Отож я в Софії – столиці Болгарії. Приїхав сюди по роботі, бо компанія, в якій я працюю має тут офіс. Все не було часу написати думки про перебування тут, нарешті ось я тут.

“Можна змінити одяг, квартиру, місто, державу але обличчя, національність, приналежність до певного роду суспільства не зміниш” (с).

15499862650_c54faa31ef_k

Загальне/Коротко

  • Опель вектра припавша листям, на вулиці і загниває. І ще пару подібних ситуацій бачив.
  • Пішоходних переходів майже нема, багато підземних переходів, в яких насцяно і нечисто і темно.
  • Номерів будинків майже нема. Важко орієнтуватись.
  • Купа сміття є посеред міста. Переважно в місцях, які виставлені на продаж.
  • Старі про-іржавлені паркани, старі будинки.
  • Курять жінки багато, дуже БАГАТО.
  • В сервісі обслуговування вулиць переважно ромало-подібні (чи як там, щоб бути політкоректним, цигани, мангали).
  • Вело-доріжки є, але рідко користуються. Велосипедисти їдуть або по дорозі або по тротуарі або взагалі нема .

Мова

Перш за все – так, болгари дійсно на слово “Так/Да” махають головою в ліво/право, а на слово “Ні/Не” махають головою вгору/вниз. Кажуть мені, що це особливо старші, але я бачу це у всіх, навіть в Македонії був, бачив молодих студентів, як на питання “Їдете в Софію?” махали ствердно головною вліво/вправо 🙂

За легендою, турки підносили до голови невірного з двох боків мечі й питали, чи приймає іслам. Єдине, що міг зробити болгарин – кивати.

Легенда переказує, що походження цих жестів пов’язане із вчинком одного народного героя. Турки-завойовники схиляли його зректися віри батьків та прийняти іслам. Під загрозою страти йому довелося на словах погодитися з ними, проте паралельним жестом він одночасно висловлював заперечення. З тих часів кивок у Болгарії означає “ні”.

Для себе я вияснив, що краще казати слово і махати, або ще краще ТІЛЬКИ казати Да/Не, тоді люди точно будуть розуміти 100%.

Як і з польською, я думав що все просто – кирилиця, трохи не ті наголоси і все. А виявилось, що коли болгари говорять, я з того всього нічогісінько не можу зрозуміти. По звуку мова для мене звучить як арабська, бо вони дуже багато з’їдають голосних, і говорять майже приголосними. Дуже важко, але з часом можна привикнути.

Цікаво виходить нумерація після 10ти. Ліві – офіційно, праві в реальній мові.

  • единАдесет ака единАйсе(т),
  • дванАдесет ака дванАйсе(т),
  • тринАдесет ака тринАйсе(т),
  • четиринАдесет ака четиринАйсе(т),
  • петнАдесет ака петнАйсе(т),
  • шестнАдесет ака шестнАйсе(т),
  • седемнАдесет ака седемнАйсе(т),
  • осемнАдесет ака осемнАйсе(т),
  • деветнАдесет ака деветнАйсе(т),
  • двадесАет ака двАйсе(т)

Звучать вони на 95% як в українському діалекті: “дванайсіть, тринайсіть, чотирнайсі, пітнайсі теличок маю ондика в хліву” 🙂 Так що як попадеться вам москаль, який не повірить, що ми з росіянами далекі, покажіть йому цей пост. Українці це чисті старовинні слов’яни, корені яких почались з південних слов’ян. А вже потім прийшла всяка сволота з півночі, вчити нас життю.

Пару інших слів, які ви зрозумієте безе перекладу (велика буква для наголосу):

  • здрАсти, обУвки, съжалЯвам, извинЕте, извинЯвай, мАлко, панталон, цветя, месо, тиквочки, тОрбичка, сървър.

Правда є і дивні слова:

  • дупка” – отвір, “сега” – зараз, тепер, “хиляда” – тисяча, “повече” – більше, детальніше, “това” – це, “тази” – ця, “този” – цей, “сграда” – будівля, “седница”  – тиждень, “година” – рік, “прав” – прямо, “надясно” – направо, правий, правильно, “майка” – мама, “моля” – будь-ласка, “къща” – будинок, “търсни” – шукай.

