Соціотипи, які я бачу в Соціальних Мережах 2019

Колекція власних спостережень за людьми та їхньою поведінкою в соціальних мережах (Фейсбук, Інстаграм, ЛінкедІн Твіттер, вКонтакте, Однокласники, СнепЧат, АскФМ та ін.).

Термін “соціотип” не на пряму відноситься до нижче перелічених прикладів, але в соціоніці він існує і на моє відчуття, тут теж підходить. А може навіть термін “стереотип” підійшов би краще. Не знаю, я не психолог. Можливо термін “мем” тут теж би підійшов. Думаю, що базуючись на переліку в цій статті, можна створити фото-інтернет-меми, щоб в майбутньому, замість довгих текстів, подавати фотку або спеціальний смайл, і тоді людям буде краще зрозуміла суть.

 

 

 

Загалом є два типи людей:

  1. Ті, які створили профіль і нічого не пишуть, не діляться, не коментують, десь колись заходять. Їх профілі не інформативні, як на мою думку. Якщо такі профілі є публічними особами, то вони мають окремі сторінки чи сайти. І тоді такі мовчазні профілі мають сенс.
  2. Ті, які завжди мають бажання поділитись чимось у соц. мережах. Завжди щось пишуть, коментують, а навіть деколи забагато.

Я відношусь до другого типу – у Фейсбуці я ділюсь як і власними думками так і посиланнями на інші сайти, сторінки; в ЛінкедІн-і пишу речі/думки/посилання, які пов’язані з роботою; в Твіттері пишу короткі пости/твіти або приватного характеру, або специфічного до Твіттера.

Погоджуюсь, це свого  роду “хвороба”. Деколи “накриває” – наприклад коли читаю книгу, хочеться поділитись фоткою сторінки з цікавим мені текстом/змістом; колись я публікував багато ресурсів про історичні карти та генеалогію/генетику. Я частково вже виліковуюсь – бо маю ряд блогів, в яких я публікую інформацію класифіковано/сортовано.

А як ви “хворієте”?

Власне дана стаття, про такі собі певні “хвороби”, які я бачу в Інтернет спільнотах (соціальних мережах), бачу з точки зору програміста, і людини, яка любить психологію, любить споглядати зовнішній світ, аналізувати речі, базуючись на здоровому глузді та критеріях сучасності.

 

Що ж кажуть інші?

Для початку, перед тим як подавати власні думки, ось що пишуть інші про “правила поведінки”, яких краще дотримуватись.

1. Не публикуйте слишком много личных сведений.
2. Не публикуйте фото своих детей, особенно в таком возрасте, когда нельзя получить их согласие.
3. Выходите из аккаунта, когда вам больше не нужен фейсбук. Используйте отдельный браузер для фейсбука.
4. Пользуйтесь блокировщиками рекламы.
5. Не пользуйтесь фейсбуком (особенно мессенджером) для организации политических мероприятий.
6. Не устанавливайте приложение Facebook на телефон.
7. Не устанавливайте Messenger на телефон.

6, 7 пункти “звучать” страшно (відчувається страх автора в стилі “всесвітнього заговору”), тому не погоджуюсь з ними – в мене Фейсбук є всюди. Головне вміло його налаштувати і вміло використовувати.

Ще більше правил (тому хто дуже боїться) читати тут.

 

Соціотипи

Я спостерігаю за людьми в соц. мережах давно. Але в період 2017-2018, мені почало все повторюватись, а отже я почав бачити закономірності – то і був головний привід для написання цієї статті.

Нижче я описую типи, і подаю процентне співвідношення скільки з моїх друзів (100% взаємно доданих і взаємно followed) я відношу до того чи іншого типу. Математична точність самих процентів тут не потрібна, це просто як ще один із критеріїв, для роздумів про порівняння інтернет друзів та їх поведінки – своєрідна статистика.

