повтОри

Є багато речей в моєму житті, яких я не розумів, або вони мені не подобались, або я їх не сприймав як більшість людей. З допомогою простих аналітичних методів, порівняльних характеристик я зрозумів в чому причина.

Repeat of Everything

Мова.
Звичайно я слідкую за мовленням, і стараюсь не вживати тавтологій. Коли пишу, стараюсь бути однозначним і не повторювати речей, які я вже обговорював.

Навчання.
Звичайно це виняток. Бо в процесі навчання повторення дуже важлива штука, дуе потрібна. Тут як кажуть без коментарів. Але все ж таки згадуючи себе – я старався так вчити інформацію, щоб вона мені з першого разу запамяталась і стала зрозумілою. ТЕПЕР Я РОЗУМІЮ – чому я в школі так не любив вчити вірші 🙂

Робота.
Ну тут складніше. Буває з клієнтом рік тому говорив – ну мушу ж я йому повторити, якщо він призабув.
І буває, що вимоги не дуже чіткі і треба щоб клієнт чи програміст повторив, точніше відтворив для всіх, щоб всі памятали на якій ми зараз стадії.
І все ж таки і в цій сфері я не люблю “повтори”. Краще обговорити вимоги трошки, зробити частину, здати і забути.
Я вже мовчу, коли співпрацівники тебе випитують одне й те саме по 100 раз. Це вбиває.

Йдем Далі. Дублікати.
Я не люблю щось робити чи щось використовувати, що є процесом дублювання від когось. Чуть дороблено і ніби щось інше. ОБМАН.
Я люблю Оригінальність.

Плагіати. Перекликається з дублікатами.
Тут вже трошки секюрності (безпеки). Так, звиайно, хто застрахував свої авторські права – той молодець. Якщо ж ні – будуть плагіати. Цей феномен я зустрів в музиці, в роботі, в житті. Люди неначе хамелеони – ніби їх природа “тирити” замість того щоб придумати своє, особливе.

Якщо вже я згадав за Музику, то
Я не люблю повтори і там. Як не дивно але в електронній музиці повтори це 90% основа треку. І я дуже люблю таку музику. Але всьому є границя. Я не люблю коли забагто повторів, коли трек стає повторм пару семплів. А вбиває мене коли ще додається ефект убивчого звукового наростання аж до ультразвуку.
Тому в музиці стилі які містять багато повторів, я просто не слухаю. 
Хоча хто знає як в майбутньому буде. Колись я вважав треки в стилі #drumandbass яскравим представником “музики повторів”, а тепер успішно їх слухаю.

Повтори як засіб популяризації продукції – ТАК РЕКЛАМА.
Що тут сказати. Не люблю я це діло. Постійні повтори того самого не може не дратувати.
Тут ось можна прочитати про Рекламу і про мене.

Соціум. Загалом.
Для мене феномен повтору свідчить про те, що людина не цінує свою особливість, а також не цінує чиюсь особливість.
Люди, які зловживають повторами в будь якій сфері – бідні на слова, вони в паніці коли їм нема що сказати – і тоді їм приходить геніальна думка – “повторити якусь фігню ще раз”.
Підмітив в соціумі також, що люди дуже часто роблять речі, які робить їх сусід. Доходить до рівня фетишизму. Дивує …
Крім того є ще такий момент – коли одна папуга щось сказала, інша затролила, а третя повторяє за ними. Не переношу цього …


Повтор як феномен часу.
Звичайно що в нашому планетарно-космічному житті без цього поки що ніяк. Поки є поняття Часу, нам повтори гарантовані від мікро-секундного циклу до тисячолітнього циклу.
Повторяються дні тижня – ми не любимо будні, але любимо повернення вихідних.
Повторяються місяці – ми не любимо кінці бухгалтерських місяців, але любимо момент зарплати.
Повторяються пори року і самі роки – ми з нетерпіння ждемо тепле літо і холодну зиму.
Поки що я не маю нічого проти, більше того – готую одну історію повязана з часом.

