Еволюція Інтересів v2 (навколо родоводу)

В 2016-му році я написав статтю про еволюцію особистих інтересів в більш широкому спектрі, і базувалось все на схемі квадрантів. Тепер, кінець 2020-го року, звичайно деякі інтереси “загубились”, я втратив цікавість до деяких напрямів, деякі так і не здійснились, або я нічого не зробив з того, що “треба” було, деякі появились нові і так далі…

Приводом до написання нової статті, став той факт, що мені звернули увагу, що в житті я займаюсь завеликою кількістю справ, і що треба зосередитись на одній справі але ґрунтовній. Цей стиль думки відомий багатьом людям, і навіть я в певній мірі погоджуюсь, адже щоб займатись генетикою серйозно треба мати медичну освіту, щоб займатись історію, треба мати історичну освіту і так далі. Але суть поняття “хоббі” та “зацікавленість в чомусь” не вимагає освіти і не очікую, що я займаюсь “серйозно” (тобто це не є рівень наукової праці). Я не знаю чи це заздрість щодо моєї завзятості та впертості, чи усвідомлення людини власних невдач у життєвих успіхах, чи відсутність глобального бачення картини, чи просто страх, чи просто стид. Я вважаю, що кожна людина має право цікавитись будь-чим в житті на планеті Земля чи навіть позапланетним життям, і дуже добре коли вона щось робить, замість того щоб деградувати в житті, живучи серед людей з обмеженими стереотипами мислення.

Я знаю, що я роблю правильно, бо так підказують мені мої мозок та серце (і деколи шлунок). Але додатково, я вирішив опублікувати особисті думки в тексті, адже цей блог “N! Думок” і був призначений саме для таких ситуацій. Як досвід мені підказує, думки “будуть в мене на полиці”, і коли мені знову треба буде пояснювати комусь свою точку зору, тоді це буде легше і швидше.

 

За центральну тему беру дослідження родоводу. В більшості випадків, цей процес починається з простого дерева родичів, формується графічне дерево і кінець – людям цього вистачає. Але в мене розвинулась зацікавленість до інших сфер, з якими я зіткнувся в процесі. Багато років займаюсь і можу стверджувати, що всі частини дослідження важливі – кожна по-своєму. І неможливо щось викинути та зосередитись тільки на одному.

Генеалогія, Історія, Етнографія

В 2003-році, коли помер мій дідо, я зрозумів, що втратив джерело інформації, яке я “не допитав”… В період до 2010-го року я займався дослідженням методом опитування тата та інших нам відомих родичів чи мешканців села щодо деталей роду Лундяк та Бабій. Але, в нас накопичилось багато інформації – ми відкрили деталі історії села, які були для нас дуже захоплюючими, і від самого усвідомлення, що наші аналітичні методи підтвердились фактами, нас ще більше затягнуло в процес. На в період з 2010 по 2011 роки (а також додатково/повторно в 2014-му) опрацював дані з архіву в м. Івано-Франківськ за роки 1820-1910. Станом на 2013-2014 роки, я опрацював Господарські книги села за роки 1948-1953. В 2015-му я відвідав Львівський центральний державний історичний архів, і тоді було вагоме відкриття в дослідженні родоводу – я віднайшов невідомого чоловіка в прямому нашому роді по татові – то був Лундяк Іван (приблизно 1780 року народження, а також віднайшов двох інших Лундяків (1770-1780 роки) з майже сусіднього села, про яких люди в тому селі мені не повідомили. А ще я віднайшов Люстраційні дані сіл, міста та маєтків за роки 1767, що дало мені змогу усвідомити найстаршого родича по маминій лінії Бабій Іван (приблизно 1737 року народження). Також я дізнався, що одна із жінок Лундяка в сусідньому селі була зведеною сестрою митрополита Львівського Михайла Левицького, що не могло мене не тішити як дослідника.

Тобто 2015 рік був для мене відкриттям і проривом в дослідженні родоводу в невідомих до того часових рамках 1700-1800 років.

