Поки чорновик відгуку про Болгарію чекає на мене, я вирішив написати пару речень про поїздку на вихідні до Македонії.
Відчуття неоднозначні, цікаві місцями неочікувані та шокуючі. Фотки не ідеальні, але зато я ідеальний 🙂 Жартую, я теж не ідеальний.

Не буду гріха ховати, але я таки не знав про ці скорочення: ПJРМ  (Поранешна Југословенска Република Македонија) or FYROM (Former Yugoslav Republic of Macedonia) in English. І тільки після отримання шенген візи на рік я почав придивлятись до європейської карти. Плюс ще мої ДНК дослідження підлили масла в Балканський вогонь, тож тепер план (мрія) відвідати балканські держави вступив в стадію виконання. Тобто – Мрії стають реальністю, тільки цього треба захотіти.

Отож будучи в Софії, я вирішив відвідати першу сусідню країну до Болгарії подолавши відстань 228км до Скопє автобусом.

P1260490

Віза

Я маю шенген на рік з коридором 90 днів. Цього вистачило. На сайті visahq можна прочитати таке:

Туристична Віза в Македонію не потрібна громадянам України на перебування терміном до 90 днів.

Болгарія ставила штамп на сторінці шенген візи, а Македонія на звичайні сторінці віз. Тому що Македонія не в ЄС.

Погода

Я коли планував, то глянув прогноз – передавали дощ і температуру біля 17 градусів. Перш за все я мав мету поїхати – і ніщо не мало мене зупиняти. По-друге я думав що дощ буде малий. А по-третє – байдуже, головне не сидіти на місці. Але курточку треба було таки брати теплішу 🙂
Плюс, я не знаю чи догадка правда, але коли дощ падав в місті, то якось дуже раптово в центрі появилось дуже багато циганів з сумками з парасолями. І склалось таке враження, що дощ для македонців то звичне діло. Це я до того, що може там завжди дощ.
Загалом суботній день був дуже хмарний. В неділю краще чуть стало, але не набагато. Тому на майбутнє – таки краще дивитись погоду, і шукати 100% прогноз тепла.

Географія

Місто дуже цікаве в цьому плані. Адміністративно нема границі (не бачив), але гегографічно там є ріка Вардар, і вона відмежовує мусульманську частину від офіційного центру міста. Місто мале –  571.46 km2. За день можна обійти все 🙂 Моментами, мені здавалось що місцеві люди особливо в сфері обслуговування вже запамятали мене, бо пару раз проходив по тих самих місцях. Центр відносно малий, власне його можна обійти за день. А по окраїнах крім просто будинків нема нічого. Тобто центр міста дуже насичений всякими речами. 2 дня вистачить повністю, щоб і відпочити і без поспіху відвідати все.

Люди

Як випливає з попереднього пункту, білого українця з (здається) голубо-сірими очима впізнають там зразу. І все що тобі лишаєтсья сказати (в думках) – “Ну так я турист, маю фотік і фоткаю все що не бачив, смійтесь”. Статистика:

Macedonians 66.75%, Albanians 20.49%, Romani 4.63%, Serbs 2.82%, Turks 1.70%, Bosniaks 1.50%, Aromanians 0.50%, 1.61% different

Македонці дуже подібні мовою до болгарців, і з усіх з якими стикався складали хороше враження. В хостелі були 2 менеджери, адекватні чуваки, розказували багато про Скопє.

Особливе

Так вийшло, що від автовокзалу я попрямував в центр але по інші стороні річки, по тій де більше живуть мусульман. Я пофоткав ті висотки їхні, мечеті і мінарети.

P1260257

Замітив, що в їхніх магазинах все мусульманське від їди до жіночого вбрання. Склалось враження що я попав в Турцію, ну точно в Азію.

Здивовано ходив далі по місту і фоткав. Аже раптом рівно в 12:00 з двох близьких мечетей почали лунати звуки мелодії, яку я колись чув. Я знав що вони співають таке, але ніколи не чув в живу. Це щось з чимось – я словами навряд чи передам емоційний стан, але я був особисто здивовнаий за себе. З двох точок лунали звуки, і я застиг на місці, в процесі знімання відео телефоном, уявно пробігла вся історія України, всі татарські, монгольскі, турецькі напади на українців – весь той важкий період життя людства. Хоча я не брав участі, і не постраждав, але звідкись з підсвідомості все виринуло – як ДНК память. Поки історія бігла моєю головою, сльози побігли очима. Я не міг стриматись – це і страх, і здається навить задоволення від мелодії, і нерозуміння нічого в тому, тільки емоційне сприняття події. Вже зняв відео, вже йшов далі, вже звуку не було, а я ще й далі мугикав собі під ніс “Аллах акбар”, і знову мене навертало на ті спогади. Ледь себе заставив зупинитись і не згадувати.

Потім ще пару раз чув, але то було з тої сторони річки, і не так голосно. Пару раз хотів встигнути послухати ще раз – але не встиг, бо триває то буквально 3 хв.

