Якщо ви НЕ терпите ідеалів, НЕ можете розуміти перфекціоністів, для вас ближче хаос – НЕ ЧИТАЙТЕ ДАЛІ.

Це пост про ідеалиідеалізм, перфекціонізм, психологіюфілософію та все що в мене в думках з цим пов’язано.

Я почав думати про це давно, але бажання та потреба написати виникли десь 2-3 роки тому. Я не міг опублікувати це зразу, бо я мав тільки ідею, але не мав сформованого тексту. І час від часу я додавав нові мікро-думки, нові мікро-відкриття в цій темі в себе в голові. І ось зараз, думаю достатньо. А додатковим знаком для опублікування думок – є повторюваність подій та шаблонів мислення, які я спостерігаю в суспільстві та в собі. Звичайно, в майбутньому може щось змінитись, чи добавитись, але на даний момент, я досить впевнений в своїх думках.

i-DEAL_transp

Одним із каталізаторів написання подібної статті, була картинка, яку я найшов в інтернеті. На базі цієї картинки, певним чином появилась моя власна транскрипція слова Ідеал – IDEAL => I DEAL (“i deal”, “я справляюсь”, “я даю раду”). В картинці я вбачаю поточний мій стан відносно теми “ідеальність”  – Я ледь втримуюсь від потоку речей, з якими я маю справлятись по життю, і швидше за все життя “нагне мене” і переможе. Але я маю потребу описати ряд думок в тексті, що таким чином збільшить мою впевненість.

Методика. Я хотів спочатку розбити на великі 3 секції, але потім вирішив писати потоком, але з порівняннями – так легше читається і сприймається. Але так чи інакше, я завжди беру до уваги 3 напрями думок людей:

  1. Песимістична – про те, що ідеалу нема.
  2. Оптимістична – про те що ідеал є і має бути.
  3. Реалістична – про те що ми робимо і що можемо ще зробити в цьому житті, щоб наблизитись до ідеалу.

Аналізуючи, порівнюючи різні думки хочу віднайти правильний напрям, який би був визначений однозначно.
Задаюсь питанням: Чому? Навіщо? А можливо ні? Якщо Так то найкраще? Чи і так “сайдьот”?

Ідеал та Ідеалізм (означення).

Поки що офіційне визначення ідеалу ніхто не відміняв. А це означає, що як сутність, ідеал – існує.

ідеал

  • (лат. idealis від грец. ίδέα — образ, ідея, пор. також ейдос) — вища цінність; якнайкращий, завершений стан того або іншого явища; зразок особистих якостей, здібностей; вища норма етичної особи; вищий ступінь етичного уявлення про благо і належність; досконалість у відносинах між людьми; найбільш довершений устрій суспільства, вища абсолютна істина, довершений взірець Бог.

ideal

  • satisfying one’s conception of what is perfect; most suitable.
  • existing only in the imagination; desirable or perfect but not likely to become a reality.
  • a person or thing regarded as perfect.

Звичайно не все так просто як вище згаданий аналіз слова. Але дещо цікаве для себе я таки почерпнув.

Проміжна мета:

  • аналіз думок про ідеалізм, перфекціонізм (як психологічний так і філософський);
  • висновки про те чи вірні мої переконання, чи мають вони під собою якийсь ґрунт. Якщо ні – спростувати, показати що ідеального не існує та віднайти методи для знешкодження ідеалістичних бажань.

Засоби дослідження: власні думки, думки інших людей, авторитетів, результати спостереження за людьми, особливо коли останні ведуть себе двозначно. Ну і звичайно офіційні джерела (цитати):

Wiki: ідеалізм:

в основі речей і явищ об’єктивної дійсності лежить не матеріальне, а ідеальне, духовний початок: світовий розум, ідея, відчуття.

Ось джерело, яке дає детальний опис філософського поняття “ідеал” (ось тут ще детальніше):

Согласно Канту, явления, не имеющие цели, которая могла бы быть представлена образно, не могут иметь и идеала. Единственным существом, действующим по «внутренней цели», является человек как представитель рода. В животном внутренняя целесообразность осуществляется бессознательно и потому не обретает форму Идеал, особого образа цели. Согласно Канту, Идеал как воображаемое (достигнутое в воображении) совершенство человеческого рода характеризуется полным и абсолютным преодолением всех противоречий между индивидом и обществом, то есть между индивидами, составляющими «род». Таким образом, осуществление Идеал совпадало бы с концом истории. В силу этого Идеал, по Канту, принципиально недостижим и представляет собой только «идею» регулятивного порядка. Он указывает скорее направление на цель, чем задаёт образ самой цели, и потому руководит человеком скорее как чувство верного направления, чем как ясный образ результата.

