Люди бачать в прочитаному те, що хочуть побачити

Спостерігаючи за реакцією людей щодо написаного тексту, одним із найдивніших результатів спостереження виявилось для мене те, що люди читаючи інформацію, яка якимось чином відноситься до них (чи до їх точки зору) в першу чергу сприймають як образу або як спробу їх обдурити.

Насамперед мушу сказати, що я не філолог, не журналіст, а тільки програміст і блогер. Для мене текст це джерело інформації. А цей блог це метод класифікації думок, яких я маю N!. 🙂

Можу признатись, що це був в певній мірі планований експеримент протягом 2019-2021 років, який відбувався псевдо-випадково. А в цій статті, я класифікую тексти (чутливі теми), і хочу закріпити свої думки про те, як я “бачу те, що люди будуть бачити” вже тоді коли пишу текст і як я “бачу” реакцію людей від прочитаного.

 

 

Але спочатку, наведу кілька тез з теорії. Wiki:

  • Факт  — подія, що відбулася в дійсності, певним чином зафіксована.
  • Думка — поняття про що-небудь (переконання, судження, висновок, певний погляд або заява), що засновано на інтерпретації фактів, на суб’єктивному, та емоційному відношенні до них. Думка, на відміну від знань, може базуватись на неперевіреній, помилковій або хибній інформації.
  • Судження — це така форма мислення, яка розкриває зв’язок між предметом і його ознакою.
  • Оціночне судження — висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
  • Точка зору — життєва позиція, думка, суб’єктивна оцінка подій.
  • Троп — це прийом виразності, що реалізується на рівні слова чи словосполучення. Слово, вживане в переносному значенні для характеристики будь-якого явища за допомогою вторинних смислових значень, актуалізації його «внутрішньої форми»
  • Іронія — художній троп, який виражає глузливо-критичне ставлення митця до предмета зображення. Іронія — це насмішка, замаскована зовнішньою серйозністю.
  • Сарказм — зла й уїдлива насмішка, вищий ступінь іронії, троп і засіб комічності, в основі якого лежить гострий дошкульний глум, сповнений зневаги.

Часто люди-читачі/коментатори звинувачують інших людей-авторів в неточності або неправоті написаного тексту, в той час коли люди-автори мають право на власну точку зору щодо подій, мають власну думку про щось, можуть також керуватись власним оціночним судженням, і навіть можуть (і повинні) наводити факти для підтвердження власних думок, суджень чи точки зору. Правильне розуміння термінів, та використання підтексту (контексту) в тексті – ключ до розуміння іншими, особливо коли автор пише з використанням іронії.

 

Отож…

Щодо 90% можна посперечатись, тому що моє дослідження НЕ є репрезентативним –  я не маю чіткої математичної моделі для соціологів.

 

Спостерігаючи за написаним текстом інших людей, коли наші думки не сходяться, то я часто хочу відписати, або якось відреагувати. Але в такі моменти я собі завжди кажу – “Мовчи Андрій… мовчи…” – одна з найчастіших думок, на якій себе ловлю. І то може відноситись до початкової інформація, чи чиїхось коментарів відносно інших. І бачу, що це добрий підхід, а тому в Фейсбуці я в більшості “мовчу”, але в Твіттері я не мовчу (бо там аудиторія або “сонна”, або “занадто молода”, або просто “прочитають і йдуть далі”).

 

Чутливі теми

Теми, на які написавши пост, безумовно отримаєте дуже різні відповіді та часто неочікувану реакцію.

  • про релігію, віру, богів, Бога.
  • про свята (чи церковні чи державні, для людей святкування це дуже благочестива поведінка).
  • про роботу, гроші, методи заробітків.
  • про відпочинок, активний, пасивний, з алкоголем чи без.
  • здоров’я, їжа, дієти, різні теорії про вплив 5G, вакцини.

Люди по-різному будуть сприймати вас після прочитаного. Можете особисто провести такий експеримент.

 

Релігія, віра, боги, Бог

Дивно усвідомлювати, що люди з легкістю відносяться до релігійних текстів, які натхненно написані в “божому” стилі, але люди важко усвідомлюють та приймають, що християнство чи взагалі думки про богів/Бога це тільки прояв мислення в релігійному характері людства. А в цьому напрямі деякі люди “релігійно” є атеїстами. Тобто коли людина каже, що вона не вірить в Бога, то вона біологічно все така ж сама людина як і інші (руки, ноги, голова, etc.), тільки “релігійно” думає інакше. Статистика моїх спостережень показує, що більшість людей дуже чутливі на різні релігійні висловлювання і не визнають “іншомовства”. Тобто саме вони найбільш схильні до дискримінації на релігійній основі.