Власне Цитата звідси:

Турецькі мусульмани мають молитовний ритуал (намаз) 5 раз на день, відповідно до 5 основних засад Ісламу.  Езан (заклик до молитви) закликає віруючих в мечеть для молитви.
Езан співають шість разів на день. Точний час езану міняєтсья з дня на день, в залежності від широти і довготи, сходу та заходу сонця, і географічного відношення до Мекки.

Загалом мені цікаві такі штуки, але будучи християнином таки трохи лячно будучи серед людей, які вважають тебе неправовірним.

 

Історія

Скільки міг стільки вичитав. Загалом цікаво що в ході історії був великий вплив Османської імперії. І це важко не помітити по кількості мечетей. Також відчувається вплив Візантії. Ну і куда без циганів, які прийшли сюди в процесі о-османення македеонців. Багато чого я не знаю, чи пропустив.

Загалом мені цікава історія Балканів в сфері як розвивались люди, які етнографічні міграції були, я тому подібне. Тому поїздка в будь-які з сусідніх держав має принести мені ще щось нове та цікаве.

P1260438

Багато почув про історію в археологічному музеї. Ціна правда там була 300 денарів (5Є) для іноземців, але то було того варте – від палеоліту до Візантії.

Також ось записав як звучить македонська мова у виконання працівника музею. Просто, якщо буде цікаво почути мову.

Памятки

Що зразу кидається в очі, так це гіганстські памятники різним історичним персонам. І вони такі величезні, що здається македонці хотіли доказати цим свою велич, гігантизм і може ще щось.

P1260318

P1260414

P1260428

P1260434

P1260447

P1260481

Хоча може це просто міцні споруди, які не зруйнує вже ніякий землетрус. В минулому вони мали багато горя:

The earthquake in 1963, which destroyed 80% of the city and killed around 1,000 people, annihilated Skopje, though it was quickly rebuilt. This led to a large increase in population.

Але і тепер Скопє розбудовується, в різних місцях, різних формах. Хоча місцями і бардак, але це будівлеьні справи. З часом все буде чисто. Це краще ніж в Софії посеред міста закинутий кусок землі, який ніхто не обробляє, а тільки мусорить там.

 

P1260622

Як вдало підмітив один із проживаючих в хостелі – “Так багато памятників на конях я не бачив”. Так і є, думаю 50% памятників на конях.

P1260303

В цьому старому напіврозбитому музеї – дуже багато інформації як жителі Скопє виживали в 1963-му. Багато втрат.
P1260637

Що я не встиг – відвідати великий хрест на краю міста:
P1260712

Цікаві є споруди, наприклад церква:
P1260573

І споруда в честь матері Терези:

P1260616
P1260613

P1260619

Взагалі на багатьох будівлях багато вивісок з цитатами М. Терези. Це й не дивно, адже народилась вона саме в Скопє.

Виглядом з замку потішитись не вийшло. По-перше був дощ і я вже мокрий ходив там з мінімальним бажанням фоткати. По-друге найвищі точки були закриті. Тому сфоткати не вдалось толком. Вечером вигляд сфоткати взагалі не вийшло – відкрита сторона взагалі була в тумані.

P1260361

P1260356

Нічне Скопє світле, правда тільки центр. По боках темновато.
P1260527

P1260772

P1260769

 

Житло

Забукав хостел (Unity hostel), найшов без проблем (місто ж мале). Менеджери нормальні. Відчуття як вдома. Кожен хто проживав на той момент, цікавився звідки я, так що ми кожен порозказували наші історії як мінімум 3 рази 🙂 Взнав за транспорт в Швеції до Лунд-а (планую на весну). Взнав за Косово (парочка з Лондона кажуть можна туди їхати). Чувак з Софії теж був, каже тестером мобільних телефонів працює, з китайцем зустрічався в Скопє. Випитував мене про мою роботу, аж страшно стало, що болгарці так цікавляться чужим досвідом. Навіть чувак з Перу був, але щось я мало його бачив. Я був в 8-ліжковій кімнаті. А в них ще там якісь були.

Дуалізм

Як завжди я роблю в поїздках – звертаю увагу на те як живе людство – те що бідне і те що багато. І як завжди дуалізм присутній в повній мірі. Якщо в Кошице бомжі виглядали як наші франківські підвипивші чоловіки старшого віку, то в Скопє бомжі – цигани або мусульмани в наслідок деградованого чи покаліченого життя. Циганами Балкани не здивуєш, але для Українця це все ще дивина. Останні цигани в такі кількості я памятаю були в 90тих роках. Вони тоді по пів автобуса займали від ближчого села до обласного центру.

В той час, коли біднота просить під церквами грошей, чи на вокзалах не дають проходу, багаті тринькають гроші на дорогі каблуки, худощаві собачки і круті машини. Порівнюючи з Болгарією, в Скопє мені видалось що тих циганів на роботу не беруть. Бо в Софії таки багато попадались людей з сфери сервісу індо-романсько-undefined вигляду.

