В статті “Впертість – ключ до успіху” я виклав думки, базуючись на власному досвіді. А даний допис позитивно “спровокований” by @alnozima aka Alyona Futsur. І тому це про те як інші справляються з своїми шляхами до успіху і чи наполегливість їм допомагає чи таки впертість. Хто себе зловив на думці, що це одне й те саме, таки раджу прочитати мій попередній пост, щоб не було зайвих нових питань.

successsuccess

Part #1 – про Успіх

Так сталось, що дві публікації вище згаданої особи, написані таким чином, що хочеться коментувати до багатьох речень. В січні 2017-го я бачив ті публікації, але я мав обіцянку самому собі – НЕ ПИСАТИ і не заходити загалом в Фейсбук (то окрема тема, також частково про впертість і успіх – напишу окремо). І доки дійшов січень до кінця, я надумав думок не тільки на коментар в Фейсбуці, але (надіюсь) на достойний допис в блозі. Тому нижче будуть наведені цитати тексту авторства Alyona Futsur (All rights reserved :)) Не навести я їх не можу, бо тоді втратиться яскравість.

“Доводилось використовувати усю свою мудрість та мізки”

Як часто мені приходилось думати, а чи дійсно я маю достатньо розуму та навиків щоб досягнути якогось успіху? Яку вищу планку собі поставити? Чи люди часто використовують саме мізки для досягнення цілей? Чи люди здатні дати собі потім оцінку і навчитись на власних помилках, а як наслідок не звинувачувати весь світ в грішності, задумавшись над власними методами досягнення успіху. Автор цитати, передає впевненість в тому, що все це можливо, якщо дійсно чогось в житті захотіти.

“Щоб попасти сюди, теж треба було пожувати немало лайна”

Оце мені нагадує саме про впертість, а не про наполегливість. Наполегливість – як аристократ, а впертість як емоційна, впевнена в собі, сильна, яскрава людина. Обоє досягають успіху, але аристократ робить це нудно 🙂

Але не можна собі зраджувати, треба не боятись бути собою.

Шикарні, ну майже золоті слова 🙂 (колір #D4AF37 aka Metalic Gold).
Автор тексту надзвичайно простим методом, переконала саму себе, а ще краще – роботодавця, що в багатьох випадках будучи прямолінійним, відвертим, чесним можна отримати неочікувані результати.

 

Part #2 – про ціну Успіху

Так чи інакше, назбиралось трохи інформації від людей, базуючись на якій можна відрізнити, чи хоча б частково описати життя українців в Італії, в Польщі, в Німеччині, в Бельгії, в Нідерландах, в Данії, в Канаді, в Америці навіть в Африці (так і навіть там є люди з Івано-Франківська). Ба навіть більше – як же живеться українцям в Малайзії.

Якщо Італія та загалом Європейські країни, тільки мотивують до успіху, формують прагнення до успіху, поставивши цілі можна спокійно їх виконувати, то у випадку з східними країнами, людям які там звикли жити, таки життя дається напевно важко. Щоб проаналізувати ціну успіху, думаю варто відмітити такі критерії:

  1. Наявність гарного працевлаштування.
  2. Хоча б мінімальну кількість “подібних” людей (і нехай жоден ксенофоб чи расист це речення не прочитає 🙂 хоча я з найпозитивнішими думками).
  3. Бажання бути в тій атмосфері (мотивація може бути різна: гроші, екзотика, просто щось нове, etc.)
  4. І що ключове я таки особисто додам – впертість до проблем та невдач, мужність самому собі сказати “Я цього хочу, і я цього доб’юсь будь-якою ціною”.

Я завжди був переконаний, що Схід не для мене. Можливо, я щось втрачаю, не знаю, я просто відчуваю – не моє це (до речі в блозі про генеалогічні та генетичні дослідження, я спробую розкрити це питання базуючись на історії та ДНК). Я ніби й впертий коли треба (4 пункт), але в мене відсутнє просто бажання (3 пункт). І тому, якщо б я їхав в якусь із східних/азійських держав, то би мало бути щось дуже мотивуюче. Вище згаданий автор цитат, змогла (чи просто дуже захотіла) віднайти всі ті пункти і подолати всі перепони на шляху до успіху. Хоча тепер вона “бореться” з тамтешніми реаліями життя:  мусульмани, змішані нації, всеохоплююча наявність природних людських тілесних запахів, переповнений транспорт як у яскравих Болівудських фільмах про нижчі касти індійців та навіть місцеві псевдо-вищі-касти (назву я сам придумав, але опис їх по одягу не викличе жодних сумнівів “лакові черевики з дешево-шовковими штанами та блискучими куртками,”)

Я б вже в перший день звідти вилетів назад в Європу. Але. Тут важливо, що людина щось прагне в житті, щось має собі на меті і так чи інакше кожна людина робить це по своєму (“кожен успішний в міру своєї впертості” (с) Andrii Lundiak ги-ги).

Якось так співпало, бачив якраз в ці дні рос. мікросеріал про Афганістан, і дівчину з явними рисами обличчя русинки-слов’янки, яка ходить в джинсах (ну так нормально в обтяжку як на погляд європейських чоловічих очей) і без хіджаба (чи як його там…). Ну і там яскраво показано, як інше суспільство просто не сприймає інших людей. Звичайно, Малайзія не Афганістан, але виявилось з короткими шортами там дефіцит. Я собі можу тільки уявити, як жінкам, які роками звикли ходити на підборах, на тих красивих штучках, на тих сексі-пексі штучках, які “позитивно” відволікають чоловічі погляди в Європі, взяти і ЗАБУТИ про них в країнах далекого Сходу. Може десь вночі вони і є, але сам факт, що в таких країнах, так багато обмежень для простого, здавалось би, європейця.

“Тут дуже важко бути слов’янською жінкою і почуватись красивою”

Власне якраз цитата, як підсумовує цей “біль” 🙂

“Коли я в спідниці вище коліна на 10 см, то все одно щось прицикують і кажуть вслід.”

Це доволі смішно, як на думку чоловіка з Європи. Але в тому ж серіалі, там дійсно так і було. Йде собі дівчина і вони там вже як “баби базарні перечистили всі її кісточки”. Я працював з одним індусом в Кракові, але європейки йому подобались, тому навіть якщо він і “прицикував” (а вони це роблять часто і не завжди вдається вловити підтекст), то виглядало дійсно смішно і явно позитивно 🙂 Ну але то так, “між чоловіками розмовляючи”.

Підсумовуючи, скажу пару тез:

  1. Я ще раз переконався, жити на Сході не так однозначно, як би екзотично це не звучало.
  2. Over-Релігійне виховання суспільства, таки добре вдарило людей по мозку…
  3. І це треба бути добре впертому та вимогливому до себе і до оточуючих, щоб досягнути успіху.

Знаю також людей, які прочитавши цей пост, скажуть “та все це х**ня, що ти пишеш, норм там жити, Схід/Азія зе бест”. Не знаю чи Альона погодиться з моєю деталізованою власною думкою чи скороченою версією від знайомих 🙂 Але знаю, вона доб’ється свого успіху, і у неї є весь набір “внутрішніх інструментів”.

 

PS.

why-i-succeed

Advertisements