Звичайно, як побічний ефект я отримав певні дані про історію села, і мені тепер відомо період часу від 1474-го року, а надалі я шукатиму більше документів, адже історія села це частина історії мого роду, етносу, племені з якого я родом.

 

Історія церков та релігій

Усвідомивши, що мої предки були і греко-католиками, і православними і навіть римо-католиками, а ще й можливо євреями-вихрестами десь в роки 1700-1800) автоматично в мене появилась цікавість до історії церков та релігії. Але тільки в дослідницькому сенсі, адже відносно віри та релігії, я атеїст. Хоча я стверджую, що церковні метрики – це потужний інструмент, і станом на 2015-ий рік я відвідав бібліотеку Стефаника в Львові (де детально дослідив історію Манявського Скиту та зв’язки з православними і греко-католикам); поспілкувався з священниками в соборі Св. Юра (саме вони мені допомогли перекласти латинський матричний запис) та ксьондзем в римо-католицькому костелі в Львові; а також одним поляком, який був на території плебанії римо-католицького костелу; поспілкувався з монахами в Манявському скиті щодо релігійно-культурного стану в районі на період 1750-1800 років.

І тепер, коли мені кажуть що я займався не тим що треба, звичайно, що мене це обурює, адже очевидно що багато сфер пов’язаних та дуже помічних в дослідженні. Я можу мати особисті думки щодо релігії, але в дослідженні мені це не заважає.

 

Міжнародні та етнічно-національні аспекти

В кінці 2014-го року я дізнався про болгарського політика антисеміта, який після усвідомлення його родоводу та генетичного єврейства був змушений змінити світогляд та його політичну діяльність. Це мене дуже замотивувало досліджувати далі, адже вважаю, що будь-які результати дослідження завжди є позитивними результатами. Від 2015-го року, я вже був в Кракові на постійній основі, тому очікувано, що я продовжив досліджувати польські архіви та історію польських костелів разом з дослідженням історії Польщі, з надією знайти більше даних, адже в роки 1350-1500 землі звідки я родом були під владою Польщі та Угорщини, а потім і Польсько-Литовського князівства, а з 1500 на короткий час під владою Молдови. В одному архіві Кракова я віднайшов підтвердження про римо-католицькі корені по маминій стороні, в іншому архіві я знайшов дані про лист жителів села до пані Косаківської в 1807-го року відносно суперечки за ліс, а в третьому архіві я віднайшов фото шинка (корчми) та опис на німецькій мові, який був в селі в 1832-му році. В архіві в Перемишлі та Варшаві результатів мало, але з архіву в Ополе мені прийшло підтвердження про одного із Лундяків з Івано-Франківська, родичі якого давно втратили зв’язки. Тож уявіть собі як було приємно розказати їм, що ми не тільки однофамільці але й маємо проміжні зв’язки в іншому селі.

Звісно я зрозумів, що історія села не є однозначно українською, і результати мого дослідження будуть привносити факти, які можуть людям не подобатись (ну “бо поляки”, “бо жиди”, “бо австрійці”, “бо німці” і тд. тп.). І знову ж таки – мене це зовсім не зупиняло.

Від конкретного до глобального, від розуміння процесу міграції людей в селі до міграції між державами та до геополітики. Звичайно тільки для розуміння, для розширення світогляду. Хоча від роботи в ЄС я б не відмовився.

 

Мова, етимологія, прізвиська

Аналізуючи історичні дані розвитку села, звичайно, що я усвідомлював, що мови були різні в селі в різний час – русинська, польська, угорська, румунська, українська, російська. І розуміючи, що діалекти існували і будуть існувати, в мене все одно пробудився інтерес до історії мови, а точніше як мешканці села отримали ту мову, якою говорять зараз, які передумови були, чому те слово саме так говориться, а не інакше, чи воно етимологічно прийшло від одного кореня чи від іншого і так далі. Хоча як програміст та космополіт, я прихильник однієї мови на цілу планету. Крізь призму етимології прізвиськ мені відкрились очі на багато місцевих назв в селі, а тому я можу стверджувати, що етимологічні дослідження важливі як і для мене особисто так і для загальної історії села. Готую статтю на 2021-ий рік на блозі Molodkiv щодо списку мені відомих прізвиськ.