Звичайно кожен може сказати – чому звертати увагу на циганів – то їхні проблеми, їхнє життя. Я ж скажу тільки таке – місто має бути чисте і крапка.

 

Транспорт

Спочатку виглядало просто – купляєш квиток і туди і назад – виходить дешевше (замість 32+32 леви, мало вийти 29+29). Я так і купив, купив. Автобус замість їхати 6 годин, приїхав за 4 години, бо минув одне місто (туди ніхто не їхав). Це добре. Купив я звортоній “квиток” на неділю 17:30, суботу побув в місті, переночував в хотселі, в Неділю ще пройшовся містом і вирушив до автовокзалу (з гордим відчуттям – а я купив собі квиток в Софії, а ви ні, а я маю квиток, а ви ні :)). Сиджу собі в залі очікування, десь була 16:00. Дай думаю вийду на перон гляну автобуси. Пробую виходити, а в дверях стояв провіряючий.
– Я показав “квиток”
– а він сказав що я його маю підтвердити %)
– Пішов я в касу, мене послали в іншу касу.
– В іншій касі на моє подання квитка Скопє-Софія на 17:30, мене спитали, цитую дослівно “Where do you plan to come back? (Коли ви хочете повертатись назад?)”.
– А я такий ще мікро але вже шокований “Where to come back? To Skopje? (Куди назад? До Скопє?)” (я ж бо подумав 50%, що вона статистику збирає, коли люди буть ще до них їздити).
– Вона каже “No, when do u want to come back to Sofia? (Ні, коли ви хочете повертатись назад в Софію?)”.
– Вже мілі-шокований, їй кажу, що вчора в Суботу приїхав з Софії, ось там мені дали цей квиток, зворотній, я за нього заплатив, в чому проблема
– Вона мені каже “на цей автобус нема вже місць”.
– Я, подумки: “Бля, як нема місць, я ж бля купив квиток це с. !?”, в голос: “Excuse me, how now place? Isn’t this ticket real ticket? I bought this in Sofia, and was more than sure it’s real ticket with no worries. Have a l0ok, here is place number.”, що в перекладі майже то саме, просто менше емоцій.
– Вона мені, це квиток (трясця, то від мене) діє на протязі місяця, ми не можемо тримати місце вам так довго.
– Це була найтупіша відмазка-пояснення, яку я колись чув, про те як працює система автобусних квитків.
– We do have next bus @ midnight, and there are a few free places. Do u want it? – “Ми маємо наступний автобус, в 23:59, будете брати квиток на цей рейс?”
– Я подумки: “бля звичайно буду, ще питає, треба мені ваше Скопє після таких викидів.”, вголос: “Yes, please”.
– Вона мені на тому ж “квитку”, ручкою написала нову годину, і здається слово

Пішов я тоді побродив навколо автовокзалу, дочекався 17:30, хотів глянути чи дійсно нема місць, я спробувати домовитись з шофером. Не вийшло бо народ підтянувся. І місце одно було, але для людини з наступного місто по дорозі. Тож шовер перепитав ту жіночку, і вона не дозволила мене брати. Тож мусів чекати до півночі.

А ще рано, я хотів запланувати поїздку до великого хреста в Скопє, але так як то на краю міста, і я думав , що я не встигну, тож передумав плани. І після 17:30 вже на мить зашкодував за першим інтуїтивним рішення. І зробив для себе висновк – завжди віддаватись краще інтуїції. Бо цей розум до добра рідко приводить. Тільки розчарування.

На жаль, це не кінець історії. Прийшов я в 23:00 на автокозал, сів знову в очікування, слухаю музичку собі, чекаю. Потім вирішив піти до автобусів. Вже інший провіряючий на дверях, знову мені то саме талдиче. Мол підтвердити щось треба. Подумки “Та бля, що у вас тут за система, що білети треба підтвердужвати?”, вголос: “нічого”.

В касі куди мене послали сказали треба заплатити ще 50 денарів (0.81 EUR). Я вже просто дав без питнь, по ходу податки якісь. На що мені дали ще один квиток якийсь.

Далі проблем не було. Відпустив поглядом 3 автобуси на Белград, зустрів свого, сів, поїхав, заснув, не виспався, повернувся в Софію.

Був би я в Україні поскаржився б кудись на таку систему. А тут (Болгарія) виявляється всі це знають, тільки я з своїм українським менталітетом, надіявся, що всюди люди живуть однаково. І що мій “common sense” хоча б трохи але подібний до інший. Це доречі ще один із доказів мені самому – чому треба подорожувати. Чому це цікаво, і чому це потрібно – щоб не відчувати себе дурнем і найтупішим на світі.

Висновки

  • Не довіряти і провіряти квитки, чи це дійсні чи резервації.
  • Краще довіряти прогнозу погоди, навіть якщо передають маленький дощ.
  • Подумав щось першим, роби то, не думай більше, не передумуй. А краще взагалі не думати – робити все спонтанно, випадково і буде супер.
  • Спробувати більше дізнатись про іслам та інші азіатські релігії.

 

PS.

Фотки тут (Flickr):

Advertisements