Я не дуже знаю філософію Канта, і тим більше різницю в термінах “філософії ідеалізму” Гегеля. Але наскільки я прочитав, то зрозумів одне – СУЧАСНЕ суспільство має “Кантівське розуміння ідеалу” ©.

Базуючись на вище вказаному тексті, найближчою математичною формулою для визначення “Кантівського ідеалу” є проста формула границь:

lim-1-x

де x – наші старання по досягненню ідеалу, наші кроки до розуміння ідеалу. Чим більше ми крокуємо до ідеалу, тим дальше ми від нього. Критично кажучи – в реальному житті досягнути ідеалу не можливо.

Знайома фраза? Так, саме вона вживається в поясненні про Бога та в поясненні науки – чим більше ми взнаємо тим дальше ми від однозначного розуміння.

Прототип. Не зважаючи на те, що я не дуже сповідую стандартних релігійних принципів, не є фанатиком жодної з релігій, скептично ставлюсь до описаних біблійних абстракцій, ІСУС – як ОБРАЗ ідеальної людини в контексті ідеалізму мені дуже імпонує. “Don’t Get Me Wrong” – як кажуть американці (“Не зрозумійте мене не правильно”), але тут я розглядаю Ісуса, як поведінковий шаблон (ближче до біхевіоризму аніж ідеалізму).
Десь 5 років тому, я глянув одне відео, і воно дало поштовх для багатьох моїх думок. Але в розрізі даної теми – я для себе визначив першопричину:

людина на протязі всього свого планетарного життя прагнула до ідеалу, і вона очікувала ідеального у всіх аспектах життя ©.

Чому Ісус? А ви самі гляньте – так багато людей є християнами, але так мало людей сповідують ті правила поведінки, які були закладені для людей. Так багато людей кажуть що “мають Ісуса в серці”, але “мають камені в кишені”. Якщо ми дійсно християни, то чому ми не прагнемо до ідеалу? І навіть не думайте казати мені фразу “Ой, та ми грішні, а то був Ісус” або “В Біблії описаний ідеальний світ”. Дурня то все – ЛЮДИНА ВСЕ МОЖЕ, ЛЮДИНІ ВСЕ ПІД-СИЛЬНО. ТІЛЬКИ БАЖАННЯ – і людина гори звертає. І не треба “відмазуватись” …

забажав що тобі треба, обдумав як цього досягти, закотив рукави – і працюєш. Якщо треба – жертвуєш розвагами, сном, вільним часом, зціплюєш зуби, терпиш невдачі, але не покидаючи спроб, зжавши кулаки йдеш до своєї мети. © @vrubli

Перфекціонізм (означення).

Wiki: філософський аспект:

Перфекціонізм (від фр. Perfection – вдосконалення) – переконаність у тому, що вдосконалення, як власне, так і інших людей, є тією метою, до якої має прагнути людина. Передбачається, що шукана досконалість включає, перш за все, чесноти, а також розвиток властивих людині талантів і обдарувань.

Wiki: психологічний аспект:

Перфекціонізм — це віра у те, що ідеал може і мусить бути досягнутим. У патологічній формі являє собою неприйняття всього неідеального та загалом вважається нездоровим. Проявляється як бажання робити усе лише найкращим чином.

Попередній короткий підсумок.

Незважаючи на те, що філософське та математичне пояснення каже про неможливість досягнення ідеалу, я як “оптиміст-на-межі-з-реалістом” крім віри в ідеал роблю реальні кроки для вдосконалення самого себе. І я вважаю, що маючи “прототип поведінки та мислення” можна цілком успішно рухатись до ідеалу. Свого роду це заявка на новий філософський напрям “Ideal is possible! Why Not?“. “Новий” звичайно гучно сказано – адже я так багато ще не прочитав. Але мені все таки ближче психологічний аспект ідеалізму, ніж філософський. Відносно перфекціонізму, по ходу в мене патологічна форма. 🙂

Якщо читача ще не знудило, то “Welcome To The Club”. Якщо ж погано почуваєтесь, закрийте вкладку браузера, і дихайте собі далі спокійно.

А я переходжу від абстрактних речей до більш практичних.

Бажання Ідеалу.

Песимістам легше, вони або змучились прагнути до ідеалу, або взагалі не вірять що він може бути досягнутий. Оптимісти відчайдушно вірять що ідеал існує.
Реаліст А – “забив болт” на ідеали, і живе як живе, тішиться життю.
Реаліст Б – розуміє, що досягнути ідеалу важко, але це не зменшує його бажання до вдосконалення, та врешті решт досягнення ідеалу. Я – Реаліст Б.

