Лайк як ознака зворотного зв’язку

До цієї статті я йшов дуже довго, і суть не в тому, що я шукав матеріал, чи тут якісь дуже наукові дослідження, а суть в тому, що спочатку думка в голові формується, потім з’являються сумніви, потім я шукаю докази, щоб думка була не тільки суб’єктивною, але й об’єктивною.

  • Я частково згадував про феномен “лайк-ів” в статтях 2013-го року – photo vs. text та нано-Блогер.
  • Приблизно 6 місяців (Вер-2014 / Лют-2015) я жив і працював в Софії (Болгарія). І як пізніше я виявив, знайома з роботи також вела блог на платформі WordPress, і ще в серпні 2014-го в неї була цікава стаття на болгарській мові “Да лайк-на или да не лайк-на…?!“, яка була написана в такому ж дусі, стилі як я люблю, так як би я написав. Я тоді не тільки жив в Софії, а я пробував вчити болгарську мову, і її блог мені в цьому був дуже цікавий. Потім в січні 2015-го року, в мене зібрались думки про “лайк”-и і “діз-лайк”-и в соціальних мережах, і я почав писати чернетку статті з назвою в Шекспірівському стилі “Like or not to Like”, хоча практично я назвав тоді статтю в стилі програміста –  “2Like || !2Like“. Але стаття довший час “не писалась”, я не відчував, що маю достатньо матеріалу і чернетка довший час ч”екала” свого часу.
  • В період 2013-2016 років моє мислення дійсно було в напрямі чи лайкати якийсь контент чи ні, чому, навіщо і коли. Адже навіть в Фейсбуці свого часу були кнопки/іконки обох емоцій.
  • Вже пару років пізніше, я зачепив частково тематику статті Соціотипи, які я бачу в Соціальних Мережах 2019, і вже десь в кінці 2019-го, з початком пандемії в 2020-му ця думка все більше виринала в мене в свідомості. І все ж таки, я тоді ще не дуже надавав тому увагу, бо думав, що й досі це рідкісні випадки. В 2020-му році, в статті про Інтернет-емоції, я вже частково зачепив тему суто іконок/емоджі і як людські емоції передаються графічним зображенням. Потім я написав статтю “люди бачать в прочитаному тексті те що хочуть побачити” (2021).

І ось 2021 підходить майже до кінця, і я маю все більше випадків, які переконують мене настільки, що тепер можна оформити думки в статті.

Основна суть цієї статті – це факт сприйняття LIKE-а, як зворотного зв’язку від читачів до автора, від однієї особи до іншої. І на мою думку, цей феномен вже набагато більший ніж простий факт наявності іконок.

 

Як технічний спеціаліст в системах управління, мені відомі кілька видів систем, і одним із видів, є система із зворотнім зв’язком. В той момент, коли я побачив шаблон поведінки людей в соціальних мережах, я вже знав, який саме рисунок я створю для статті. Можливо він не ідеальний, але на мою думку система впливу одних людей на інших дійсно нагадує “систему автоматичного управління”, де зворотній зв’язок є одним із критерієм існування системи. Завдяки зворотному зв’язку, сама система зажди може покращуватись. А якщо заглянути в світ штучного інтелекту, то зворотній зв’язок це основний принцип для навчання системи. Тому якщо дуже серйозно дивитись на питання “like or not to like”, то це ознака системи, яка самонавчається.

 

від Читача до Автора

Коли публікується пост на Фейсбуці чи в Інстаграмі, то пізніше, без отриманого “лайка”, коли згадується той пост десь в дискусії/розмові/коментарях, не завжди відомо чи особа з якою спілкуєшся:

  • бачила той пост але не лайкнула,
  • бачила пост і не лайкнула бо не прочитала чи не дочитала
  • чи дійсно взагалі не бачила поста.

Я мав такі випадки, коли люди писали, що бачили пост, і я тоді чувся якби я їм повторюю те що писав, і тоді мені стає не зручно.

Або деколи люди писали приватно щодо поста, а я забув, не зауважував, і повторно кидав лінк на статтю в блозі чи пост на Фейсбуці, а виявлялось, що ми спілкувались набагато раніше.

І ще важливим аспектом є самоперевірка, адже часто буває, що ми пишемо коментар з помилками, і якось живемо далі, а коли читач коментує додатково, то ми маємо можливість переглянути текст ще раз, можливо виправити помилки, можливо навіть змінити думку.