Люди-“тести” ~20%

На сайті nametests.com, godinworld.com, ru.quizzstar.com, testony.com та подібних є дуже багато різних тестів (деякі сайти вже не доступні). І люди дуже активно діляться результатами тих тестів. Я проходив деякі тести, але може 1 або 2 рази ділився, і то в стилі коментарів до чиїхось постів. Але от тест з сайту WittyBunny.com мене зацікавив бо він був про генетику. А мені, автору генеалогічного та генетичного блогу LUND-IAK то було як спортивний інтерес – провірити, наскільки точний тест. Я на писав НЕ пост, а нотатку, власне щоб не спамити більшість людей, але мати собі то записано в профілі. Читати тут більше (2017) (англ. мова). Загалом, з 100% моїх інтернет-друзів, напевно біля 20% я можу назвати “Люди-тести”. Для мене, це певна характеристика особистості – я бачу настільки вони наївні, і скільки мало їм треба для щастя. В таких людей нема (або дуже мало) завдань в житті, вони не звикли ставити собі цілісні і суттєві завдання. Їм легше жити в “окулярах”, де щось ефемерно-утопічне їх тішить і дає наснагу, дає позитивний настрій, і так далі. Ну або це люди з дуже високим почуттям гумору, а я з дуже низьким.

Найдурніший тест який я бачив “Який ти Гусь?” – це вершина людської дурості в XXI ст. Почитати про такий вид тесту, і що він робить з вашим профілем можна тут.

Дана група статистична найбільша, бо найбільше друзів “заангажовані” в різноманітні тести, але наприклад в період 2018/2019 я вже не бачив так багато постів від вже відомих мені “тестерів” 🙂 То ж напевно, тренд тест-платформ вже зникає…

UPD. 2020/2021 Слава якомусь Богу, що таких людей стає все більш менше. Але все ще “пробігають” люди-тести, які відповідають на матичні фото-питання, типу “2+2/2″…

 

“Cпогадальники-Ностальгувальники” ~15%

Люди, які публікують речі з минулого – фото, відео, пости, які їм нагадує Фейсбук. Коли я ті речі навіть пам’ятаю, то ніби дежавю, і мені той стан не подобається. З фотографіями особливо смішно – люди пишуть в стилі “нема зараз літа, то хоча б зігріюсь фотками з минулого літа”. Тут проглядаються 2 психологічні аспекти: 1) люди роблять те, що їм диктують (Фейсбук, Влада, Церква), і такі люди не мають власної думки, власного стержня. 2) Інфантилізм, бо думати минулими фотками і вважати що зараз то має сенс, на мою думку то занадто. Прогнозую в 2030 році буде так – “ось фотка з вчора, як я лягала/лягав спати, а нині лягаю спати теж…”.

До речі, не плутати з дослідженнями минулого, бо історія, генеалогія, генетика – то просто інший кут зору на минуле.

 

“Помічники хворим” ~10%

Я ж не проти допомоги, але вважаю, така маркетингова поведінка дуже легка для шарлатанів. А люди, які поширюють такі ресурси переважно наївні добряки, релігійні фанатики або просто мало бачили в Інтернеті як можна обдурити людей.

Була в мене одна дискусія в Фейсбуці (2017 – своєрідний тест), про мотивацію на роботі, де я казав, що можу дати задурно комусь гроші, бо питання було про суть грошей, і мене “взяли на понт” типу – “ну то переведи гроші для допомоги хворим”. Я звичайно не перевів, бо… див. попередні речення. Просто дуже важко довіряти людям…

 

“Підтримувачі” ~10%

От не розумію, як можна підтримувати когось, кого особисто не знаєш? По-друге, невже люди настільки наївні, що вірять, що зміна аватарки в підтримку когось вирішить ту чи іншу справу? Так, увагу приверне, але ж… По-третє, як можна роками нічого не писати в соц. мережах, не коментувати, не закидати фотки, а от “по-підтримувати” когось зміною аватарки з надписом – то “святе діло”. В цьому всьому я вбачаю тільки одне – такі люди люблять відчувати себе частиною великого, чогось масштабного (майдан, революція, війна), люблять відчуття соціалізації, але самі нічого не пишуть. Звичайно не для всіх такий шаблон справджується, але я так принаймні статистично бачу.

