Все почалось десь років 5 тому. Я випадково “нагуглив” одного з Лундяків в словацькому місті Кошице. Потім довгий час, не випадало нагоди поїхати в Ужгород зробити візу в Словаччину, ще ряд інших “патамуша”, що не пускали мене, але в решті решт найшовся час. Отож я поїхав до Кошице.

Kosice

Остаточно я вирішив обрати саме цей маршрут, коли я пробував оформляти візу на Швецію (куди я теж планую поїхати в цьому році), і виявилось що було б зручніше щоб в мене вже якась віза була. А потім мені підказали добрі люди, що Словацьке посольство деколи відкриває річну візу, за не дуже зрозумілих причин :). Власне, я довго не роздумуючи згадав за Кошице, і таким чином реально “вбив 2 а той 3 зайці”.

Власне який список цілей був поставлений.

  1. Я мав 2 інтернет ресурси, які дають інформацію про те, де похований один із Лундяків. Втрачений після першої Світової Війни, віднайшовся аж тепер (Тут можна детальніше почитати). Хотілось взнати конкретну інформацію де все це відбувалось, відчути минуле, зрозуміти історію і можливо зустрітись з неочікуваною правдою життя.
  2. Оформлення річної шенген візи без проблем.
  3. Подорожувати Європою це надзвичайно цікаво. Кожна держава, кожне місто завжди щось приносять цікаве, як і для очей – для насолоди, так і для голови – для роздумів. Попередня поїздка в Будапешт не була виключенням. Тут можна ознайомитись детальніше.

Отож я озброївся всім, що треба і поїхав 🙂

Транспорт

Це напевно перше, що варто зауважити.

  • Івано-Франківськ – Львів (поїзд)
  • Львів – Ужгород (поїзд)
  • Ужгород – Кошице (автобус)

Згадав, що коли я купляв квитки наперед, а саме до Львова, в касі порадили мені не брати квиток на російський поїзд. Аргументували тим, що поїзд деколи навіть і не заїжджає, не зупиняється в Франківську 🙂 Тому, якби не вона, я б міг пропустити свій перший транспорт до Кошице.

До Львова приїхав добре (власне як завжди), мав часу трохи перед наступним поїздом, тож після підкріплення в “Смачних сезонах”, які на моє здивування працюють до 22:00,  я продовжив читати “Залишинець” В. Шкляра в очікуванні наступного поїзда. Очікування в такому режимі дійсно швидше проходить.

В Ужгороді мені передали документи, я взяв автобус без проблем, і відправився до Кошице. На кордоні проблем не було.

Зворотній маршрут був таким самим. Автобус 7 євро.

Але правда, якщо з Ужгорода все дуже просто – взяв квиток, сів і поїхав, то в Кошице, там можна заплутатись. Адже, години на деяких сайтах написані то в нашій зоні (GMT+2), то в зоні Словаччини (GMT+1). Я майже був на волосинці, щоб пропустити всі свої поїзди в Україні, але завдяки своїй скрупульозності, перевірці всього що можна ще раз перевірити, я потрапив на той автобус, який треба. Складність в тому, що українські автобуси якось приймаються на станції в Кошице не офіційно. Типу проїздом. А там же, в тому ж самому приміщення вокзалу, в них дуже активно діє euro-bus.

В любому випадку, краще наперед все продумати, і мати запасний план, і не надіятись на сайти, і завжди брати до уваги можливі зміни.

Тож хто знає, тому ці сайти знайомі, а хто ні, можливо вам знадобиться:

 Кошице ака Кошіце ака Kosice aka Košice

А колись це місто називалось ще різноманітніше. Ось скрін з Вікі:

kosiceМісто історично дуже цікаве. Воно мені десь в якісь мірі нагадало Україну – ним володіли хто тільки не хотів. І як наслідок в місті залишилось багато залишків минулого, як і в архітектурі такі в людях.
Розуміння історії, і різних написів міста дало мені картину про тодішню ситуацію, і німецькі записи з архівів стають зрозумілими.

Отож, вийшовши з автобуса, пішов шукати готель, по карті було не далеко, але я хотів собі ускладнити дорогу, і пішов в обхід. Зразу ж біля автобусної станції є парк, я ним, по короткій дорозі, пройшовся і вийшов на палац Якоба. Більше фоток будуть на другий день, і на Flickr альбомі можна їх глянути.