І найцікавіше слово для мене і мого дослідження мов та історії “Аз съм“, що в перекладі означає “Я”. Такі історичні відкриття для мене дуже втішні, Я ж бо колись знав фразу тільки цю “Аз есьм царь“. І уявіть собі, якого позитивного здивування я набрався, коли усвідомив, що старослов’янська мова пішла саме з Болгарської мови. А болгари і до тепер бережуть це слово. Це магічно, це суперово, респект болгарцям. Власне Болгарська мова мала 3 реформи, так що і їхня мова змінена. Це нормально. Але все одно, відчуття історичного походження залишається.

До речі слово “днес” – перекладаєтсья як “сьогодні, нині”. І тим хто молиться ще старою молитвою, думаю це слово буде зрозумілим.

Жіночі імена: Петя, Дима, Ваня, Алекс 🙂

Пару фраз:

  • Пръбирай ск бързо – повертайся швидко.
  • Имам нещо за теб – дещо маю для тебе.
  • Тряба да се търгвам – мені треба йти.
  • Моля ти да ми простиш?- Будь-ласка, вибач мені.
  • Каково търсиш – що шукаєш ?
  • Всичко ще бъдет наред  – все буде добре.

Багато слів є з турецької та грецької мови (але я їх не запам’ятав). Це і не дивно, бо жити поряд з такими гігантами історичного розвитку людства і не набратись чогось їхнього було б дивно.

Люди

Ніби привітні, але стримані. В нас наприклад завжди коли вітаються, то подають руку. Навіть в попередній команді на роботі, хлопці вітались з дівчатами. Це було приємно, відверто, щиро і по психології – це вказує на рівень довіри. Хто читав про руки в політиці той мене зрозуміє. Але в магазинах, чи в кафешках офіціанти завжди перші кажуть “Добър вечер, Добър ден”, в нас навпаки, швидше відвідувачі скажуть щось ніж обслуговуючий персонал.
І на роботі, коли люди рано приходять, кажуть загальне вітання, нема цього щоранкового і щовечірнього руко-пожаття.

Традиції

Дивно, але на вулицях на деревах в них некрологи. Багато повідомлень про смерті людей. Висять повідомлення довго на деревах. Не знаю історії.

Також коли був на їхньому цвинтарі, побачив традицію, що вони приносять хліб і вино, і їдять над могилами. Потім лишають частину на могилах. Уявіть собі на цвинтарі запах вина і хліба. Не багато але пару бомжів були біля входу в цвинтар. Щось мені здалось, що вони вечорами то все доїдають.

Читав, що коли тебе запрошують в гості то треба приносити квіти. Але ніхто мені так і не підтвердив цю традицію. Правда сказали що пляшку вина і квіти господині якщо принесу, зайвим не буде.

Житло

Зразу скажу – дороге. Готелі дорогі, і ті які дійсно навіть на середньому рівні то якісні. Оренда 1к квартир  коливається від 200€ до 300€, 2к квартири від 270€ до 500€. Як завжди треба дивитись, вибирати, порівнювати. Як і в нас в Україні є брокери ака ріелтори і вони мають між собою домовленості, і коли ви користуєтесь їхніми послугами, треба їм заплатити 50% суми оренди.

Будинки

Як власне мені і казали, що тут ще Совок, так і є. Правда менший ніж в деяких східноукраїнських містах.
Є ще пару тут старих будинків, ака хрущовок, вони в більшості не прибрані, пошарпані. Ось один із прикладів:

P1250887

Але звичайно ж є і кращі будівлі. Ось наприклад буквально за пару метрів від попереднього:
P1250892

Кафешки та інші місця харчування та відпочинку звичайно що є. І більшість в центральних місцях. І в тих яких я був, якість на нормальному рівні.

Вулиці

Як я вже переконався після поїздок різних міст, центральні вулиці завжди гарні, завжди прибрані, а бокові вже не дуже. То в Софії я не дуже б похвалився навіть таким шаблоном. Навіть центральні вулиці не є прибрані. А ще буває і собачі “какашки” кожного ранку валяються. Таке враження що люди з тими блін собаками і сплять і живуть і капец їм їх треба. Так, я бачив людей які вигулювали собак, і людям пофіг де собака робила свої діло. І здається тут навіть і коні по місту проїжджають. Не декоративні, не для туристів а просто фіри. Я пару раз чув звук ну і запах конини також по місту. Це дивує. Враження що тут кочові народи живуть.
Ну але не все так і страшно, якщо закривати очі і їхати в машині чи трамваї:

P1250907

Транспорт

Я прилетів в Софійський аеропорт і здивувала вивіска, вона була стара, і якось сумно стало. Новітня ера банерів і рекламних блоків а в них таке старе і пошарпане. Хз. Але загалом нічого, в приміщенні аеропорту є служба, в якої можна замовити таксі, без страху що тебе намахають. Є ціна за кілометр, за простой, за нічні проїзди.
Якщо ж приїхати поїздом то можна ужаснутись від привокзальної території. Я такого ще НІКОЛИ не бачив. Уявіть собі площу зразу після виходу з вокзалу. По середині велика статуя, а навколо такі собі блоки чи підвали чи сектори, я не знаю як їх назвати.