 

“Вітальники” ~5%

Люди, які в різні публічні, церковні, чи особисті свята діляться різними Інтернет-відкритками-привітаннями, анімаціями, гіф-ками, і тд. Така стара поведінка перекочувала з СМС-ок та Однокласників в Фейсбук. 1) Масові розсилки, як програміст вам пишу, можуть технічно блокуватись і сприйматись як спам, тому не дивуйтесь, коли вас заблокує сам Фейсбук. 2) Я ніколи не висилаю людям подібного, бо не люблю свята (про цикл статей можете почитати тут).

UPD. Ось тут (Facebook пост) автор дуже добре все описав. Я пам’ятаю я читав той пост в 2018му. Якраз “в точку” як кажуть.

 

“Поправляки” 5%

Або за версією однієї моєї знайомої – “грамар-наці“. Такі люди просто “рублять” прямо зразу про помилки під постом/публікацією. Я ж коли бачу, що людина зробила помилку, завжди пишу приватно тій особі. Не потрібно писати то публічно, бо по-перше то може образити людину як автора, а по-друге то привертає зайву увагу до особи коментатора “мудрагеля”, ну а по-третє, що теж буває, деколи люди схильні помилятись, навіть тоді, коли виправляють інших. Коли ж мені пишуть про мої помилки, то я: 1) пишу їм приватно, з матюками, в стилі “навчально-емоційному”, про те що такі зауваження не варто писати публічно. Матюки допомагають переконати людей на тій стороні, в моїй емоційній нестабільності, і в тому що мене це нервує (і взагалі роль матюків навіть в роботі дуже велика – напишу якось статтю про то); 2) коментую деколи, посилаючись на факт, що я маю ноутбук без укр. клавіатури, і набираю текст майже “в сліпу”; 3) виправляю свої помилки та видаляю коментарі тих людей (без мук совісті, бо переважно я вже їм приватно писав, щоб вони публічно мене не виправляли).

Ось скріншот зустрічі двох типів – під пост про допомогу хворому від людини “Помічник хворим”, бачимо публічне звернення уваги про текст від “Поправляки”. Частково ок, бо власне на таких публікаціях можна побачити де фейк(підробка), а де дійсно правда. Але також видно як “Поправляці” руки “чесались” написати публічно, навіть під “святим” дописом про допомогу хворому. #сарказм

 

“Побожні” ~2%

Люди, які наївно публікуючи пости про  Бога, релігію, молитви в стилі “добра” думаючи, що такий вкид в ефір щось поможе їм чи іншим. Я в Бога не вірю (про це згодом напишу детальну статтю), мені важко читати про молитви до Бога, коли я не відчуваю, що то раціонально. Я таких людей від-стежую (unfollow). Але, якщо статті в науково-теологічному ракурсі, в такому випадку я можу навіть прокоментувати.

 

“Кухарі” ~2%

Я ж не проти куховаріння, але, для мене то як секс – щось інтимне. Щось що можна прочитати в Інтернеті, чи почути рецепт від когось, але вважаю зайвим публікувати то в соц. мережах, щоб всі читали і вночі 2/3 годині хотіли їсти.

 

“Грибарі” ~1%

До 2019-року я звичайно бачив публікації людей про гриби. В жовтні 2020-го, коли я прокручував Facebook, я побачив нову “колекцію грибів”, я остаточно зрозумів, що це новий соціотип. І щоб якось відзначити це дійство, щоб бути в тренді хоч якось 🙂 я створив музичний сет і емоційно тоді захотілось присвятити його грибам 😀 Я назвав його “Грибний Інстинкт”, такий собі трибют шостому відчуттю грибарства… Бо коли я був молодшим і ходив по гриби, то декілька “легендарних” думок навколо вміння шукати і знаходити гриби завжди були. Але по гриби не ходжу давно, і замість – спостерігаю соціальний тип Інтернет дописувачів, особливо в мережі Facebook – “грибарі”). А також я написав мої думки в пості тут на Фейсбуці, де роздуми в психологічному напрямі щодо того, чому люди публікують такі фото – здогадка “за Фрейдом”, адже форма гриба потенційно приваблива для людського ока, і тому така обсесія.

 

То приблизно виходить 70% моїх інтернет “друзів”. Як і писав вище, точність тут не важлива. Бо ж крім того, є багато “мовчазних профілів/друзів”, поведінку яких я не можу ще оцінювати.