Свята. Святкування. Стандарти. Шаблони. Стереотипи. Глобальні повтори.

Найбільше, що я усвідомив за останні роки, це глобальні повтори – СВЯТА.
Це мене просто вбиває. Детально напишу в наступному пості.

Таке просте, але скажу – “Вітання”.
Я вважаю це теж повтором. ІМХО я хочу не розлучатись з людьми яких знаю, я не хочу їм казати “До побачення” щоб не казати “Привіт” і щоб таким чином було відчуття повсякденної присутності.
Я стараюсь не вітатись з людьми онлайн, це принципово для мене – мені так спокійніше. Більше того я дбаю про відсутність надлишковості в інформації.
Колись мені один знайомий казав, що заходить в аську і вітається з кожним хто онлайн – неважно чи треба йому від тої людини чи не треба. Теж можна зрозуміти – типу ефект кімнати де всі дивляться на тебе, і ти маєш привітатись. ІМХО це вже через чур.

Особисте.
Я завжди стараюсь людям пояснити справи з першого разу. Але буває що вони або не хочуть мене слухати – думають про своє, або їм цілком байдуже що я кажу, і тому з часом вони не памятають що я казав.
Багато речей в житті повторюються в мене з тижня на тиждень, і я не бачу сенсу повторювти інформувати когось про них в тій мірі що робив колись.
Як наслідок не дуе вмію спілкуватись – тому що я не люблю “базарити”, “балаболити”, “белендіти” і т.д.
Я не з тих людей, що на будь якій Мусі зроблять Слона. Але дивно, я дуже поважаю таких людей, з ними буде завжди потриндіти 🙂 Хоча, міри треба дотримуватись.
Такі люди – гіпер комунікабельні, їм пряма дорога в Саппорт команди 🙂

It’s not the FUTURE that you’re afraid of, I’s repeating the PAST that makes you anxious
~ Unknown

5 thoughts on “повтОри

  1. Я все думаю про цей твій пост… Все ж спробую сформулювати, що мені в голові з цього приводу крутиться.
    Без повторів неможливе життя.
    Завжди повторюються літери, з яких складаються слова, які теж повторюються. Зі слів складаються неповторні твори.
    Завжди повторюються ноти – їх всього 7 (я не помилилась? :)). Ці 7 нот складають божествену музику.
    Але – з 33 літер можна скласти брудну лайку, а можна скласти “Майстра і Маргариту”, до прикладу.
    З 7 нот можна створити диско-пісню “Я тебя бум-бум-бум, ты меня бум-бум-бум”, а Вівальді створив “4 пори року”.
    Тож, вся справа в тім, хто робить повтори. Вся справа у майстерності 🙂 Думаю, що і рекламу можна створити так, щоб людина захоплювалась нею кожен раз, коли бачить (правда, щось прикладу наразі згадати не можу :-)).
    Ми колись з тобою говорили про насолоду кожним моментом життя – оце вже точно неповторне. І не вартo неповторну мить витрачати на те, щоб побачити недосконалість світу, краще захоплюватись майстерністю Творця цієї неповторної миті – чи то музиканта, витвір якого ти зараз слухаєш, чи письменника, книгу якого ти зараз читаєш, чи то художника, на картину якого ти зараз милучєшся, et cetera…

    1. Повністю погоджуюсь.
      Керуюсь тим патерном, що якщо повтор в мене викликає негативні емоції – то це саме той повтор який мені не лайк, і якого я не хочу почути чи побачити знову.

      В електронній музиці більше повторів ніж в будь якій іншій, але я безмежно її лайк. І все находяться семпли які мене просто вбивають повторами. Ісаме їхньою надмірністю.

      Тому висновок – мене дратує більше не сам повтор, а його не котрольвана надмірність вживання.

    1. Напевно саме ти уявляєш як воно коли знаходиться людина, яка тебе розуміє. Тепер я знаю, що не один я такий “хворий”.

Leave a Reply

Please log in using one of these methods to post your comment:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s

This site uses Akismet to reduce spam. Learn how your comment data is processed.