Бачите там на 2-му поверсі – це типу там рівень дороги, а нижче рівень метро і переходів. Так от там на горі, оті “нори” окуповані чи то циганами чи то хз ким, але там постійно кума сміття, речей, бомжів, насцяно. Посеред білого дня йдеш собі з вокзалу – і бачиш як хтось там в кутку собі робить свої діло. Це був шок.

Трамваї є і старі і нові. Але як і тролейбуси так і метро всі вони мають одну систему оплати, і це круто 🙂

10426837_10152901786164558_1189399498078653049_nТаксі в більшості 0.79 лева (0.40EUR, 8UAH) за км. Всі таксі машини однакові – жовті. Інших не бачив.

Жінки

Знаєте як виглядають соковиті сливки, темно-сині, майже чорні, їх хочеться з’їсти. Так от так виглядають молоді болгарки 20-30р. Старші і далі продовжують цю сливову традицію, але уже у вигляді сухофруктів, стабільних і ще придатних. Як кажуть болгари – “Стара чанта, ама лачена” (old bag but shiny – стара сумка, але блискуча) 🙂

Якщо ж без жартів, то чітко відрізняються 2 типи жінок: чорні і сірі (суміші кольорів очей і волосся) 🙂 Я правда точно не “вкурив” ще, але чорні то ніби суміш ромалів ака циганів ака румунів з турками. Але є явно брюнетки, вигляд яких збігається з стандартним національним болгарським виглядом. Не думаю, що болгари раді, що вони так чи інакше але подібні і живуть поряд з циганами.

Є звичайно і силіконові і гламурні і всякі інші 🙂

Міліція

Взагалі то я маю тільки туристичну візу з коридором 90 днів. Тож мені не бажано появлятись на очах міліції і казати що я працюю на американську компанію тут, а отримую гроші в Україні. Все це менеджить мій роботодавець. Це простий але довгий і легальний процес. Але міліція “може врубати філіпа і не розуміти”.
Але, одного дня я мав можливість пройтись по вулицях Софії (поки чекав на початок конференції js.next()), і натрапив на посольство США (точніше я бачив його на карті, і вирішив відвідати, глянути де воно, як виглядає). Підійшов сфоткав, вже йшов собі далі, і тут охоронець (а то була 7:45 десь) виходить з посольства і кричить щось там. Я собі думаю йду – мол не шарю болгарської. Але він наполегливо казав почекати. Виявилось, що за входом в посольство слідкувала патрульна машина. І охоронець сказав мені, що міліція провірить мене. Поки ми з ним говорили (~2хв) під’їхала машина. Спитали мене звідки я, чому фоткаю, сказали що фотки треба видалити, я видалив. Показав паспорт, вони забрали в машину його, і щось довго (~10-15хв) там провіряли, зізвонювались з кимось. Я тим часом з іншим болгарином-міліціонером говорив про Windows 10 (виявляється він у вільний час бавиться програмуванням). Віддали мені паспорт сказали “Have a nice day” і я собі пішов на конференцію. 🙂

Робота

Поки що загадкова річ для мене. Є речі, які дивують, але в більшості випадків, це здивування відноситься до людської природи, аніж до суто болгар.
Самі болгари мені казали, що вони подібні до греків, які в свою чергу любили і люблять більше відпочивати аніж працювати. В побуті, ходить жарт типу “Не спіши, полегки, спокійно”, який на болгарській мові звучить як “яваш-яваш”. В іспанців є теж подібна фраза “маняна-маняна”, що в дослівному перекладі означає “завтра-завтра”, “колись там в майбутньому”.

“mañana” – Usually to say in a satirical sense ‘sometime in the unspecified future, despite the fact that we were told tomorrow without fail’.

Це яскравий приклад, коли людина пообіцяла зробити завтра, але її “завтра” означає “може колись і зроблю”.
Власне, це не проблема тільки болгар, я б сказав що це проблема людства. В мене було багато випадків і в різних ситуаціях.