А також є ряд інших типів, які я тут тільки перелічу, бо сама назва каже про них або в мене їх дуже мало (1-3%).

Група пов’язана з аватарками

  • “Фото-Егоїсти” – люди, які виставляють фото ТІЛЬКИ себе. Переважно це видно в Інстаграмі, хоча в Фейсбуці це теж буває.
  • “Фото-Альтруїсти” – люди, які виставляють аватарки з кимось (з чоловіком/дружиною, сином, мамою і навіть з другом/подружкою).
  • “Фото-Інтроверти” – люди, в яких аватарки є абстрактними зображеннями, або вони не зміняються дуже довгий час.
  • “Аватарко-Шкарпетники” – люди, які часто міняють автарки, бо їм хочеться змін, бо їм сумно, нудно і так далі.

Група пов’язана з написанням чи читанням (увагою до) тексту

  • “Caps Lock”-и. ЛЮДИ, ЯКІ ЗАВЖДИ ПИШУТЬ ВЕЛИКИМИ БУКВАМИ.
  • “#БезКомщики” – люди, які пишуть текст без коми і можна прочитати 1 чи 2 речення без жодної коми.
  • “#OverКомщики” – люди,,,,, які пишуть,,,,,, багато ком, де треба,,,,,, і де не ,,,,,, треба ….,,,,,
  • “Текст-Впертюхи” – люди, які пишуть з помилками, і не редагують. Навіть кажуть, що то їх текст, така їх творча натура, і крапка.
  • “#НеЧитаюДумкиІнших”- люди, які не читають коментарі до публікації, і пишуть то саме, що інші.
  • “#НеЧитавАлеЗасуджувачі” – люди, які не читають коментарі до публікації, або не читають зміст статті, а в коментарях вже щось осуджують.
  • “#ЧитачіТількиЗаголовків” – люди, які читають заголовки постів, а саму статтю не читають, і коментують під постом, базуючись тільки на заголовку або фото з статті. Або коли пишуть думки про фотку а суть статті в тексті. Я проводив подібний експеримент, і слідкував за постами інших – теорія підтверджується. Люди не думають, не читають, а “попи*діти” люблять… І ми ще дивуємось чому Україна в такій сраці… ЛЮДИ ДУМАЙТЕ !!! ЧИТАЙТЕ !!!
  • “#ЧитачіТількиПершогоПитання” – люди, які читають тільки перше питання. Див. нижче мій тест.

 