Свого часу подібні очікування були з твітами в Твіттері, але тепер якось там все менше проявляються такі реакції. Твіттер – “тихіша” соціальна мережа. А щодо редагування то там взагалі не можна змінити текст. Тому твіти як короткі думки, люди стараються писати одразу по суті, і одразу правильно.

Коментарі і досі не можна редагувати в Інстаграмі, і тому якщо вони лайкнуті кимось, а вас як автора це привернуло увагу, і ви повторно прочитавши ваш текст побачили помилку, то на жаль змінити текст не можна.

 

від Автора до Читача

Зворотна сторона медалі – коли читач читає, навіть щось коментує, але автор “мовчить”, і тоді, виявляється, що читач нервово чекає на реакцію автора, а її все нема і нема. В мене, як автора були подібні випадки, і читачі мені писали потім, “ну так що ти якось відреагуєш чи як? Я ж чекаю, я ж потратив час, а ти мовчиш…“. Власне тоді я зрозумів, що є люди, яким це важливо більше ніж мені.

Сюди ж можна добавити “очікування трьох крапок”, коли дивишся і чекаєш що хтось пише, проходить довгий час, і або дуже короткий коментар, або взагалі нічого.

Більше того, скажу, що я сам як коментатор, часто ловлю себе на думці, що я теж очікую реакції від автора. Дивне відчуття 2021-го року.

 

На роботі

До 2019 якось менше було Лайків. В Скайпі спілкувались, дзвонили, але не було відчуття, що Лайк грає важливу роль. А от вже з 2020-го в моєму випадку це MS Teams і пізніше Slack, де я замітив, що Лайк сприймається як форма підтвердження прочитаного автором.

  • Програміст написав, що відбувся release на PRODUCTION сайт, все добре, все працює.
    • Інші лайкають різними емоджі, щоб виразити або захоплення типу “Ура вам це вдалось нарешті”, або усвідомлення виконаної роботи (типу Task Done, Well Done, etc.)
  • Менеджер написав питання в сторону певного програміста в чаті…
    • І хтось відкоментував, хтось просто лайкнув.
    • А тоді найдивніше що в мене було, це зворотне питання від менеджера типу “Цей твій лайк, це ознака що ти побачив і тепер ти роботу будеш робити чи ти лайкнув від імені того другого програміста”. На що я відповів, що “мій лайк, це факт усвідомлення прочитаного”, і в той момент я зрозумів, що це був зв’язок з моєї сторони до менеджера, який не дуже йому допоміг, я усвідомив, що фактично він очікував реакцію від певного програміста, а не а від усіх. Такі дрібнички, а які серйозні думки формують в мозку.
  • Хтось темношкірий написав текст, повідомлення, питання в чаті.
    • А хтось світлошкірий лайкнув той пост іконкою/емоджі “пальця до гори” але в темнішому фоні кольору.
  • Або навпаки – хтось світлошкірий реагує на всі повідомлення “темнішим пальцем до гори”, таким чином виражаючи свою толерантність до інших людей, то не залежно читають вони той текст чи ні.
  • Хтось кинув фотки з неробочих подорожей.
    • І одразу формується враження, що якось треба відповісти, і тоді входять в гру емоджі різного типу, але ті, які нагадують відпочинок, чи там схід чи захід сонця, etc.

 

 

Мульти-лайк або Лайк як ознака флірту?

Виявляється, якщо твої фото в Інстаграмі особа “за-лайкує”, то це флірт. Я цього не знав, і думав просто, що особі або дуже подобаються фото, або в особи щось не добре з мірою вподобання.

Свого часу такий мульти-лайк можна було отримати на фотки альбому в Фейсбуці, наприклад після подорожей. Ну тобто це ж не флірт правда? А от отже людина, яка масово лайкає фотки одного альбому

  • або не в курсі, що це спричиняє дуже багато повідомлень автору,
  • або не знає що достатньо лайкнути фотку поста того альбому,
  • або знову ж таки якісь проблеми з мірою вподобання.

 

коли Лайк не по суті

Маю такі випадки. коли люди лайкають все і вся, і деколи навіть з надлишком “любові”. Як автору мені здається, що деякий контент є спокійний, раціональний і лайк у вигляді іконки-сердечка це занадто. особливо дивно, коли отримую “сердечка” щодо моїх фото в Фейсбуці від чоловіків. І я розумію, що їм ну дуже подобається, але мені як автору дивно. Я особисто дуже дуже рідко використовую лайк “сердечко”. Я про це писав в статті про Інтернет-емоції.