P1220678

По дорозі до готелю випадково натрапив на отаку споруду – Синагога від 1927-го року 🙂
P1220682

Найшов я свій готель, “зачекінився” як і в готельному значенні так і в “форскверному” 🙂 Відпочив і пішов гуляти по місту. Буквально за пару метрів від готелю натрапив на такий меморіал (це навпроти торг. центру Aupark):
P1220690
P1220694

Як не дивно, але така історична пам’ятка живе собі поживає, і ніхто її не чіпає. Витяг з вікі:

The town was captured by the Soviets in January 1945 and for a short time it became a temporary capital city of the restored Czechoslovak Republic until the Soviet Red Army reached Prague. Among other acts, the Košice Government Program was declared on 5 April 1945.

Подорожуючи по вулиці Южній, зауважив, що будиночки там дуже подібні по дизайну на будинки від Івано-Франківської буд. компанії “Вамбуд”:
P1220714

На боковій вулиці до Южної (Juznej), натрапив на такого красеня:
P1220730
Це я тоді вже 3 раз натрапив на байк в місті, і ще не думав тоді до чого б це.

Дуже багато квітів, вони всюди:
P1220755

Найшов я центральний цвинтар, поспілкувався на російській з тамтешнім адміністратором, і вона мені спробувала допомогти.
P1220759
Але багато розказувати нема що – всі поховання років 1 війни, вже давно втрачені. На тому місці вже “старіють” поховання від 1975 року. Крім того, в архівних алфавітних записах не віднайшлись дані про поховання 1914-1915 року. Точніше, там були списки людей, але Лундяка Федор-Якова (Lundiak Teodor-Jacab) там не найшлось. Дивно, бо 2 джерела мені чітко на це вказують. Власне все. Що хотів – то не довідався 🙂 Детальніше опишу в окремому блозі. Фотки в альбомі на Flickr-і, кому цікаво.
Ось наведу фотку пам’ятника в честі Першої Світової:
P1220779
і білочку, яка як і всі її друзі, дуже часто бувають на цинтарях. В Львові я теж колись пару бачив.
P1220768

Вертаючись назад з цвинтаря в місто, я зауважив, що дуже популярний червоний колір: квіти, туфлі, штани, футболки, машини, і в решті решт дахи будинків. Я тут подумав, чи це Європеїзація таку моду дає, чи все ж таки тренд на червоне (особливо штани і туфлі), це тренд 2014-го року. Дуже був здивований що бачив старших людей в такому вбранні. І остаточно зрозумів, що все ж таки це бренд 2014го року, коли вже будучи в Франківську, побачив чоловіка, років 55-60, вже 50% лисий, 50% з довгим білим волоссям, в білій хіпстерській сорочці і червоних хіпстерських штанах 🙂 То ж подумав, що Івано-Франківськ не так і далеко від Європи відбився. Тепер нам тільки будиночки покривати в червоному стилі, і ми повноправні європейці.

Вертаючись з цвинтаря, сів в автобус до центру. Проїзд 1Є. Думаю, всі здогадуються, про що перше я подумав. Де наші 2-3 грн за проїзд, і де наш рівень якості, і де наша держава Україна, і коли ж ми будемо так якісно жити, і чи будемо, чи дозволить нам Бог бути хоча б трошки “обраними”.
Варто тільки глянути, які гарні тротуари, і взагалі, відчуття таке, що будь де бачиш зелену траву, можна лягти я валятись там.
P1220881

В кінці оплачувати за проїзд для них дуже дивно. Бо взагалі рідко хто платить за проїзд. По ходу всі на передплачених квитках довгого терміну, ніхто навіть нічого не компостує. Ну там не такий прилад, там він електронний. Але скільки я бачив, то люди собі РЕАЛЬНО ЖИВУТЬ в задоволення, зайшов сів, поїхав, і нічим не турбуєшся. І це дуже класно, дуже по-європейськи.

Варто також зауважити, які там бувають цікаві смітники, не подумайте я не “лазив” по них в пошуках чогось 🙂 Просто цікаві речі завжди в очі впадають.
P1220880

Далі я пішов в центр, відвідати славно-звісну їхню “сотку” – вул. Главна. Історична, і дуже цікава місцина. Я не зміг сфоткати так зверху, але щоб було уявлення чому я так кажу, ось фото з інтернету 🙂

І ще тоді, коли я подібні фото побачив, я подумав, треба ввійти в це місто 🙂 ногами 🙂

Першим що попало в мій об’єктив це музичний фонтан.
P1220883
P1220902
На сайтах, пише, що коли біля нього буваєш, то відчуття життя зовсім інше.
P1220919
Крім цих кольорових штучок, які вночі світяться, паралельно грає музика, і саме головне в такт і змінюються струмені води також.
P1220901
Це найкраще дивитись і слухати там, це ні словами ні відео не передати. Але спробувати можна (на ютюбі там плейліст взагалі з усіх відео які я робив під час поїздки):

Зразу ж за фонтаном є каплиця св. Михайла,
P1230075
а за нею велетень, собор св. Альжбети (Algbety, Elisabeth, Єлизавети).