Як наслідок такого розвитку дослідження, я також був вмотивований створити окремий блог – PolyJazyk, де я пишу свої думки про мови і на різних мовах – українська, польська, німецька чи будь-які інші, які в майбутньому мене зацікавлять. Там же, я описую свої відгуки про прочитані книги, адже в першу чергу книги я читаю поз-за вдосконалення мови. Хоча і історичні аспекти там теж присутні. Яскравий приклад книга “Kśięgi Jakubowe”.

Варто додати, що моя любов до мов – не просто захоплення, а потужний інструмент в дослідженні багатомовних ресурсів. Уявіть собі як приємно усвідомлювати, що я допоміг з перекладом українських документів американцям, які не знають кириличних мов. Як приємно читати відгуки про мою працю, хоча і аматорську, від генетиків та дослідників Америки, Сербії, Хорватії. Як приємно розуміти інші мови, та розширювати свій світогляд. Як приємно перекладати тексти 1400-1500 років на латинській і польській мовах, та доторкатись до подій тих часів. Це не передати словами – це емоційний стан від практичної розумової діяльності. Моментами чуюсь як Шерлок Холмс…

 

Етика та публічна інформація

Звичайно я розумію, що не всі історичні факти будуть подобатись всім людям. Але це мене ніколи не зупиняло. Тому крізь призму історичних досліджень я побачив певні психологічні аспекти відносно спілкування з людьми, відносно їх думок. Я почав прогнозувати реакцію людей, люди стали більш зрозумілими в їх поведінці. Я побачив, які саме “чутливі” теми будуть спричинювати хаос.

Я завжди керуюсь такими критеріям:

  • Історія це набір “інформації про минуле”, тому варто про це знати і змиритись та прийняти так як воно було, і “не робити війни” з цього. Історія це надбання суспільства, а отже публічна інформація повинна бути доступна всім, і правда єдина для всіх.
  • “факти – річ уперта”, а тому не має бути сумнів щодо публікації, тим більше, якщо інформація відома більше ніж одній особі.

Генетика

В 2014-м році я зробив собі перший генетичний тест, а вже на початку 2015-го я почав публікувати різні результати на призначеному блозі – LUND-IA-K. Дізнався, що мої предки були з різних етнічних груп, мігрували до України з різних держав, мені відкрились багато генетичних термінів та методик, що звичайно змінило мій кут зору на генеалогічні дослідження. Адже відкриттям був факт 2-8 % генів євреїв, якій проживали на території Польщі. І це при умові, що в родоводі, принаймні від 1780 років нікого офіційних євреїв не було і ніхто нічого не знав. Потім я зробив тести татові і мамі, що допомогло мені отримати ще більше інформації про родичів з обох сторін, зокрема гілку від кого я отримав єврейські корені. Звичайно це не багато, це можливо навіть генетичний шум, але з 2014-го і досі на 2020-ий рік алгоритми генетичних досліджень вдосконалюються і деталізують все більше і більше. Генетика також відкрила мені очі на на дуже актуальні питання в суспільстві – поняття “раса”, “етнічність”, “нація”, а точніше їх відсутність в генетичному розумінні. Всі люди однакові, всі люди родичі, і всі люди мають родичів від первісних людей в Африці. Тому закидати мені, що заняття генетикою то “не те що би я мав робити”, я завжди відповідаю – що саме генетика розширила мої генеалогічні дослідження, і саме генетика мені допомагає заповнити проміжки невідомої історії між 1700-ми роками та хоча би 0 роком від Різдва Христового. Генетика дала можливість побачити мої зв’язки з племенами часів Київської Русі – з полянами та венедами, дала можливість побачити вплив міграції слов’ян по території сучасної Європи (в 2020-му новим відкриттям стала моя генетична подібність з князем Глібом Святославовичем).

