Нище наведений набір думок почав формуватись в мене ще в процесі роботи. В перші роки, я писав в резюме result-oriented, бо я бачив то в інших і думав, що то норма чи “так треба”; думав, що я то все добре розумію. Але з роками я зрозумів, що є ще process-oriented (в 2011му році я то остаточно відчув на собі). Отож про різницю між process-orieonted людиною та result-oriented людиною на власному прикладі.
“Вчора” йду з офісу, думаю – “Ну ладно, проблеми в логіці сайту я знайшов і в коді я знаю що робити, теоретично. А “завтра” буду вирішувати ту проблему далі, головне тепер знаю що конкретно робити”. Прийшов додому, повечеряв, читав всякі генетичні, історичні статті, написав новий допис в блозі про мови, “завис” на карті Блау 1645-го року, дивився пряму трансляцію запуску Falcon 9 від SpaceX, почав писати емейл одній полячці про збіги її аутсомної ДНК з моїм та маминим на базі GEDMATCH та FTDNA результатів, ну таке… всяке… Та й пішов спати. Думаю, “рано” встану десь 9-10 і піду на роботу, то “П’ятниця”, гарний день, мене завжди пробиває на кодінг, дороблю роботу. “Рано” Будильник “чомусь” не дзвонив, я ліниво собі поспав ще десь до 10:15, з трудом встав, кажучи собі в думках “Андрію, який же ти лінтяй, вставай вже і йди на роботу”. Встав, помився, але все одно сплю в середині ще. Зайшов на Facebook, глянув новини, коментарі, привітав людей з днем народження, перекинувся пару словами з Taras Kovalchuk і вже був готовий йти на роботу. Аж тут Тарас каже геніальну фразу – “Субота ж” 🙂
Вирішив зібрати ряд фактів, які свідчать про все-осяжну, постійно присутню та нервово-вбивчу бюрократію.
Метою даного допису, я собі ставлю аналітику ситуацій, та пошук спільного кореня в проблемі. Адже я сумніваюсь, в чому ж таки головна причина. Чи це закостеніла бюрократична система ще з радянських часів, яка впливає на людей і зараз, чи це вплив соціалізму на пострадянських теренах, чи це проста людська лінивість, чи це відсутність відповідальності та сорому в людей, чи все таки бажання наживи, при умові нічого-не-хотіння, та відсутності бажання працювати. Чи навіть банально тваринний інстинкт як в собаки – хто годує, хто платить гроші, хто заказує музику, той і платить, і саме тому треба лизати… руки. Ну і таких думок ще ряд набереться.
Отож, буду писати по фактах, які в мене відбувались в житті, які так чи інакше багаті на докази вище вказаних пунктів.
Пару думок про команду, в якій я працював довший час (2012-2014) і про співпрацю між людьми. Пишу тут, бо це більше приватні думки, ніж технічна публікація для мого блогу про роботу. 
Continue reading “The Best Team Ever”
В певний момент я усвідомив, що моя робота програмістом накладає певні звички на іншу частину життя, допомагає аналізувати важливі речі, та відсіювати не важливі.
Мав змогу на травневі вихідні попрацювати в селі, ось і вирішив написати пару слів.
“С помощью лома и какой-то матери” (с)
Ідея публікації виникла спонтанно, і я не міг втриматись від сміху, шоку, ненависті, любові і всіх емоцій які я ще маю.
Intro: В кінці читання, ви зрозумієте, що це вийшов 50% пост на технічну тематику (яку я офіційно в цьому блозі не пишу, бо для цього інший маю) і 50% в певній мірі психологічний пост, де я розказую про своє бачення, відчуття, розуміння.
FYI: Працюю в сфері веб технологій: сайти, сервіси, портали, банківські платіжні системи і все інше подібне, яке пов’язане з інтернет сайтами (крім рекламного бізнесу). Переважно кодаю логіку, дизайном не займають, ну хіба дуже трошки. І ось знову вирішив опублікувати пару рядків про роботу.
Отож, що таке веб технології для мене:
Web технології це як повітря, ти його вдихаєш глибокими порціями, але коли забагато дихаєш, починає крутитись світ, і ти вилітаєш з свідомості. Він росте як на грибах, не встигло щось одне набрати обертів, як на п’яти наступає інше. Це як жаби, які ніби тонуть на псевдо-мікро-острівці, лізуть одна на одну, і верхня топить нижню… а потім їх все більше і більше… і виходить болото з жаб… Web технології – це болото, яке заростає водоростями, але нема централізованого очищувача. (с)
Напевно зірки так склались а може це якась проста банальна річ, а я мав можливість певним чином бути взломаним в себе на робочому компютері. В певні мірі поз-за мене – я не заблокував компютер на Вінді7. Ось хочу вам розказати думки про моє відношення до подібних ситуацій.
Що потрібно Україні сьогодні?
під таким гаслом-питанням проходив ТЕДекс в Івано-Франківську.
Деталі програми заходу тут. А далі я про свої враження.
N! думок 
You must be logged in to post a comment.