Дуже дивує лайк “не по суті” всього і вся, типу “ну ти крутий чувак, то я тобі за-лайкаю всі твої пости, навіть на незрозумілій мені мові”. На мою думку, це дуже дивний метод, і я в такій ситуації не можу зрозуміти суть зворотного зв’язку. Так, якщо це рідня, то часто отримую відповідь, що “я давно не заглядала/не заглядав на твій профіль” або “ну я бачу твої пости ніхто не лайкнув, то хоч я лайкну“.

Ну погодьтесь, якась дивна форма зворотного зв’язку, але безумовно вона є, існує, мені треба тільки її зрозуміти.

 

Лайк Блогу

Це своєрідна, специфічна емоція, мені як автору деколи це дійсно потрібно. На WordPress звичайно є такі повідомлення (notifications), але в мене вони дуже рідкісні, адже не похвалюсь, що блог якийсь дуже популярний. Але зізнаюсь, що після публікації нових статей, частково очікую, що будуть якісь реакції. Якщо ж нема лайків, тоді я дивлюсь статистику по країнах, ІП-адресах (особливо мені це корисно для блогу LUND-IAK).

Це зачіпає дуже цікаву думку, яку мені не раз нагадували люди – “Ну так якщо ти інтроверт, і пишеш текст статті для себе, і декларуєш, що тобі не потрібні люди, то чому ти публікуєш статті загальнодоступними?“. Тут навіть мені важко апелювати, адже я в певній мірі деколи сумніваюсь – може і дійсно мені потрібна думка і реакція людей на мій текст? В попередній статті я це прокоментував. А тут повторюсь –

Я не боюсь висвітлювати інформацію щоб вона була публічна, і я не очікую, щоб хтось за нею гнався, чи переслідував чи очікував. Я не шукаю слави чи підтримки від інших. Ось ти Наталя прийшла, прочитала, потратила свій час, можливо щось було цікаве, щось ні, щось помічне. Так це свого роду зворотній зв’язок, який добре що є, але якщо б його не було я б не плакав, я б не шукав його. А екстраверти почувались дуже погано, що їм ніхто не пише, не коментує, вони б відчували, що їх зусилля були марні, і вони б очікували визнання від інших. Я ж відчуваю спокій, коли я оформляю думки в тексті, це своєрідна класифікація для внутрішньої “бібліотеки думок”.

 

Негативно-забарвлена сторона Інтернет дружби і лайків

 

принципи, амбіції та онлайн дружба

Свого часу, я стикнувся з випадком, який мене здивував. Я добавився в Фейсбуці до відомої особи (в певній мірі) в Івано-Франківську. Ми особисто не були знайомими, але маємо спільних знайомих. В подібних ситуаціях, я додаюсь з метою отримання інформації щодо міста, в якому я все рідше буваю, але хочу бути в курсі події. Плюс, завжди можуть виникнути якісь питання, адже “рідне” місто, цікаво ж чим люди живуть. А потім він мені пише – “ми з вами не знайомі, тому давай або зустрінемось, і будем знайомі, або я видаляю ваш запит на друзі“… Я вибрав друге :). Бо “другом по замовленню” мені не імпонує бути, і я додав – “якшо такі принципи то видаляй мене з друзів, я не ображусь“. Я зловив себе на думці, що особисто я б так поводився. Звісно, мене теж деколи дістають настирливі “нові друзі”, але ж я їх добавляв в друзі. Хоча пізніше, коли я зрозумів, що це або Спамери, або “чорні маркетологи”, або вже недійсні акаунти, я їх тоді видалив.

 

технічні нюанси, які спричиняють проблеми сприйняття друзями

Я не дуже пригадую деталі, але була ситуація перед виборами президента здається. І якщо я не помиляюсь, я на той час був фоловером (слідував за оновленнями акаунта) політичної особи. Потім та особа, або її маркетологи вирішили змінити Facebook профіль на Facebook сторінку, що по суті є дві різні речі. І тоді автоматично “фоловери” стали “лайкерами” сторінки. А потім чи то був навмисно, чи то був якийсь хакерський злом, чи піар-кампанія, я висвітлився в списку “лайкерів” тої особи, і інші люди (навіть, ті, які мене особисто знали) почали негативно коментувати.

 

релігійні нюанси, які спричинюють більше проблем ніж користі

В березні 2019-го я опублікував пост на Facebook з аналітикою подій.

Кому не доступний вбудований пост з ФБ тут на WordPress, то продублюю тут:

То був яскравий приклад, як соціальні медіа “підігрівають” релігійні конфлікти.

