Починалось з простої цікавості, продовжилось пошуками, перейшло в впевнений альтруїзм та щедру філантропію, пройшло через бюрократію та недосконалість ряду систем, завершилось …

 

Climbing-mountain-of-paper

Бер/Кві-2015

Я мав відпустку і як наслідок нагоду відвідувати архів в Львові, на пл. Собороній 3А. Багато цікавих речей знайшов для себе (так ще й не проаналізував всі знахідки та не описав в блозі LUND-IA-K). Переглядав матеріали як і паперові так і мікрофільми за допомогою двох апаратів Zeutschel OL-02 (коли на який попадав).

aparat_OL2

Але апарати для перегляду мікрофільмів мали дуже “пошарпані” стекольця (так звану каретку), дуже важко було читати що на екрані. 

shklo

На фото не виглядає що то критично, але коли ви переглядатимете метричні книги 1800-их років на польській чи латинській мовах, ви тоді зрозумієте, що пів міліметра може принести вам ДУЖЕ ВАЖЛИВУ інформація. Ось, кому буде цікаво – приклад фото зроблено телефоном з монітора того приладу.

Це скло є верхнє, воно рухоме і просто відчіпляється від апарату. А нижня частина каретки подібна за розмірами скла. І при дотику плівки мікрофільму, чи ще за якихось факторів, на обох поверхнях каретки явно вже видні старі царапини.

То ж я вирішив погуглити про той апарат, і найти посередника та замовити ті стекольця для архіву. Ціна для мене не важлива, я хотів і хочу щоб люди мали якісний продукт. Тож для повної якості, треба було 2 стекольця (нижнє і верхнє) для двох апаратів.

В останні дні, перебуваючи в архіві, я повідомив працівникам читального залу, що найшов людей в Бельгії, і вони можуть прислати оригінальні стекольця. Працівниці сказали мені йти до директора, щоб правильно оформити пакунок. Директора я ніяк не міг застати, то зайнята була на нарадах то відсутня.

Ну і в же в дуже останні дні в Україні, я вже просто не встигав поїхати ще раз до Львова що все це утрясти. Бо мав справи і знав що в травні вже не буду в Україні.

Травень-2015.

Ще на протязі всього квітня я переписувався з 3ма людьми з Німеччини, Росії і в решті решт вийшов на Бельгійця, який розумів російську, але спілкувався я з ним на англ. мові емейлом. Цілий квітень, мені пішов на очікування відповіді чи вони мають такі стекла, чи зможуть замовити (бо працювали ще через одного посередника). Травень пішов на то, щоб уточнити чи то ті самі частини апарату, що мені треба. Довго переписувались, бо відпустка, бо то бо сьо, бо бл. … ну то вже інша історія.

 

Червень-2015.

Ще половину червня, я чекав і переписувався з тим чуваком з Бельгії. Утрясали остаточне підтвердження, як будуть вони пересилати, як оплачувати і так далі. Нарешті 16 червня, отримав фактуру, де були вказані деталі для оплати:

payment

Я провів операцію на 342 євро з моєї карти в злотих в Бельгію. Після пару емейлів, де я запитував, чому так довго нема підтвердження отримання грошей, нарешті 23 червня отримав відповідь:

Hi Andrii,

My colleague apparently missed the payment in the bank receipts.
Everything is under control and we received the payment.
Що за халатність? Ну… ладно, йдемо далі.

Липень-2015

Я ж то думав то просто. Але як тільки гроші прийшли бельгійській компанії, то вони (бельгійці) тільки замовили доставку стекол з Німеччини. Я того не знав, і 6 липня написав на емейл архіву в Львові, що мол так і так має прийти пакунок вам, я оплатив, як прийде відпишіть.
До слова про емейл: взяв я його з сайту архіву: archives2000 AT gmail.com. І так як від нього не приходило відповіді ні позитивної ні MailerDaemon Fail про не активність емейла, я не знав чи вони прочитали мого листа чи ні. 
Потім виявилось, що на момент 8 липня, стекольця прийшли тільки в Бельгію. І бельгійська компанія стартувала відправлення до Львова. 29 липня я втретє підтвердив адресу куди відсилати пакунок в Львів, надав свій телефон та емейл, та контакти архіву. 30 липня відписали, що пакунок відправився, я буде в Україні 4 серпня.