Але для прикладу наведу таке:

  • В мене на роботі є люди, які роблять роботу як “жувальну гумку” тянуть, “шмаркають”, курять, знову “шмаркають”. А коли стукне година пік, їх вже на роботі нема. А говорити за час, за відповідальність то не дай Боже, раниш їх до самого серця, що урізаєш їм свободу.
  • По дорозі до роботи я переходжу підземний перехід. Він там зараз ремонтується. В принципі ставлять освітлення. Тобто ставлять основу, проводять проводку, підключають ліхтарі, і потім закривають певною стелею, для оформлення. Як людина з технічною освітою я оцінюю таку роботу на тиждень. А я вже ходжу там майже місяць, і кожного ранку я бачу постійно одну й туж картину: “Один чувак на драбині щось там вкручує, інший йому щось подає, а інші 5 чоловік стоять і дивляться”, або інша картина “Всі сидять собі як на морі і курять попиваючи каву. 10 ранку блять, роботу треба робити, а вони собі “чілаут” замутили”. І ладно якщо б вже якийсь прогрес був. А то ж ніякого. Кожен день я бачу пару метрів зроблено. Таке враження що навіть до Нового Року не зроблять. Я вже з ними прослідкую, чисто заради психологічного експерименту.

Це мені нагадало франківські дороги, які робляться роками, і в дощ і в сніг і з постійними проблемами від суспільства.

В таких випадках я не розумію себе – чому мені від усвідомлення цього хочеться блювати. Не розумію себе, чому я такий точний і відповідальний відносно роботи, коли суспільство навколо якесь недосконале, не таке. В Чому проблема? Може таки в мені? Кажуть помінятись, кажуть не дивитись, кажуть переступити себе і робити як вони, не можу.

Історія/Архітектура

Зразу ж скажу, що я багато ще не побачив. Бо в більшості часу я на роботі. Але десь на початку мого перебування в Софії, я мав нагоду відвідати безплатний тур по місту скориставшись сайтом http://www.freesofiatour.com найшов контакти і зустрів різних людей. Цікаво було спілкуватись на англійській мові – це такий кайф, ви собі уявити не можете. Як я радий, що не чую суржиків і тої москальської мови.

Фотки з того туру, та інших днів моїх прогулянок по місту можна найти тут (Flickr). Пару кину тут.

P1250943

P1250941

P1250949

P1250946

P1250975

А ця дівчина таки вражаюча:
P1250978

Ця теж:
P1260011

P1260019

P1260050

P1260075

Як і в багатьох при-грецьких та при-турецьких містах в Софії є багато старих місцин. На даний момент навіть одна із гілок метро призупинилась в розбудові, бо відкопали важливі археологічні знахідки. То буквально в центрі, біля статуї Софії.

P1260180

P1260185

Тато і син Славейкові 🙂
P1260226

Фотка, на якій видно які різні історичні рівні в Софії були і є. Дах – то від церкви 🙂
P1260148

А жінки мають свій базар:
P1260138

В Софії є 100-річний старець, від відомий попрошайка біля церков. Але він збирає гроші і жертвує на інші церкви. І сам живе в дуже поганих умовах. І в минулому дуже багато назбирав грошей. Мені про нього розказали біля цієї церкви:

P1260231

Висновки

Мене часто питають, – “Як тобі Софія, Болгарія?”. Офіційно кажу що добре. Але потім в ході дискусій виявляються різні речі. Я мав мету, я її виконую, я не зважаючи ні на що. Мета була комплексна: спробувати попрацювати з іншими людьми, набратись досвіду в Angular.JS, бути близько біля Європи, говорити на англійській мові, мати можливість подорожувати, робити перші кроки до ЄС, поки той магомет йде до української гори кілометровими кроками. Ну і звичайно мої генеалогічні дослідження. Хто не в курсі, тут можна почитати – мої предки 6000 років тому були з Боснії, загалом з Балканського пів-острова. Тому я тут, досліджую історію, людей та шукаю все щось нове для себе.

Наразі в мене є певна домовленість про співпрацю на протязі наступного року. Життя покаже, як там далі буде. Звичайно я можу призупинити це все і вернутись в Івано-Франківськ, але поки що бажання я такого не маю.

Фотки з Софії (пару днів фоткав).

Фотки з Пловдіва (2-го по величині міста в Болгарії)

Переглянувши пару уроків, можна хоча б основу взнати:

Інші про Софію/Болгарію

Advertisements