кіт Політиканства

Слідкуючи за виступами в польському сеймі, пригадались мені виступи українських депутатів в ВРУ, тому вирішив зібрати декілька тез, які підтверджують мої думки про сутність політики. І це радше порівняння між поведінкою політиків України та Польщі, що в певній мірі показує подібність.

Стаття в даний момент має достатньо тез, щоб передати суть, “message” до читача. Але я буду обновляти її новими тезами, по ходу отримання інформації.

Я вже давно готую статтю власних думок про дуалізм в житті, але для початку – мої думки відносно політики.

А точніше, варто задуматись, що спільного між Політиканством та Квантовою Механікою?

Як програміст, я бачу шаблони поведінки, я бачу закономірності, я бачу повторюваність в багатьох сферах життя, і все що повторюється можна запрограмувати, можна зрозуміти тільки дивлячись “здаля”, розуміючи “велику картину”… Теоретично, якщо б я як програміст отримав задачу проаналізувати ці “двійкові” чи “квантові” стани невпевненості політиків, то я б мусів мати ДУЖЕ велику вибірку даних, щоб потім підключивши штучний інтелект вивести Модель Поведінки Політика, а маючи таку модель можна розробити програму, яка б визначала чи політик є “політиканом”.

 

DISCLAIMER №1. Я не спеціаліст ані в політиці, ані в політології, ані в багатьох сферах суспільного життя України та Польщі, але свого часу я створив цей блог для опублікування власних думок, з якими читач може погоджуватись або ні, але ніщо від того не залежить, ні на що мої думки не можуть вплинути. А тому, я не несу відповідальності за політично чи політологічно орієнтовані речення в даній статті. Інформація НЕ повинна використовуватись як джерело в сфері політики. Це тільки мої думки на базі власних спостережень.

DISCLAIMER №2. Прошу взяти до уваги, що в 2020-му році я стикнувся з прикладом людей, які не сприймають критичного мислення, які однобічно дивляться на всі проблеми в житті, які не здатні проаналізувати, подумати, припустити, і можливо змінити думку чи погодитись, тому, якщо хтось почує себе ображеним, чи ображена буде якась група людей, прошу не коментувати, а подумати чому саме у вас все це викликає обурення і чи воно раціональне.

 

Отож, тези які я вбачаю “подібними”.