Серпень-2015

Вже 3-го серпня отримую лист від директора архіву (Діана Пельц) з окремої адреси (dpelts AT cdial.org.ua):
Шановний Пане ,
Прошу пояснити  який вантаж Ви відправили на адресу архіву, навіщо і чому.
Вантаж є на Київській митниці, брокера архів немає.

Ну добре, думаю, буває. Архів то юридична особа, АЛЕ ЩО ЗА БРОКЕР? Це ж просто пакунок на певну адресу, з описом та деталями, якщо б хтось щось підозрював. Відіслав мою детальну відповідь.

Відповідь була оптимістична (4-го серпня):

Шановний Пане Andrii Lundiak,
Дякую за відповідь та  за намагання допомогти Архівові у заміні оптики в апаратах для читання мікрофільмів. Закупити її за кордоном Архів не мав змоги. Зробимо відповідні заходи, щоб вантаж дістався Львова і Архіву.

 

7 серпня – відповідь від директора (чи людини від її імені):

Я зазначала, що Архів немає брокера, а займатись оформленням документації на Київській митниці (куди чомусь потрапив вантаж) може тільки брокер. Ми готові найняти таку людину і вже дізнались деталі. Його послуги коштують 1680 гривень, окрім того треба оплатити митні послуги вартістю 2100 гривень. Оскільки Архів немає відповідного коду у річному кошторисі, та й такі послуги ніколи Архівом не оплачувались, ми  намагаємось отримати дозвіл з Києва на проведення такої оплати. Це може зайняти якийсь час і тоді виникне ще оплата за зберігання вантажу на митниці. Сьогодні додатково задзвонив  фахівець, який займався б оформленням вантажу і запитав чи ми маємо підтвердження, що ці скла є даровизна для Архіву, бо інакше потрібно буде оплатити їх вартість. Отже, підсумовуючи, оплата в гривнях за послуги митниці і брокера на даний час складає 145 євро.

Почав дивуватись… Вже майже на грані викрику слова ” WTF?”. Я заплатив 342 євро, а ця бюрократична система, ще здирає за НІЩО, і якщо не буде документа про даровизну, то архів має заплатити вартість 🙂 Ну смішно вже …

Читаю того ж самого листа далі:

Ви написали , що надіслали лист про те, що збираєтесь надсилати цей вантаж. На яку адресу і коли цей лист був написаний? Якби його хтось з адміністрації прочитав, то категорично відрадив би це робити. Бо ми мали подібну ситуацію і нічого не змогли вдіяти, усім довелось зайнятись дарувальнику.

І тут мене почало тіпати, і я подумки промовив: “WHAT THE F*CK?”

  1. То це виявляється емейл адреса була не активна? І якого біса вона висить на сайті архіву? Невже тільки один я читаю Інтернет і сайти? Якщо емейл старий – ну то чому не подбати про актуальність інформації? Ну ок – мені ще не підтвердили що емейл не активний, але я 99% впевнений, що ніхто мої листи так і не прочитав. Бл.
  2. Як бачите – мала дрібничка – ЕМЕЙЛ/КОНТАКТ на сайті, а скільки важливості в цьому.

Далі, з того ж листа:

Найпростіший спосіб був би привезти ці скла, або ж надіслати на фізичну особу, тоді діють зовсім інакші правила.  В цій ситуації звертаюсь і до Вас з запитанням, що краще зробити, можливо відмовитись від вантажу і знайдеться інший спосіб надати ці скла. З іншого боку не хочу ображати Вас за добрі інтенції, але поки ми отримаємо дозвіл з Києва на оплату, Ваш оригінал листа, що це дарунок, оплата митниці виросте до вартості скла.  А можливо це не є дарунок… Одним словом мусимо разом щось вирішити.

