Є багато речей в моєму житті, яких я не розумів, або вони мені не подобались, або я їх не сприймав як більшість людей. З допомогою простих аналітичних методів, порівняльних характеристик я зрозумів в чому причина.

Repeat of Everything

Мова.
Звичайно я слідкую за мовленням, і стараюсь не вживати тавтологій. Коли пишу, стараюсь бути однозначним і не повторювати речей, які я вже обговорював.

Навчання.
Звичайно це виняток. Бо в процесі навчання повторення дуже важлива штука, дуе потрібна. Тут як кажуть без коментарів. Але все ж таки згадуючи себе – я старався так вчити інформацію, щоб вона мені з першого разу запамяталась і стала зрозумілою. ТЕПЕР Я РОЗУМІЮ – чому я в школі так не любив вчити вірші 🙂

Робота.
Ну тут складніше. Буває з клієнтом рік тому говорив – ну мушу ж я йому повторити, якщо він призабув.
І буває, що вимоги не дуже чіткі і треба щоб клієнт чи програміст повторив, точніше відтворив для всіх, щоб всі памятали на якій ми зараз стадії.
І все ж таки і в цій сфері я не люблю “повтори”. Краще обговорити вимоги трошки, зробити частину, здати і забути.
Я вже мовчу, коли співпрацівники тебе випитують одне й те саме по 100 раз. Це вбиває.

Йдем Далі. Дублікати.
Я не люблю щось робити чи щось використовувати, що є процесом дублювання від когось. Чуть дороблено і ніби щось інше. ОБМАН.
Я люблю Оригінальність.

Плагіати. Перекликається з дублікатами.
Тут вже трошки секюрності (безпеки). Так, звиайно, хто застрахував свої авторські права – той молодець. Якщо ж ні – будуть плагіати. Цей феномен я зустрів в музиці, в роботі, в житті. Люди неначе хамелеони – ніби їх природа “тирити” замість того щоб придумати своє, особливе.

Якщо вже я згадав за Музику, то
Я не люблю повтори і там. Як не дивно але в електронній музиці повтори це 90% основа треку. І я дуже люблю таку музику. Але всьому є границя. Я не люблю коли забагто повторів, коли трек стає повторм пару семплів. А вбиває мене коли ще додається ефект убивчого звукового наростання аж до ультразвуку.
Тому в музиці стилі які містять багато повторів, я просто не слухаю. 
Хоча хто знає як в майбутньому буде. Колись я вважав треки в стилі #drumandbass яскравим представником “музики повторів”, а тепер успішно їх слухаю.

Повтори як засіб популяризації продукції – ТАК РЕКЛАМА.
Що тут сказати. Не люблю я це діло. Постійні повтори того самого не може не дратувати.
Тут ось можна прочитати про Рекламу і про мене.

Соціум. Загалом.
Для мене феномен повтору свідчить про те, що людина не цінує свою особливість, а також не цінує чиюсь особливість.
Люди, які зловживають повторами в будь якій сфері – бідні на слова, вони в паніці коли їм нема що сказати – і тоді їм приходить геніальна думка – “повторити якусь фігню ще раз”.
Підмітив в соціумі також, що люди дуже часто роблять речі, які робить їх сусід. Доходить до рівня фетишизму. Дивує …
Крім того є ще такий момент – коли одна папуга щось сказала, інша затролила, а третя повторяє за ними. Не переношу цього …


Повтор як феномен часу.
Звичайно що в нашому планетарно-космічному житті без цього поки що ніяк. Поки є поняття Часу, нам повтори гарантовані від мікро-секундного циклу до тисячолітнього циклу.
Повторяються дні тижня – ми не любимо будні, але любимо повернення вихідних.
Повторяються місяці – ми не любимо кінці бухгалтерських місяців, але любимо момент зарплати.
Повторяються пори року і самі роки – ми з нетерпіння ждемо тепле літо і холодну зиму.
Поки що я не маю нічого проти, більше того – готую одну історію повязана з часом.

Свята. Святкування. Стандарти. Шаблони. Стереотипи. Глобальні повтори.

Найбільше, що я усвідомив за останні роки, це глобальні повтори – СВЯТА.
Це мене просто вбиває. Детально напишу в наступному пості.

Таке просте, але скажу – “Вітання”.
Я вважаю це теж повтором. ІМХО я хочу не розлучатись з людьми яких знаю, я не хочу їм казати “До побачення” щоб не казати “Привіт” і щоб таким чином було відчуття повсякденної присутності.
Я стараюсь не вітатись з людьми онлайн, це принципово для мене – мені так спокійніше. Більше того я дбаю про відсутність надлишковості в інформації.
Колись мені один знайомий казав, що заходить в аську і вітається з кожним хто онлайн – неважно чи треба йому від тої людини чи не треба. Теж можна зрозуміти – типу ефект кімнати де всі дивляться на тебе, і ти маєш привітатись. ІМХО це вже через чур.

Особисте.
Я завжди стараюсь людям пояснити справи з першого разу. Але буває що вони або не хочуть мене слухати – думають про своє, або їм цілком байдуже що я кажу, і тому з часом вони не памятають що я казав.
Багато речей в житті повторюються в мене з тижня на тиждень, і я не бачу сенсу повторювти інформувати когось про них в тій мірі що робив колись.
Як наслідок не дуе вмію спілкуватись – тому що я не люблю “базарити”, “балаболити”, “белендіти” і т.д.
Я не з тих людей, що на будь якій Мусі зроблять Слона. Але дивно, я дуже поважаю таких людей, з ними буде завжди потриндіти 🙂 Хоча, міри треба дотримуватись.
Такі люди – гіпер комунікабельні, їм пряма дорога в Саппорт команди 🙂

It’s not the FUTURE that you’re afraid of, I’s repeating the PAST that makes you anxious
~ Unknown

Advertisements