  • Теж “заробляють” на продажі масок. В Польщі звинувачують міністра здоров’я а в Україні навіть “цілого” президента…
  • “А” кажуть, що погані “Б”, “Б” кажуть що погані “А”.
  • Президент поганий. Президент добрий.
  • Президент має покровителя.
  • Кажуть, що є така хвороба “КачинськоФобія”. В Україні теж не люблять колишніх президентів, і теж всіх в чомусь та й звинувачують як і люди так і політики…
  • “А ми ж казали пару місяців тому… чому тоді нас не слухали?”.
  • “Дбайте про людей, а не про себе”.
  • “Дбаймо про конституцію, про демократію”.
  • “Конституція та демократія не дотримуються в Польщі”.
  • “Всім відомо що колір білий, але я хочу поговорити про те що колір білий…” іронічна увага про те, що люди не слухають інших людей, а говорять своє, що потім виявляється дійсно тим самим, але трохи іншому вигляді.
  • Інвестування 5G то зло…
  • Збільшення пенсійного віку то зло. Зменшення пенсійного віку то зло.
  • Аборти то добре, бо права жінок… Аборти то погано, бо аліменти, бо католицизм… і так далі. Дуже критична тема.
  • ЛГБТ то добре. ЛГБТ то погано. Ще одна критична тема та (на жаль) політичний інструмент маніпуляції свідомістю суспільства.
  • Законодавці, представники партій (в більшості опозиційних), парламентарі звинувачують уряд. Не чув, щоб говорили щось позитивне. А правляча партія звичайно про уряд завжди позитивно.
  • Майже завжди дискусія звучить в стилі “Але ви напевно не дочитали ту уставу так і так, бо там написано так і так” і тоді з іншої сторони так само кажуть – “Ми не прочитали, але і ви не прочитали…” То вони там читають ті документи чи тільки лобіюють плани партійних керівників?
  • Уряд за Президента. Політики з різних партій критикують уряд, і готові звільнити. Але після суперечок в сеймі таки підтвердили вотум довіри… Приблизно 50/50% між За і Проти, але більшістю “За” прийнято.
  • Новий уряд звинувачує попередні уряди в “гріхах”.
  • Прем’єр-міністр просить НЕ блокувати роботу уряду, політики кажуть чому Уряд блокує розвиток суспільства.
  • Прем’єр-міністр каже що все добре, все супер, багато речей зроблено. Політики кажуть, що прем’єр-міністр бреше, що він тільки на паперах прем’єр-міністр, щоб він вийшов до народу, коли ті втрачають масово роботу.
  • Молоді люди не дуже залишаються в Польщі. І уряд  каже що впроваджує нульовий податок для молоді, і активно закликають молодь залишатись в Польщі. Але опозиція каже – “А де квартири для молоді? Нема…
  • Сільське господарство, село, селяни завжди звучить однаково – опозиція каже, що уряд не допомагає, уряд каже що допомагає.
  • Майже завжди ротується речення, що “Поляки, почекайте, Польща буде для Поляків, Польща буде сильна” і так далі… Нагадує мені фразу “Українці, почекайте, Україна буде сильна, ми переможемо” і так далі… Не дуже розумію, чи це “чистої води” популізм, чи таки люди дійсно чогось чекають кращого в майбутньому, як “манни небесної”? Мене то завжди дивує, бо невже і Польща і Україна Й ДОСІ не сильні держави? Чого ще чекати? Адже відомо, що з кожним роком девальвація, завжди щось стається і це основи життя. Нема чого очікувати кращого – буде як буде. Хоча для обох держав гімни й досі кажуть “Ще не вмерла…”. Може із зміною гімну зміниться доля? Може треба “Вже Сильна … Вічно Жива…” чи якось в тому роді…
  • Якщо добре розібратись в ідеологіях політичних партій, то вже на прямій трансляції з сейму можна зрозуміти, які вислови політиків будуть перекручені в медіа за пару днів, які вислови інші партії використають проти автора, і так далі…

 

 

Висновки

Політика та політики не дуже відрізняються між державами, навіть, якщо виглядає що вони різні…

В свіжому відео, в себе на недавно створеному YouTube каналі, Тетяна Даниленко, влучно зауважила (цитую):

  • “В Україні, свого Ілона Маска не буде…”
  • “Розумних Українців причетних до високих технологій зараз в світі не мало. Чому ж тоді, ми по телевізору бачимо самих тільки кретинів…”.
  • “… займатись чимось великим, і брати участь в публічній політиці практично не реально”.
  • “Великі уми – вони не в телевізорі…”
  • “… тому що дивиться під ноги і дивитися в небо одночасно неможливо”.
  • “В Україні, свого Ілона Маска не буде”.

Такі тези тільки підсилили моє розуміння речей, які я проаналізував і вважаю як закономірність.

Як і в Україні так і в Польщі, є люди, яким не потрібні великі речі в їхньому житті, люди яким достатньо мати “хліб і воду” в будинку, люди, які не достатньо вчили табличку множення та базові засади мови та написання тексту згідно правил мови (і так – поляки теж не грамотні і нівелюють багато правил в мовленні) і так далі… І саме така маса людей є аудиторією політиканів – політиків, які уміло балансують між правдою та брехнею, між звинуваченнями одних та “вигороджуваннями” себе “білих та чистих”.

Людям завжди не догодиш, і реально немає різниці між людьми Польщі та України. Але це не означає, що я кажу про об’єднання, я звичайно за суверенність всіх держав які є, і не хочу розділення більше ніж є на сьогодні.