Мені цікаво ділитись досвідом з сфери генетики, в якій люди ще не мають досвіду. Приклад – нещодавно моя участь в “Генеалогічних балачках”, де ми говорили про різні генетичні тести і як вони допомагають в ДНК-генеалогії. Звичайно, що я не спеціаліст, але досвід 2014-2020 – 6 років все таки можна вважати певним здобутком в дослідженні.

Тому як тут не радіти, коли займаючись генетикою, я відкрив для себе більше аспектів як історії роду так і історії регіону та держави України загалом. Генетика якісно підсумовує і віддзеркалює моє глобальне бачення суті існування людства. Станом на грудень 2020-го року я витратив біля 2800$ на різноманітні тести та послуги (детальніше в статті про витрати), і це не кінець, адже якщо буде новий цікавий тест, який ще більше розкриє мені загадок, то я не пошкодую ніяких грошей.

 

Географія, картографія, дороги та річки

Спочатку ця зацікавленість була мінімальна. Я дивувався чому тато коли пояснює мені про родовід чи історію села рисує схематичне розміщення будинків, берегів, річок, вуличок, доріг і навіть дерев. Але з часом я усвідомив, що навіть ці деталі дуже важливі. Географія як предмет завжди був мені цікавий, але в дослідженні родоводу, я звертаю увагу на те, що вона “вивчає також зв’язки між природним середовищем і діяльністю людини”. Наприклад, було цікаво усвідомлювати, що аналізуючи вік дерев біля будинків можна приблизно встановити рік закладання будинку господарства, і тоді математично припускати вік людей, які там жили. Порівнюючи старі та сучасні географічні карти нам вдалось зрозуміти, що деякі річки колись були стежками чи дорогами, а колишні дороги/стежки перетворились в річки після постійних повеней. Порівнюючи топографію берегів та місцевостей біля будинків та розміщення на картах, нам вдалось зрозуміти чому млини були саме там а не в інших місцях, навіть, якщо тепер вже давно нема ніяких ознак ані річки ані млина. Порівнюючи карти, вдалось встановити межі сіл в період часів 1780-1907 років, що дало розуміння, як відбувались міграції людей між селами та як відбувалась підприємницька діяльність відносно озокериту, солі та нафти в регіоні (детальніше описано в статті “Чи був Мамонт Молодківський?“). Відкриттям 2020-го року для мене стало моє спостереження за Google Maps картами, адже з супутника фото показує більше інформації. Вдалось побачити штучно створені водні прямі канали (бо на місцевості це не дуже тепер помітно, адже там все заросло травами). Тобто використовуючи природу струмка/річки, виглядає так, що були канали для зрошення або метод від повені, ще толком не ясно, але наявність “прямих” і “вигинистих” ділянок річки Великий Лукавець підтверджені картами за 1847 та 1898 рік. Саме в 2020-му році в мене склався пазл, чому ті “сині річки” на карті 1847-го року “були такі прямі”. Аналізуючи старі карти, я знаю, що стара дорога “Цісарка” в селі не просто так звалась, і не тільки тому, що свого часу вона “розрізала” поле мого предка Лундяка Євстахія на дві частини, але й також я зрозумів політичну ситуацію та норми управління Австро-Угорщини на території села (адже тоді була побудова однойменна дорога з Чехії до Львова – Trakt Cesarski). Тому очікувано як 2+2=4, що я зацікавився дорогами та туристично потенційними проектами в селі протягом 2019-2020 років, що дало мені можливість усвідомити, які стежки існують на даний момент, які дороги були і попри які будинки вони проходили, хто відігравав важливу роль в нафтогазовій промисловості села, і як на це дивитись в майбутньому. Яскравий приклад, коли дослідження минулого мотивує до справ в майбутньому. Багато даних я наніс на мапу платформи OpenStreetMap. А ще існує дуже багато інших помічних та просто цікавих інтерактивних мап, наприклад для відображення популяції імен (behindthename.com) чи прізвищ (jakubmarian.com або ridni.org або nazwiska-polskie.pl) чи їжі – це свого роду інфографіка, яка для мене як візуала дуже помічний матеріал.

