом.

Кримінальні психологи думаю тут більше б добавили. Але я добавлю тільки своє.

Неочікуваний висновок

Якраз в останніх серіях все починає складатись в один пазл.
Крім зовнішніх чинників (гроші, бізнес, наркотики, бажання перемогти) на людей впливають внутрішні чинники (відчуття неповноцінності, відчуття недостатності уваги, відчуття непотрібності, відчуття першості, слави, сили, внутрішніх переконань). І весь це мікс чинників перекривається страхом людини (уявіть собі інгредієнти для салату Олівє, то якраз майонез – і є страх, і як він працює).

Саме страх, по сюжету фільму, і є відкриваючим каталізатором до потойбічного, паралельного світу, де на людина поводить себе по іншому.

Але стоп 🙂 це ж фільм 🙂

Давайте будемо реалістами. І я дуже тішуся, що якраз після перегляду серіалу мені випала нагоду переглянути відео (знову згрішив, на англ мові :)) з TEDxTalks 🙂 в тему про страхи : “What fear Can teach us?” by Karen Thompson Walker. Ось головна, як на мою думку, цитата:

 “What if we thought of fear as an amazing act of the imagination, something that can be as profound and insightful as storytelling itself?”
“А якщо страх, це дивовижний процес нашої уяви, щось таке, що може бути настільки глибоке і проникливе як власне процес розказування казкових історій, вигадок”.

Автор розмови, дає приклад нам про людей, які потерпіли аварію корабля, і були змушені довгий час плисти на малих лотках, і вибирати з 3 зол якесь зло що найлегше для них. Вони так боялись канібалізму на найближчому острові, що забули про те, що вони можуть померти від голоду, пливучи ще далі. А ще гірше – потерпіти від власного канібалізму в лотках.

Це я все до того наводжу, що:

Люди, ми в полоні своїх страхів, своїх історії, яких ми ж самі і боїмось.

Далеко не треба ходити. Думаю в кожного найдеться хтось, хто хвилюється поз-за хвороб. В таких людей завжди вимальовується в голові найстрашніше. Людина так боїться смерті, що сама собі на біологічному рівні робить проблеми в циклічному режимі. Здається ніби релігійні всі люди, вірять в Рай та в краще майбутнє, але побороти власні страхи нема сил.

Загальний висновок для мене

Крізь мій блог, дуже багато тем ідуть, які зачіпають тему дуалізму в житті – Добро і Зло і всі інші пари.
Все більше я стаю переконаний, що саме це є головна тема нашого життя на планеті. Відколи мій блог існує, і в чернетці маю тему про дуалізм. Але я постійно відчуваю, що в мене мало ще даних на підтвердження моїх догадок.

Висновок над висновками

Не створюймо своїх страхів, своїх історій, щоб потім героїчно з ними боротись. Не треба відмазуватись, і перекладати відповідальність на Бога чи Диявола. Люди – самі по собі потужний інструмент, нічого більшого не треба для усвідомлення сили.

 

PS. Якщо б так хтось захотів переглянути, ось на англ. мові торент. Якість нормальна.

PS2. В останній серії 2го сезону, головна героїня дає обіцянку детективу побачитись за 25 років. Чи був це випадок, чи спеціальний задум, але ось і ось пишуть, що цілком можливе продовження Твін Піксу.

Advertisements