Достатньо пожартувати, використавши релігійні шаблони, чи пов’язані метафори, чи провести паралелі між релігіями, як люди ж одразу бачать “образу релігійності”, а не жарт. Та навіть і просте абстрактне порівняння викликає в людей спротив. Приклад – Фейсбук пост про “ялинку і оргазм” (доступний тільки для друзів). Часто підкрадається думка, що частина людей просто нездатні мислити критично.

Свого часу, навіть молодша людина від мене (це я про те, що в цій темі віковий фактор не є головним), перетворила дискусію про зарплату та роль менеджера в роботі в обговорення про роль менеджера для спільноти як Бога – пастора, який як скаже так і має бути. То вже тоді, я почав розуміти, що навіть між програмістами, є люди, які бачать в певних речах те, що хочуть побачити, а не те що в реальності є.

 

Політика, патріотизм, націоналізм.

Тема, від якої можна дійсно втрати людей, навіть рідних.

  • Адже якщо ти не носиш вишиванки – ти вже не патріот, і тобі не варто навіть жити поряд з українцями. В той час, коли вишиванко-носії успішно говорять російською мовою, і жартують російськими жартами, і користуються скороченнями з російської мови, бо так швидше.
  • Варто поділитись власною думкою про музику російською мовою, і за лічені секунди отримати “ганьбу”.
  • Ба навіть більше – не встигнеш поділитись власною думкою про діяльність українського музиканта, як отримуєш відповідь, що він колаборант з Кремля.
  • Не встигнеш сказати україномовному водію Uber-a в Кракові (який ревно “топить” за УНР), що партії національного спрямування в Україні завжди програють, бо… як отримуєш відповідь від “порохобота”, що “Порошенко найкращий президент з усіх”, і що “Свобода то результат діяльності Кремля” і “не варто за Свободу голосувати”.
  • Не встигнеш написати, що Українська мова повинна бути “чистою” (від суржиків, діалектів, спотворень мовних), то одразу отримуєш звинувачення в нацизмі або якщо вважаєш, що українська мова повинна багатіти діалектами – то звинувачують в сепаратизмі.

Це не складна тема, як релігія чи віра, але з політично-орієнтованими “маніяками” просто неможливо договоритись. Якщо ще попались тролі, то просто готуйся до “поразки в словесно-текстовій битві”.

Як в більшості сфер життя, цій темі властивий дуалізм. І дуже небезпечно висловлюватись, бо і так і так “прилетить”. Я писав дуалістичні типи думок і завжди чувся не комфортно коли спостерігав, як люди так кардинально змінюють думку про особу-автора залежно від прочитаного.

Не дуже добре виривати куски тексту з будь-якого контексту, і надавати йому окремого значення, але я не міг втриматись. Цитата Із Євангелія від Марії Магдалини:

“Вот почему вы болеете и умираете, ибо вы [любите] то, что [вас] обманывает.”

Це нагадало мені і рекламу, і фільми, і політику, і корупційний бізнес, SMM і все що пов’язано з обманом. Думаю це більш ні доказує, що сама природа людини така – любити обман, бути в рамках якоїсь “казки”, якогось надуманого світу.

 

 

Правда, історія, розповіді

Люди кажуть “давай про історію, досліджуй минуле”… Даєш їм історію і минуле, а вони ображаються, бо це “не така” історія яку вони хотіли почути… Даний пост в Facebook не викликав неочікуваної реакції, але був написаний після фільму Wonder Woman 1984, що добавило підтвердження моїх думок про те, як люди відносяться до правди в історії:

  • якщо історія про когось іншого – то люди будуть “кричати”, щоб дати правду.
  • якщо історія відносно особи – то вона буде старатись сховати правду (або заперечувати її).

Отож треба бути дуже уважним публікуючи наприклад елементи історії України, в той час як хтось, коментуючи, може знати історію краще; або ж спеціально може “засмічувати” анти-Українськими коментарями.

 

Здоров’я, дієти, ЗСЖ

Дивно спостерігати, як люди на мій пост про “воду з лаймом” іронічного стилю реагували по-різному. Пост на Facebook точно був, але я його здається видалив (або не можу знайти), є копія в Twitter-і.

Одного дня, як тільки думка промайнула про воду з лаймом, в мене зразу виникла ідея поста в соц. мережах. Адже рідко публікують люди, що п’ють воду саме з лаймом. Можливо я не передав іронію в повній мірі, але люди читають текст і бачать те по-своєму і відписують (реагують) по-своєму. Я не очікував “помічних” коментарів про “силу води” чи “важливість цитрусових та вітаміну С”. Я просто мав багато лаймів, які мені потрібні для коктейлів, і просто робив своєрідний “лаймонад”, щоб лайми не пропали. Просто як двері. PS. А є й такі люди, що не відрізняють лимона від лайма, але то інша тема.