 

А як же головна робота?

Я програміст, і комп’ютери, техніка, цифровізація суспільства і навіть технократія мене завжди цікавлять. А в дослідженнях для мене це додатковий інструмент. Я розумію алгоритми розпізнавання різних мов, я знаю алгоритми кодування даних, мені знайомі інструменти зі штучним інтелектом, які призначені для допомоги в транскрипції сфотографованого тексту. Було дуже приємно знайти чорно-білі фотографії села Генрика Поддембскєго, та “пропустити” їх через певну програму в 2019-му році і отримати кольорові фото (альбом на Facebook). Звичайно якість приблизна, але це так якби “очі рано протерти від сну”. Одні люди дякували, а інші кажуть що “я займаюсь не тим що треба”… Мені приємно використовувати свої технічні навички коли я допомагаю людям в пошуку інформації, бо дуже багато людей без комп’ютерних навичок. Як програміст я розумію принципи програмування людського геному, і як наслідок мені цікава тема генетичних модифікацій, бо для мене це те ж саме програмування. Вважаю, що етичні аспекти в цьому напрямі важливі, але є вторинним пріоритетом. Це своєрідний світогляд побудований на науковому баченню життя, це свого роду філософська течія, і я вважаю, що дуже добре, що я вміло поєдную навички з повсякденної роботи, яку я люблю і досвід з хоббі досліджень, бо завжди одне доповнює інше.

 

І що далі?

Також не раз, і не однією людиною мені із здивуванням було звернуто увагу, що я довго роблю дослідження – “коли ж буде вже кінцевий результат?”. Я вже писав в статті “Process vs. Result” і повторюсь ще тут – я людина, якій приносить задоволення саме процес а не результат. Я веду свої блоги не для реклами чи заробляння грошей, а тому, що так мені зручно і комфортно працювати з інформаційними потоками. Плани про опублікування книжки або навіть трьох в мене зародились ще десь в 2014-2015 роках, але інформації настільки багато, що мені б прийшлось звільнитись з роботи і на рік або й два суто сидіти і опрацювати всі матеріали. А ще “масла в вогонь” додає невизначеність – тобто відсутність документів в певному питанні, відносно якого я маю припущення чи здогадки, чи оповіді, але не можу підтвердити документально.

Станом на 2019-ий рік я створив Facebook сторінку “Історія с. Молодків“, де першочергово планував публікувати історичні дані, відносно яких я маю документальні підтвердження. Але користуючись сторінкою я побачив, що а) не дуже зручно форматується там текст, б) не завжди виглядає так якби я хотів, і в) після останньої зміни дизайну Facebook-а в 2020-му році стало вже незручно аж так, що я чувся “не в своїй тарілці” (деякі матеріали тепер недоступні). Тому, в 2020-му я вирішив створити окремий блог з назвою Molodkiv. Це дає мені можливість розділити дані на ті, які суто мої (родовід, генетика, етимологія, особисті погляди не речі) та суто дані історії села Молодків. Тобто головне “тіло інформації” буде на блозі, а на сторінці в Facebook я буду тільки інформувати людей. Це популярний метод в умовах сучасності.

Не знаю як далі буде, але також планую створити ряд YouTube епізодів в себе на каналі, адже знаю, що не всім людям подобається читати “многа букф”, що в майбутньому дасть мені певні можливості, про які я може згодом і напишу.

 

Висновки

Дослідження для мене це “спортивний інтерес”, як для фанатів футболу, азартних ігор, комп’ютерних ігор, поціновувачів алкоголю. Процес дослідження дає мені наснагу до життя. Працюючи – я відпочиваю. В інших сферах життя, таких як сім’я, дім, машина, бізнес, гроші я не отримую такого задоволення.

Я не займаюсь тим, що треба комусь, а займаюсь тим, що цікаво мені. ©

Leave a Reply

Please log in using one of these methods to post your comment:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google photo

You are commenting using your Google account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s

This site uses Akismet to reduce spam. Learn how your comment data is processed.