Якось одного дня в часи своєї юності, я дав собі задачу – стати ідеальним чоловіком для майбутньої своєї дружини. Така задача формувалась довгий час, базуючись на результатах спостереження власного батька та батьків інших дітей та  тому що я знав з розповідей про чоловіків. Про те які вони козли, які вони п’яниці та “мужлани”. Додалась також схильність до драматичних фільмів та порівняльна характеристика різних типів думок про життя. Слід зауважити, що сім’я в мене не була ідеальна в рамках терміну “ідеальна сім’я” який я споглядав в інших людей. І я формувався НЕ в шаблоні “Мій тато так робить і я так, бо він класний” а в шаблоні “Я так ніколи не буду робити як мій тато”. І з роками, я виробляв свою поведінку в цьому напрямі, коригував думки, “переступав через себе”. Не те щоб я проти себе йшов, я просто розумів – що так треба, так буде краще.

Не зважаючи на важкість усвідомлення багатьох речей в житі, здається мені вдалось, бо вважаю себе ідеальним чоловіком 🙂 Як бачите я ще й дуже “скромний”. Що конкретно входить в список “правильних ознак”, можливо я колись і напишу, але не тут, бо такий текст є tooPrivate.

Але чи так воно? З роками, я все більше сумніваюсь – а чи жінкам взагалі потрібні ідеальні чоловіки? Чи взагалі вони мріють про таких? Чи не ілюзія це все? Що ховається під цим потенційним обманом?

Ряд жінок, з якими я маю дружні відносини (так вам не почулось, це дійсно існує) знають про мене багато деталей, і вони мені кажуть що я ідеал, мрія, і що якійсь жінці дуже пощастить коли вона вийде за мене заміж. Я звичайно сприймаю це як комплімент, і звичайно беру до уваги стереотипну фразу “що ідеальних нема”, може якесь наближення, але все ж таки – може так і є? Але може й ні?

Натрапив я от на таку жіночку аналітику ідеального чоловіка, пройшовся по пунктах (склав статистику з галочками) –  “і такі да”, на 90% я ідеальний.

Ну добре, більш серйозно – я не маю права казати що я ідеал, але я просто маю своє бачення поведінки чоловіка щоб розуміти “близькі до ідеальних” кроки в житті з жінкою. Я також можу адаптуватись, але в межах дозволених рамок мого світогляду.

Ці та ряд споріднених питань свого часу привели мене сюди, в блог, в Інтернет, в онлайн спілкування та дослідження. Тому я вирішив “дати раду” з цими питаннями, поставив собі задачу, як окрему справу мого життя – зібрати думки в одну систему під одну кваліфікаційну лінію. (I decided I have to deal with these questions).

Бажання Ідеальності.

Наведу приклади, бо тільки так можна розібратись детальніше.

 Я виношу сміття, і зразу ж ставлю новий пакет у відро ©.

А не щоб я потім прийшов, коли мені терміново треба вкинути сміття, а сміттєве відро без пакета. Це не припустимо. І я завжди ставлю пакет, як би я не поспішав !!! Бо знаю, що це правильно і раціонально і вигідно.

Якщо я вже прибираю, то “до останньої пилинки” ©.

Був свідком як люди прибирали методом – “запхати десь під ліжко, запхати десь в шафу, щоб очі не бачили” – і це в них називається порядок. Я так не можу – я прибираю всюди і ґрунтовно. Деколи людей така поведінка нервує. Люди кажуть “Ну ти і “занудний”, ну ти тошнотік”. Нехай, але я вважаю що це правильно. Більше того – багато раз переконувався в цьому. І не відступлю від цього.

Якщо я тільки поїв, я зразу беру і мию посуд ©.

Не ставлю його в раковину на зберігання “на потім”. Після пару років такої поведінки, в мене вже звичка, і я вважаю – вона правильна. Бо завжди все чисто. Правда деколи забагато 🙂 – коли приходять гості, п’ємо чай чи їмо, як тільки я завершив – зразу мию посуд, не розслабляюсь, не відкладаю. Я не можу вже інакше.

Не люблю фрази типу:

“Це не ідеальний світ,  так не вийде”. Або “Маємо те що маємо – світ не ідеальний, тому приходиться робити так” або “Так сталось, байдуже, то не страшно, то світ не ідеальний, і так буде”.