P1220955

P1220966

P1220939

І зразу ж поряд, міська вежа (Urbanova veza), дзвін від якої знаходиться на подвір’ї перед собором.
P1220931

Тут ж, з пів оберту тілом, єзуїтський костел (Late Renaissance, early Baroque Jesuits Church, 1661-1668).
P1220969

Оперний театр (State Theatre):
P1220973

Музей:
P1220987

Цікава місцина, там якась стара не то капличка не то церква.
P1220991

Ратуша (radnica mestskej)
P1230020

Цікава робота з ключів.
P1230024
Так, це слово “Revoluce” складене з ключів by Jiri David (SK, 2010).
P1230035

Вигляд паласу Якова, 2 день, я якраз вертався з крематорію.
P1230099

Так в Кошице є крематорій (Urnovuj Haj), де колись спалювали, а не ховали як завжди. Адже тоді в часи воєн було багато хворіб, то ж такий метод на той момент був дуже виправданим.
2014-07-05 10.54.51

В мене в записах пише що той Лундяк був похований-кремований, то ж я вирішив провідати і цей заклад. Але я програв, бо адміністрація була закрита. То ж нагоду подивитись старі списки я втратив. Тепер надіюсь, що може якось через інтернет вийду з ними на звязок.
Приміщення крематорію не велике, і пройшовшись по надписах, я зрозумів що там відносно але новітні люди вшановані памятю (1950-200х). Тож імовірність що там буде Лундяк 1876го року дуже мала.

Та вже, поїхав я звідти, з усвідомленням що нічого толком в Кошице я не взнав що хотів. Але нічого, не страшно.
пішов далі бродити по місту, як я завжди люблю, по випадкових, невизначених маршрутах – адже так цікавіше.

Зайшов в парк (бо приїхав з крематорію автобусом на автобусну станцію). Як бачите інформаційний щит при вході в парк своєрідний.
P1230138
А з другого входу в парк є навіть якийсь монітор великий. Ну як плазма-тв. Він щось там собі гудів, але нічого не показував.

А ось які лавочки парку:
P1230139

P1230155

В цьому ж таки парку, в глиб, є ще один фонтан, він вже не музичний, але дуже майстерно зроблений. Сидячи біля нього, не хочеться йти звідси, і постійно дивитись на те як вода формує прекрасні образи.
P1230176

P1230161
P1230178
Знову ж таки, то треба дивитись. На відео що вище, в плейлісті є то. Але для зручності, приводжу тут тільки цей фонтан.

Kunsthalle:
P1230222

Скульптура біля Kunsthalle.
P1230235

Вершина, та власне і чумна колона:
P1230275

P1230282

Пригадуєте, я писав на початку, що побачив в місті пару байків. Так от, я не знаю, чи це тому що в місті їх багато, бо всі люблять, чи тому що якраз в ту суботу в центрі міста зібрались байкери напевно з усієї Словаччини 🙂 Їх так багато було, що пів площі зайняли:
P1230371
Я якраз встиг, бо йшов паралельною вулицею, чую якісь постріли, гуркіт, а дай думаю піду гляну. А тут таке.
P1230373
Буквально вчора (тодішня пятниця) на сцені був концерт для дітей здається, якийсь благодійний. А тут купа байкерів. Можливо вони в межах того ж благодійного заходу зібрались.

Цікаво що всі байки заняли 50% дороги, але розтянулись вздовж, а інші 50% лишились для велодоріжки і для людей, щоб спостерігати. Цікаво, правильно і по-європейські.
P1230335

Поки вони собі “гутарили” про своє, я пішов під землю. Так, на Головній вулиці є археологічні залишки фортифікації старого міста.
P1230387
P1230410
P1230400

Щоб краще уявити, ось як виглядає закритий вхід до приміщення під вулицею:
P1230080

А ось як воно знизу:
P1230417

Тож байки знизу виглядають так:
P1230388
🙂

Після того підземелля археологічного, я вийшов, а байкери вже розїхались. При виході – ззаді сцени, є статуя цікава, символ міста (ось вигляд ззаді, жіночий силует жеж, треба спочатку так фоткати :)):
P1230424

А ось фронт:
2014-07-05 14.00.14 HDR

Ще один погляд на Алджбету, каплицю Михайла і квіти 🙂
P1230426

Залишки моста. Якраз на вулиці яка проходить зараз реставрацію. Біля Алджбети.