Інші

  • “Повторяки” – люди можуть навіть публікувати той самий ресурс багато разів, і не знати, не задумуватись, що то спам. З поясненням в стилі “просто люблю дуже і по сто раз ставлю, я така захланна коли люблю”.
    • підвид – люди, які публікують ресурси просто щоб вони були, навіть десь в приватних нотатках чи приватних постах. Я сам так не роблю, але підказують люди таке можливе 🙂
  • “Мами” – люди, які часто пишуть про виховання дітей. Вони можуть не бути ні лікарі, ні педагоги, а про виховання думають, що знають багато. Ну бо пишуть з власного досвіду.
  • “Політичні Хейтери” – люди, які завжди пишуть про невдоволення політикою, владою, завжди беруть участь в якихось сумнівних революціях, зібраннях, і так далі.
  • “Конкурси/Виграші” – люди, які публікують розіграші будь-чого, чи то квитків на кіно, чи то сковорідки, чи то мобільників, чи то ключів від машин.
  • “Віруючі в Силу Фейсбука” – люди, які пишуть свої питання про допомогу, з вірою в ефемерну силу Фейсбука, тобто очікується, що пост в Фейсбуці, поширюється швидко і покриває велику кількість людей та інформаційних джерел, і на базі цього – віра в те, що “#ФейсбукДопоможе”.
  • “ТваринкоЛюби” – люди, які публікують про котів, собак, птахів, і так далі… Зустрічаються навіть яскраві фанати вовків, в стилі, “як би народжений вовками”.
    • Я не активний користувач Снепчат-у (Snapchat), але наскільки я знаю то фільтри “тваринок на голові людини” прийшли саме звідти. Тому потенційно групу Тваринко-Любів можна не тільки виокремлювати, а потенційно окрема соц. мережа для таких “збоченців” існує. 🙂 #жартую трохи.
  • “Люди-Природа” – ті, які публікують тільки природу, захоплюються тільки горами, лісами, і нічого особистого.
  • “Мовчазні Лайкери” – люди, зокрема в Твіттері, які лайкають твоє питання/твіт, а відповіді так і нема. Або в Фейсбуці – опитування є, лайк від людини є, а відповіді на опитування нема. WTF?  Боїтесь чи ліниві писати?
  • “Флешмоб-ери” – люди, які беруть участь в сумнівних флешмобах. Понад 5 років слідкування за соц. мережами доказують мені, що в флешмобах беруть участь люди з подібним типом характеру (подібний соціотип). І я до них не відношусь. facebook пост з 2018.
  • “питанЯки” – люди, які більшість свого контенту пишуть у формі питань. В Фейсбуці і в Твітері є опитування, тому там можна питатись по-іншому. Але ж, для таких “питанЯків” є навіть окрема соц. мережа є – АскФМ/AskFM. Там люди задають деколи дійсно “дурноваті” питання, але вже – хоча б є для того мережа – то я вже мовчу.
  • “Диванні Спеціалісти”, – люди, які не медики, але коментують в медичних статтях так, якби вони знали в тому толк, вони ж поширюють сумнівні джерела народної медицини, з впевненістю “що бабка сказала – значить буде працювати”. Подібна поведінка і в інших сферах – частково в політиків/політиканів, програмістів, менеджерів, учителів, поетів, письменників і так далі. Спільне в таких людей – то сидіти вдома і вирішувати всі серйозні речі з допомогою Фейсбука/Інтернету. Дана група перекликається з специфікою груп “Політичні Хейтери”, “Віруючі в Силу Фейсбука” та “питанЯки”.

Тест відносно “#ЧитачіТількиПершогоПитання”

В межах робочих переписувань поштою, вже не раз стикався з ситуацією, коли клієнтам пишу список питань, а вони відповідають просто “Yes” або “OK”. Мене то так нервує, і я мушу тоді їм писати “And what about other questions? Your Yes is related to which exactly?”. Потім я звичайно почав писати листи тільки з 2ма питаннями, але й то не допомогло. У випадку комунікації з людьми в соціальних мережах, чи то посередництвом коментарів, чи reply в Твіттері, чи чатів в Skype, Messenger, etc. ця тенденція також мені відома. Адже багато раз я писав по 2-3 питання, і люди мені відповідали тільки на останнє. Перед тим як остаточно “здатись”, я вирішив опублікувати тест (facebook) (сам його придумав). Він містить тільки 2 питання, і я спеціально написав їх різними і настільки детальними, щоб однозначно було зрозуміло. Хоча я очікував, що на перше питання будуть різні відповіді. На разі статистика така – 15 відповідей. + 1 відповідь в Твіттері. Отож, тест показує, що:

  • більшість читають те, що написано уважно, і відповідно пишуть свою реакцію, тобто спочатку відповідь на перше питання а потім на друге, ні більше ні менше.
  • частина відповідає ТІЛЬКИ на перше питання. Тобто люди читають перше і вже далі не читають. Потенційно не бачать другого питання, бо Facebook скорочує текст і додає “Read more” і тоді люди напевно лінуються клікнути і прочитати більше. Або не знають відповіді на друге питання.
  • частина відповідає ТІЛЬКИ на друге питання. Тобто – якимось чином, людина не бачить першого, або не хоче бачити, або в кращому випадку просто не знає відповіді.
  • Одна відповідь, як я очікував буде про друге питання, але в стилі hollywar, тобто не важливо конкретне то питання, а важливо виприснути емоційний стан (відому інформацію, спогад) загалом про специфіку того питання (типу мовне питання, релігія, націоналізм та інші подібні тематики).
  • Є відповіді від іноземців, тобто навіть на українське питання їм вдавалось відповідати коректно. Правда одна з тих відповідей була в стилі “Я бачив як інші відповідають, і відповів  в такому ж стилі”. Це було цікаво, адже показує, що людині цікава участь в тесті, і вона зорієнтувалась в умовах, не залежно від мови тексту.
  • Більшість відповідають коротко, лаконічно. Але й були відповіді, які надавали більше деталей, ніж очікується самим питанням. Це добра відповідь, але вказує на те, що людина хоче більше написати. Деколи я відношу себе до саме таких людей, але останнім часом я стараюсь писати менше. Це важливо, бо по-перше зайва інформація деколи може нашкодити, а по-друге, може спричинити більшу лавину hollywar-дискусії.