Найбільше мене нервує коли це на роботі. Нагадаю, я працюю програмістом, і чути фразу “не можливо” для мене образливо. Програмування дає можливість зробити все. Тільки б бажання. І коли мені кажуть “не можливо”, мене вивертає. Про ідеальність в роботі, я напишу окремий блог-допис в робочому блозі Work’n’Me. А тут поки що напишу таке – ВСЕ МОЖНА ЗРОБИТИ, ВСЕ !!!

Недавно, в інтервю #УТЕОДИН Лесь Подерев’янський видав таку фразу.

Є “женское щастье”, про чоловіче не розказують. Чоловік має прагнути досконалості. Навіщо, я не знаю.

І в цьому я з ним згоден на 95% 🙂 Бо я знаю навіщо.

Для більшого розуміння, про мої думки відносно ідеальності, я веду окрему рубрику публікацій під назвою “Правила життя”. Остання публікація вийшла недавно, і в ній можна найти посилання на минулі.

А ще я часто бачу за собою бажання симетрії. Останній раз замітив це за собою в Кракові. Тут є базиліка в якої шпилі не однакові. І ще ряд прикладів. Я зрозумів, що бажання це йде з середини – бажання ідеальності у всьому. Не те щоб я засуджував такий підхід в архітектурі. Просто я коли дивлюсь – відчуваю, що не все на своєму місці 🙂

Бажання вдосконалення.

Тут є 3 складові – психологічна, соціальна і суб’єктивна (особиста).

Людям важко і не приємно визнавати, що вони гірші ©.

Коли вони бачать, що хтось кращий, вони противляться будь чому що та людина буде казати. Навіть якщо вдосконалення потрібні. Ти їм кажеш “Люди давайте робити якісний продукт?!” а вони у відповідь “та ти бачиш так не виходить, бо світ не ідеальний …” Все і мене “вивернуло”. А суть то в тому – що люди не сприймають вдосконалення. ЛЮДИ психологічно противляться “кращому”. Хтось робить висновки а хтось вперто сліпий.

Люди може й хочуть вдосконалення, але чиїмись руками ©.

Приклад з сміттям – описано більше тут. Замість того щоб викрикувати що все так погано, що смітять люди, я та ряд інших людей – взяли і почистили береги Бистриці Солотвинської.

Моя особиста складова, виражається  в тому що я роблю, що я пишу, про що я думаю – в блозі ©.

Ряд публікацій в мене вже тут, в блозі, було про українську мову, про українське суспільство, про те як ми можемо вдосконалитись і зробити суспільство кращим. І чим більше я досліджую це питання тим більше я розумію, що люди тільки говорять (πZ∆Яt’) про те, що вони хочуть (чи хотіли б). А роблять мало. А що роблю я, щоб стати кращим в цьому питанні? А я створив новий блог, і визначив його мету для вивчення інших мов та вдосконалення свого мовлення. З останньою публікацією можна ознайомитись тут: iУкраїнець #6.

Тут слід добавити важливий ФАКТ, який я віднайшов в собі, і це мені дає впевненість в розумінні психологічної складової, описаної вище. Коли мені кажуть що моя укр. мова не якісна, вказують на помилки – я противлюсь цьому, мені важко сприймати, що хтось кращий, я в певній мірі маю мікро-образу на ту людину, що вона мені “втерла носа”. А якщо я це відчуваю, то і інші люди відчувають. Але в моєму випадку, я переступаю через себе, кажучи “Так, серце, ти почекай. Мозок, берись за роботу”. І тут же в ступає в дію моя суб’єктивна складова – я аналізую свої помилки і роблю висновки, формую це як текст в блозі, щоб було відчуття – що я щось зробив корисне для вдосконалення самого себе. А через соціальні мережі, я ділюсь своїми думками, і таким чином виражаю свою “соціальну складову бажання вдосконалення”.

Космологія і Фрейд.

Як завжди, коли не спиться, в голові купа думок в мене. Одного разу insomnia принесла мені таку думку:

“Ми прагнемо до того, чого не досягнути ніколи” ©.

І ця думка стала наступним поштовхом, для опублікування моїх думок про ідеалізм.

В ті ж самі дні, я читав про космологію, про останні дослідження в сфері Чорних дир та антиматерії. То звичайно окрема тема, але натрапив я на таку фразу:

Imperfection is a common topic in cosmology. Physicist Stephen Hawking has famously said that the universe was imperfect from the very first moments of its existence. Without an imperfect scattering of the material created in the Big Bang, gravity would not have been able to draw together the atoms that make up galaxies, stars, the planets and us.