В цій темі, додам думку, яка поєднує моє знання і мій досвід, коли люди за часів СРСР, щиро вірили в уринотерапію, і то лікування було майже на рівні святості. Покоління “Однокласників” мігрувало в Фейсбук, і тепер такі ж самі люди успішно “вірять” в поганий вплив 5G та чіпування вакциною. Люди одночасно активно відстоюють різноманітні “нетрадиційні” методики, які є НЕ науковими щодо здоров’я, і в той же час настільки обмежені, що допускають різноманітні теорії про завідома наукові техногенні досягнення людства, що не мають здорового глузду.

І це тільки мої приклади, а скільки я бачив постів інших людей, які просто не міг читати довше ніж пару секунд.

Наприклад, скільки методик похудання, скільки людей “увірували” в яскраво виражену “лохотронську” систему витягування грошей. Автори, щоб переконати простих людей, в допомогу собі беруть відомих зірок. Тож люди читають, бачать, порівнюють і бачать те, що хочуть побачити. А може це не ті, які керують цим винні, може це люди якими керують винні? Згадайте коли слов’яни покликали варягів? Слов’яни самі по собі нічого не можуть – лиш як базікати, банячити, святкувати, все лиш би тільки плотське радувалось. Може це люди ліниві стали вже на рівні ДНК що не хочуть думати? І тому легше прочитати і повірити ніж самому щось зробити?

Отож, ця тема дуже популярна, тому написавши щось подібне, завжди можна отримати шквал коментарів з обох сторін.

 

“На своїй хвилі”

В пості про допомогу (в закритій Facebook групі), де чітко написано питання і прохання ЧОГО НЕ ПИСАТИ в коментарях, люди все одно відписують “непотрібними” коментарями. На питання – “А чи ви читали суть мого прохання?” – відповідь була шоком для мене – “Я додав коментар для себе“…

В цій темі можу додати дуже багато прикладів, але вони англомовні. Це принаймні є доказом, що така специфіка не є тільки “українська” чи “російська” чи “польська”, а загальнолюдська. Кожна людина бачить в написаному щось своє, кожен щось очікує. Наприклад пишучи “залишу коментар, послухаю”, чи щось в тому роді просто хочуть “послухати”, що буде відбуватись. Або пишучи коментарі по суті, лаконічно і без офф-топів, як автор і просив, щоб на засмічувати список коментарів, який автору буде потрібний по суті.

 

Думки, які змінюють точку зору про особу

Потенційно може бути будь-яка думка, яка в більшості суспільства не є прийнятною, наприклад бо “так не можна”, чи “так заборонено, бо”, чи “так церква каже і тому не можна”.

 

“Більшість людей – придурки. То факт. І я не можу нічого з цим зробити 😃 Приходиться “втікати” від соціуму щоб не турбувати мої нервові клітини…”

Я неточно використав слово “факт”, адже мені невідомі опубліковані джерела досліджень з таблицею людей (тому можна мене звинуватити за неточність 🙂 ). Але таким чином, я хотів виразити своє оціночне судження, свою особисту думку та впевненість в моєму твердженні.

Виявилось, що моя думка, моє мислення змінило думку інших про мене. Люди не думали, що я такий. Дивно, що люди думають, що такі відверті думки краще приховувати, не писати. Я ж вважаю, що кожна людина має право на власну думку, і право на публікацію, за винятком ситуацій коли це переходить юридичні межі (так – юридичні закони для мене важливіші ніж релігійно-церковні).

Інша версія думки в Твіттері:

 

Ну і як не процитатувати відому людину:

Нескінченні лише Всесвіт і дурість людська, при цьому, щодо Всесвіту, у мене є сумніви.

(с) Альберт Ейнштейн

 

 

Підсумовуючи

Коли писати на різні чутливі теми, треба готуватись, що навіть друзі, рідні “відмовляться” від тебе. Це нагадало мені твіт з далекого 2013-го.

 

PS. Здається, ще було декілька тем, але я або загубив їх, або не отримав відповідної реакції, яку очікував. Якщо віднайду – то додам. В принципі це довготривалий експеримент – це в певній мірі емпіричний метод пізнання людей, його неможливо закінчити.

 

 

Leave a Reply

Please log in using one of these methods to post your comment:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google photo

You are commenting using your Google account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s

This site uses Akismet to reduce spam. Learn how your comment data is processed.