 

Висновок: Треба писати людям послідовно – по одному питанню. Як і робочі відносини так і специфіка соціальних мереж це доказує. Статистика звичайно мала, але екстраполюючи, можна очікувати, що подібна тенденція буде така сама.

 

Тест частково пов’язаний з “#НеЧитавАлеЗасуджувачі”

Інший тест, вже в 2019-му році був мій пост/питання про Вибори-2019 в Україні. Як я і догадувався, люди люблять “холіварити” про речі, які вже чулись, які є на слуху, які я на язиці кожної собаки. А те, про що ніхто не чув, не читав, люди мовчать. Тобто на мою думку, “Сила Фейсбука” НЕ ПРАЦЮЄ.

 

Правила Поведінки в соц. мережах

Вище наведені пункти, свого роду “інтернет соціотипи”, які характеризують поведінку людей в соц. мережах може і не будуть додані до списку Інтернет Мемів, але, як висновок, як підсумування, насмілюсь навести тут декілька правил, які я бачу необхідні в соціальних мережах.

  • Читайте коментарі інших і не повторюйте такі самі відповіді. Але якщо коментарів 100500, а ви ліниві все прочитати, то вже так і бути – гріх проститься.
  • Якщо ви додались в друзі до людини, то пам’ятайте, що лайкаючи її старі фотографія, та людина може не захоче цього усвідомлювати. Їй прийдуть повідомлення, людям які коментували фото 10 років тому, прийдуть повідомлення – “ви піднімете минуле“. І на мою думку то не коректно. Тому споглядайте на дату публікації, і беруть до уваги всі деталі. Пам’ятайте, що є люди які не люблять повторюваність минулого в смузі новин. Ось фото на цю тему.
  • Дата публікації також важлива в публікаціях подій чи інтернет ресурсів, якщо йдеться про актуальність. Якщо “сніг був великий в Лютому 2018-го року”, то не публікуйте то в лютому 2019го року, не ловіться на маніпуляції змістом, бо це маніпуляція свідомістю, і заявка на спам.
  • Якщо ви маєте бажання, щось опублікувати, подумайте три рази, хто це може прочитати і бути зацікавленим? Зробіть публікацію в стилі “Нотатка/Notes”, якщо інформаційний вплив на тільки окрему групу людей. А пост/post якщо інформація дійсно може бути цікава для всіх.
  • Якщо ви автор тексту, то пишіть максимально граматично/орфографічно/пунктуаційно правильно, щоб не доводити інших до гріхів.
  • Якщо ж ви коментатор, а ще й “троль” і у вас “горять пальці”, “димлять вуха” і хочеться когось виправити про помилки в тексті, пишіть то приватно. Бо інакше вас почнуть не любити.
  • Виникло бажання опублікувати рецепт борщу, чи торту, чи тістечка пам’ятайте, пост можуть прочитати люди в яких 3-тя ночі, і їсти вже не можна, тому пожалійте їх. Опублікуйте собі нотатку і то буде вам запам’ятовано, якщо боїтесь втратити посилання.
  • Масові розсилки, можуть технічно блокуватись і сприйматись як спам, тому не розсилайте вітання. Більше того – то може бути вірус, який ви “підхопили і передали”.
  • ЛінкедІн довгий час був суто професійною мережею, де люди пишуть по роботі. Але в 2017-2018 я почав бачити не тільки контент не по-суті, а й люди, які коментували пости інших, з посилом, що це не для цієї соц. мережі. Погоджуюсь і раджу підтримувати специфіку соц. мереж, і не “пхати” все, що вам хочеться. Принаймні шукайте свою мережу під свої потреби – ЛінкедІн для роботи, АскФм для питань, Інстаграм для фото особистих, Пінтерест/Тублр для фото високої якості, Твіттер для коротких думок/твітів.
  • Якщо публікуєте ресурси, то провіряйте їх. Відкрийте, прочитайте, чи не “бите посилання”, чи не “редірект” на інші сайти. І тоді вже приймайте рішення ділитись з усіма чи ні. Бо часто буває так, що поділились, а ресурс кривий, вже не дійсний.
  • Facebook до посилання на статтю додає унікальний ідентифікатор, і тому в деяких сервісах (нприклад онлайн банкінг системах) такі посилання БУДУТЬ НЕ ДІЙСНИМИ, коли дійдуть до сервера. Ось як виглядає посилання на цю мою статтю, якщо ви клікнули з Фейсбука:
    А тому раджу видаляти той ідентифікатор в ручну, і писати вже свій пост чи кидати комусь в Месенджер вже без того ідентифікатора. Тобто щоб посилання було ОРИГІНАЛЬНИМ:

    https://landike.wordpress.com/2019/02/24/social-types-in-social-networks-2019/

    тобто БЕЗ /?fbclid=…..
    Або ось приклад посилання на Ютюб відео

    Тобто видаляєте в ручну текст обведений червоним, і маєте чисте посилання на ресурс.
    Або ось ще приклад з посилання, якщо ви клікнули на рекламну секцію

    ?utm_source, utm_сontent та подібні поля є ТІЛЬКИ для РЕКЛАМОДАВЦІВ, а вам вони не потрібні. Крім того, якщо ви поширюєте такі посилання, в в два рази збільшуєте заробітки рекламодавців 🙂 ДУМАЙТЕ !!!

  • Сам роблю і вам раджу – робити френдоцид – чистка друзів у вашому списку. 1) Не всі профілі активні – люди туплять, забувають паролі, і пере-створюють профілі  з початку. 2) Не всі друзі ваші будуть публікувати завжди то саме. Наприклад в мене був друг, який довший час був спокійний, а потім почав кожного дня публікувати фото математичних формул. При всій повазі до то людини, до математики, я не хочу бачити ~90% ту саму фотку кожного дня в смузі новин. Тому таких від-фоловлюю, але в друзях залишаю.
  • Часто люди скаржаться, на факт, що Фейсбук забагато часу займає в їхньому житті. Моя порада відключіть повідомлення про дні народження, про те що хтось почав дивитись відео, і взагалі чим менше повідомлення про активність тим краще для вас. Я собі залишив тільки про коментарі та про додавання в друзі. Інші відключені.
  • Фейсбук та інші соц. мережі не можуть жити без реклами, але ВИ МОЖЕТЕ 🙂 Тому встановіть собі Ads Blocker-и до браузера, і менше буде вам реклами, і менше будете відволікатись, і менше дурниць буде від вас йти.
  • Пам’ятайте, якщо людина публікує пиво, то не значить що людина пивоман, якщо фітнес/гімнастику/пробіжки то ще не значить, що людина веде здоровий спосіб життя. Пам’ятайте – “не вся та правда, що в Інстаграмі“.
  • Відчуваєте, що забагато – зробіть перерву, на тиждень, місяць потім життя продовжується. Підтверджено.

 

PS. Інші Інтернет ресурси, які близькі до поняття соц. мережа, або ресурси в яких я не маю критеріїв для оцінки соціотипів:

  • Tumbrl. – ресурс, де багато фоток. Історично так склалось, що там багато фото еротичного характеру. В мене є там блог, але дуже мало статей, вони в тексті, але на межі між “приватне” і “публічне”.
  • Pinterest – платформа для фотографія, інфографік та іншого фото-матеріалу. Для себе я маю пару дашбордів, де зберігаю гарні картинки.
  • Medium – платформа, для серйозних публікацій. Я наприклад статті про роботу з блогу на WordPress деколи дублюю на Медіумі.
  • Imgur – сервіс для хостінга фоток.

Джерела

 

Leave a Reply

Please log in using one of these methods to post your comment:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google photo

You are commenting using your Google account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s

This site uses Akismet to reduce spam. Learn how your comment data is processed.