20-бер була опублікована стаття на New Scientist з заголовком “Чи релігія добра чи погана для людства?“, про певні аналітичні наукові результати. На той момент стаття мала 633 лайки, 646 коментарі, і 325 шарінги. Я клікнув, думав почитати, а там виявилось тільки декілька речень, і повідомлення типу “щоб прочитати більше підпишіться на наш Преміум акаунт“. Я звичайно не маю і не планую мати, бо вважаю, що інформація такого типу має бути публічною і безплатною. Локація фейсбук сторінки – Англія/Лондон (принаймні так пише). Читаючи коментарі під Фейсбук постом, я зрозумів, що там багато негативу… Як-не-як чутлива тема. Я відкоментував під постом, що стаття не читабельна, ну але я знав, що “комусь там в одному місці” – вони свій бізнес провадять – на гарячих темах та на наївних людях заробляють гроші. Подумалось – “І чому ж Лондонці підігрівали релігійні конфлікти, в то момент, коли вони в процесі BREXIT-у, в момент коли вони виходять з ЄС? Соупадение? Чи не в Англії та Німеччині найбільше мусульман?“.

Проглянувши всі статті на тій сторінці, виявляється, що 3 дні пізніше, 23 бер, був свіжий пост, з подібним змістом та посиланням на статтю. Стаття (на той момент мала 290 лайків.

А 24-бер та сама стаття опублікована знову. Спочатку подумав – ну напевно вже повноцінний лінк на статтю, але ж ні. ТА САМА – знову з примушенням підписатись на преміум акаунт. Під “новим” постом на “стару” статтю, я теж прокоментував, і знову ж таки не очікував реакції.

Той новий пост (вже третій) за 20 хвилин набрав 55 лайків, 26 коментарів, та УВАГА !!! 26 решарінгів. ЛЮДИ, ЧИ ВИ СЛІПІ? Чи ж не бачите, що та стаття пропагується майже кожного дня? Ну хіба ті люди проплачені, тоді все сходиться – маніпуляція свідомістю “на лицо” як кажуть.

Мораль: Просто я для себе усвідомив, що треба відфоловлювати ту сторінку, за непрофесійну поведінку. А також усвідомив, що люди негативно коментують, негативно лайкають, звинувачують інших, по суті навіть не читаючи статтю. Ну якщо у всіх були Преміум акаунти, то ясно. Але я дуже сумніваюсь.

 

 

 

Підсумовуючи

 

Ще в 2013-му я мав чернетку “Social Networking ft. Online Friendship”, але в 2019-му вона переросла в окрему статтю Соціотипи, які я бачу в Соціальних Мережах 2019, а в межах цієї статті хочу ще добавити цитату з Твіттеру:

і декілька думок як підсумок від мене:

  • Люди люблять лайкати коментарі, якщо вони “блискучі”…
  • Люди часто вибирають бути лінивим і лайкають, замість того, щоб писати текстовий коментар…
  • Люди люблять лайкати фото, навіть якщо вони не відносяться до контенту. Люди часто не читають суть поста, і їх увагу привертає більше фото.
  • Людям-авторам деколи потрібне підтвердження лайком з тієї сторони людей-читачів.
  • І навпаки, людям-читачам деколи потрібна реакція людей-авторів.
  • Деколи люди “переборщують” з лайками, і роблять це хаотично, забагато а деколи і не по суті.

 

PS.

Дописуючи свою статтю, я натрапив на іншу статтю, правда англійською мовою під назвою “Emoji as a Proxy of Emotional Communication” опублікована в 2019-му році двома авторами. Даний ресурс більше підходить до моєї статті про Інтернет-емоції, але наведу дві цитати тут:

“In this sense, emoji serve as a visual simplified form of (affective) communication that broadens the total amount of information (e.g., cues and gestures), which can be shared between humans and virtual/embodied artificial entities.”
although emoji, neither as utterance nor as beat gesture, explicitly stands for an emotional reaction, they implicitly convey an emotional (positive) tone to the conversation. Likewise, the other function of emoji, which is also implicitly related to emotion, is personality. The latter stands for basal characteristics that have pre-established effects on thoughts, behaviors, and emotions

В статті досить серйозно аналізується суть і вплив емоджі в сучасному суспільстві, і наводиться припущення. що подібно як з японською, китайською мовами, емоджі, іконки. сам ефект вираження емоцій, згодом може перерости в своєрідну повнофункціональну річ для комунікації.

 

Ресурси/Джерела

Leave a Reply

Please log in using one of these methods to post your comment:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google photo

You are commenting using your Google account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s

This site uses Akismet to reduce spam. Learn how your comment data is processed.