Без недосконалого розсіювання (поширення) матеріалу, створеного в результаті Великого Вибуху, гравітація не змогла б зблизити атоми, які формують галактики, зірки, планети і людину.

А ця фраза, стала остаточним поштовхом для публікації.

Тобто, ми прагнемо до ідеалу, якого не тільки не досягнути, його просто технічно не може бути. АЛЕ.

Якщо планети сформувались як наслідок недосконалості космосу, то і люди народились так само. І в цьому теж є суть, так СУТЬ життя на планеті. Суть в тому, що людство, кожним своїм новим поколінням, йде в напрямі ідеального. Подивіться на неандертальця, яке ДНК в нього було, подивіться на сучасну людину – вже маленькі діти, а вони такі красиві, швидше думають, швидше стають дорослішими та розумнішими. Людство малими але впевненими кроками йде до ідеальної форми, вдосконалюється за рахунок ДНК мутацій.

Як бачимо, шаблон простий – починається все з недосконалого, випадковим чином мутує і стає ближчим до ідеального.

Тож в чому суть практичного життя людини?

Суть життя людини в постійному русі до ідеального, у всіх аспектах життя .

Чоловік дивиться на жінку з недосконалими формами – в середині нього нічого не відбувається. А тільки він побачить ідеальні (в розумінні чоловічого мозку) округлі, гладкі, “персикові” форми, в чоловікові зразу відбувається дивний процес, формуються думки, щоб зв’язатись з тою жінкою. Звичайно думки фізіологічні – але за ними ховається суть людини на Землі – дати початок новому життю, щоб наблизити нове життя до ідеальної форми.

В тебе недосконале тіло? Ти йдеш в спортзали і формуєш його. Якщо хочеш.

В тебе недосконала сім’я, недосконалі відносини, тоді суть твого життя, віднайти методи і змінити життя на краще, ближче до ідеального.

Твоя робота тобі показує, що щось недосконале, тоді твоя задача в житті зробити роботу так, щоб вона була якомога ближча до ідеалу. Тепер я розумію, чому на підсвідомому рівні в мене на роботі завжди було бажання вдосконалювати, а не лишати “як попало” чи “і так сайдьот”.

Мене мотивують проблеми.

І думаю нижче наведеним текстом можна завершувати цю публікацію.
Прочитав я одне джерело (“Почему фейлить — хорошо?”), що в принципі ближче до моєї роботи, але я вбачаю тут також широкий психологічний підтекст.

Преодолевая самого себя, человек становится сильнее и увереннее. Преодолевая внешние препятствия — опытнее.

… профессионал высокого уровня — это не тот, кто уже всему научился, а тот, кто обрел способность учиться с фантастической скоростью, в разы быстрее других. Как этого достичь? Действовать. В случае неудачи искать способы исправления последствий, приобретать опыт.

Складову пов’язану з роботою я винесу в робочому блозі. А тут зауважу, що БУДЬ-ЯКІ проблеми в житті, будь-які перепони лише мотивують мене до кращого. Свого часу я мав цілком заслужений нік-нейм на першій роботі – ProblemSolver 🙂 І так по життю в мене – Мене цікавлять проблемні ділянки життя, бо там я відчуваю своє призначення, відчуваю потребу у вдосконаленні.

І так, висновки.

  • Я оптимістично переконаний в існуванні ідеалу.
  • Я реалістично настроєний в пошуках ідеалів у всіх аспектах життя.
  • Моє кредо – “Треба вдосконалити”.
  • Я “даю себе отчёт” в тому що я роблю, які я помилки отримую, і базуючись на цьому коригую себе (майже як штучний інтелект вчиться адаптуватись).
  • Більшу частину життя мого, займає робота. І там я найбільше стикаюсь з не-сприйняттям ідеалізму.
  • Мене мотивують проблеми, це викликає в мені бажання вдосконалити будь що, в будь якій сфері.
  • Я відчуваю в собі силу для подолання всяких проблем, я можу справитись з задачами в пошуках ідеал, I can handle it, I can deal with it.
  • Я вважаю, що ідеал це мета життя людини на землі. Людина його не досягне, але мусить прагнути і робити все що під силу.

quote-6-2b

PS-1. І в коледжі електронних приладів і в технічному університеті лекції філософії, психології, історії та релігієзнавства завжди були для мене цікавими 😉

PS-2. Для більш детальної картини питання ідеалізму, я готую публікації на тему: “Ідеальні форми :)”, “Ideal Programmer Life”, “Впертість” та ряд інших задумів, які згодом “вийдуть в життя”.

#почитати or Resources

Advertisements