P1230451

Греко-католицький костьол а дальше на фоні домініканський костьол:
P1230463

Багато людей, різного віку катаютсья на таких самокатах:
P1230481

Гімназія
P1230476

Університет Павла-Йозефа Шафаріка:
P1230472

Вечором фонтанчик той музичний ще й світиться:
P1230561

Швидше за все кожен вечір ота машинка, яку я пізно надумався сфоткати, поливає квіти, дерева, і таким чином головна вулиця міста, завжди чиста, здорова і охайна:
P1230548

Я купив книжку-путівник в фотографіях (коштує теж 7 євро, як квиток в Кошице з Ужгорода :)), я там пару було вечірнього Кошице. Але вийшови вечером ті об’єкти, які я очікував не дуже то і світились. Напевно щось там змінилось за рік від публікації тої брошури. Але трошки нічного Кошице таки вхопив:
2014-07-05 22.24.50

Вулиця “Главна” в нічній красі.
2014-07-05 22.27.24
А ось як вона виглядала в день:
P1230271
Бачите, там такий цікавий шпиль архітектурний є.
P1230274

Хз, що то символізує, я не взнав, але таку фотку ще зробив:
P1230267

Підсумовуючи фото-екскурс, місто Кошице спокійне, без надлишку урбанізації.
P1230517
Якщо порівнювати, я б може навіть сказав, що воно десь між Івано-Франківськом та Львовом, можливо частково Ужгород. І це місто історично подібне до ряду інших міст як і в Східній Європі так думаю і в Центральній.

 

Альбом

Більше фоток треба дивитись в альбомі. Ось посилання, кому цікаво продовжити можна там.

 

аля Висновки

Знайомий казав, що Кошице це столиця циганів в Словаччині. Звичайно і цигани і бомжі в Кошице є. Не побачити їх не можливо. На під’їзді до міста в селах їх також багато. Та це й не дивно, місто є майже центром торгових шляхів в Східній Європі, і тоді народи мігрували в різні напрямки. А плюс дві війни перемішали все що могли.
Як і в Угорщині, тут дуже курять багато дівчат і жінок. А от чоловіків майже не бачив. Я вже думаю чи європейська це тенденція загалом чи тільки східно-європейська?!

Також є нелегали. Один в парку підійшов, каже давай сфоткаю, а я кажу я сам фотік маю, фоткаю як хочу. А він просить, щоб хоча б на пару фунтів сфоткатись, бо він нелегально в в місті, і має якось заробити гроші. Потім, ходячи по парку, я бачив як він чіплявся до інших людей.

Багато людей, і то різного віку ходять по місту з собачками – така собі спроба гламурності.
На Главній вулиці, на сотці, там так розділено якось на 2 частини, що на одній частині більше кафешок, і люди там сидять і відпочивають, а на інші стороні, більше лавочок, і там сидять або бомжі, або цигани або просто туристи.

Але чомусь, як підсумок, в мене склалось відчуття Словаччини, як держави, яка дбає про людей, про добробут. Це звичайно тільки одне місто, і далеко на сході держави, і далеко від столиці. Тому, може я й помиляюсь. В тихих районах міста Кошице так відчуття, що або всі виїхали на моря, або там нікого нема в будинках. Але територія прибрана, все в межах навіть дуже гарної норми.

Якась дивна в них нумерація будинків. На більшості йдуть якісь подвійні номери а то й потрійні. А на виїзді з міста в селах нумерація будинків тільки по одній стороні і парні і непарні. Порівнюючи з українським стандартом, це трошки дивує.

Класні будиночки, 90% я б сказав, що всюди чисто, багато ялин, сосен, туй. І взагалі, як в Хорватії, як на морському курорті. В місті Кошице є типу критий пляж, але це далеко не море. Але люди туди ходять.

При виїзді з Словаччини, вже зразу ж в першому селі, впізнається українець – затерті штани, старий пакет “Boss”, страждальний погляд, в якому видно всю історію України… Усвідомлюючи різницю життя в Європі та в Україні, мені хочеться кричати, хочеться щоб щось кардинально змінилось, перевернулось, пропало, появилось. Хочеться дійсно Слави Україні на гарному якісному рівні життя та добробуту, а не тої слави, коли сини та дочки помирають за чиїсь політичні ідеї та амбіції.

Advertisements