Статистично, більшість – однаково “придурки”… Ну не знаю я кращого слова… Я загалом не розумію суспільства вже давно, я не розумію чому окремі елементи суспільства поводяться так чи інакше, тільки медичне визначення придуркуватості, тупості, недоученості може мені якось все це пояснити.

 

 

PS1. Якби я використав свій перфекціонізм та ідеалізм, який маю в роботі як програміст з управлінням державою (людьми), партіями, урядом, адміністраціями, дуже ймовірно, що за дуже короткий час, або я б багатьох повбивав (якби мав на то право) за “недобросовісну роботу”, або вбили мене за занадто “ідеальні та чесні методології управління”. В роботі, я щосекунди “вбиваю” лінійки коду, після інших людей, я щоденно “борюсь” з лінивістю програмістів бути проактивними, я що двох тижнів пробую створити потрібні речі для наших клієнтів, і радісно коли їм то подобається, але сумно, коли я знаю що ми щось не зробили як команда, тільки тому, що люди лінувались робити більше, робити краще, бути зацікавленим в роботі. Якби такі шаблони запровадити в політиці, то був би переворот, напевно тоді, коли технократія буде базовою формою управління державами, я буду щасливий на всіх “фронтах” життя людства…

Теоретично, в програмуванні, не можна щоб була неточність – Президент або добрий або поганий, не може бути і такий і такий. Хіба, що в режимі квантової механіки та “кота Шредінгера“…

 

PS2. Почав на днях дивитись серіал Flashforward [2009-2010], про конфлікти на рівні квантової механіки, про паралельні світи, про теоретичні події коли інформація з паралельних світів переплітаються в реальному житті. І дуже б мені хотілось, щоб подібна втрата свідомості, як в серіалі відбулась, хоча б на хвилину, і щоб політиканів України та Польщі, та всіх на планеті Земля, і щоб їх “просвітлило” з майбутнього, і щоб політикани стали реальними, проактивними політиками, яким “болить” за якісну роботу… за якісний продукт… за якісне життя людей. Одночасно і щоб іншим людям “просвітлилось”…

 

PS3. Такий собі “мовний PS”. Загалом цікава річ як депутати, урядовці звертаються чи посилаються на людей. Вони в більшості кажуть про чи до “поляків і польок”, тобто постійно наголошуючи на статеву приналежність. Цікаво, бо це в той в час, коли суспільство Європи виборює право на гендерну рівність. І якщо б це тільки консерватори говорили то б сходилось з ідеологією. Але говорять і опозиційні (“ліві”) люди. Можливо це просто “мовний нюанс”. Також додатково на мовному рівні знаю, що є проблема подібна як і в українській мові. Самі політики плутаються, а що вже говорити про пересічного громадянина… Додам до статті на блозі PolyJazyk.

  • Приклад в пол. мов – z “pani poselką”, z “pani posel“…. самі поляки плутаються в правильній формі, треба буде дослідити детальніше.
  • Приклад в укр. мові “політика” vs (хто) “політикиня”, (кого) “політикині”.

One thought on “кіт Політиканства

  1. Якими б не були народи, кожен їх член хоче забезпечення базових потреб: бути ситим, в теплі і безпеці, відчувати себе частиною чогось більшого, відчувати, що не один, відчувати, що чогось вартий, бачити якусь перспективу. На цьому і грають всі без виключення політики(
    Але є й інша сторона – “кожен народ заслуговує свого правителя”. Чим більше відповідальності відчуває кожен окремий громадянин, тим пристойніше ведуть себе політики. Чим більше громадян хоче мати “доброго таточка”, який за них попіклується, тим більше шансів сидіти усім у повній, перепрошую, дупі.
    Для технократії потрібен високий рівень відповідальності кожного члена суспільства.
    Моя думка, звичайно)

Leave a Reply

Please log in using one of these methods to post your comment:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google photo

You are commenting using your Google account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s

This site uses Akismet to reduce spam. Learn how your comment data is processed.