Боже, холодним потом обливаюсь – щоб подарувати людям щось, треба це оформити як документ. ОК, юридична особа, я погоджуюсь, що в цьому є юридична ціль. Але на момент тільки подумайте, скільки часу то все тягнеться, і тепер під ризиком повернення пакунку назад в Бельгію, і знову “по новій”.

Відписали мені ще одного листа з Архіву, і виявляється, сайт ще від 2010 року закритий (власне і емейл був дуже старий):

Щоб поновити роботу нашого сайту необхідно закупити дорогі пристрої до комп’ютерів, на які дотепер не можемо ані заробити, ані отримати бюджетне фінансування. Завжди є нагальніші потреби.

Але то вже інша тема.

11 серпня. Написав я лист про те що то дарунок, підписав відсканував, відіслав.

20/21 серпня. Довго не відписували, вирішив поцікавитись як там справи. Отримав відповідь:

Справи посуваються. Найняли брокера, реєструємось на митниці. Пакет документів, необхідний для реєстрації досить поважний і збирали ми їх увесь цей час, бо видаються оригінали тільки у визначені дні. Так що працюємо над отриманням дарунку.

Вересень-2015

1 вересня. Відписали:

Скла отримали, дуже дякуємо.
Скла підійшли. дякуємо

Ще й досі не віриться що все це відбулось нарешті. Тепер залишається найти часу і поїхати в Львів, ще маю глянути одну книжку в архіві, якщо мені дозволять 🙂

Листопад-2015

24 листопада, мав нагоду все таки переглянути Йосифінську метрику мого села. Попередньо замовивши, я прийшов в архів. Спитав працівницю читального залу чи є книга для мене, представився (бо там завжди краще казати прізвище, вони технічно не можуть памятати всіх людей, бо там ротація відвідувачів дуже велика). Працівниця, зразу ж сказала, що памятає і знає хто я і книга вже на мене чекає. А потім вона сказала цікаву фразу:

“Щоб там керівництво не казало, але я хочу подякувати вам за шкла до апарту для діафільмів”.

Для мене то було просто, я щось тихо промовив, – “та ок” 🙂 Якось і не знав що казати. Мені було по принципу цікаво і приємно, щоб користувачі архіву мали якісний продукт, якісне устаткування, якісні послуги працівників архіву. Якість це важливо.

 

Висновки:

  • Я коли вирішував остаточно про цю справу, подумав ну може 2-3 рази, А ТРЕБА 100 раз подумати, перед тим як добре діло робити для державних установ. Хоча, якщо це того варте, то зробити  іне задумуватись.
  • Емейл/Контакт на сайті важливий, і має АБСОЛЮТНО ЗАВЖДИ звірятись, і змінюватись в разі потреби, не залежно від того який ви бізнес ведете, чи яку ви сферу представляєте в Інтернеті. ТОМУ ТРИМАЙТЕ ваші сайти в тонусі !!
  • З юридичною особою краще мати відносини на рівні юридичної особи. Фізична – з фізичною.
  • Не залежно від того, як щиро ти хочеш зробити добре діло, найдеться багато проблем на твоєму шляху, і треба усвідомлювати, що до всіх не можливо підготуватись.
  • Але на майбутнє, як мінімум висновки тепер можна робити. Тобто навіть такий досвід, вважаю позитивним.
  • Звичайно винуваті кожен в свою міру, але якщо я висновки для себе зроблю, то інші інстанції навряд чи.
  • Я не здаюсь від альтруїстичних напрямів мого світогляду, я просто з кожним таким випадком стаю жорстокішим до суспільства, до людей загалом. Я ще більше починаю не розуміти їх.
  • Соціальна “бюрократія”, це одна із найпопулярніших тем в обговоренні, яку не зрозуміло чи зможемо ми колись подолати.

 

PS. Я вже писав пару публікацій про бюрократію, хто не читав, можете прочитати Бюрократія чи щось інше? і або Історія Однієї Візи.

Advertisements